Рішення від 15.07.2025 по справі 905/169/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

РІШЕННЯ

іменем України

15.07.2025 Справа №905/169/25 (235/6303/24)

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання Кравець А.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519)

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в межах справи № 905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»,

розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Карауш Юлія Вікторівна (свідоцтво № 1051 від 11.07.2013)

представники учасників справи не з?явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.03.2025 у справі № 905/169/25 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном строком 170 календарних днів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Карауш Юлію Вікторівну; вирішені інші процедурні питання.

На офіційній сторінці Верховного суду веб-порталу Судова влада України опубліковано 26.03.2025 оголошення № 75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ».

22.04.2025 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи № 235/6303/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на виконання ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у справі № 235/6303/24 від 01.04.2025.

За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 905/169/25 (235/6303/24) визначено суддю Величко Н.В. (витяг з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2025).

Ухвалою господарського суду від 30.04.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу № 235/6303/24 для розгляду в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ»; постановлено справу № 905/169/25 (235/6303/24) розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.05.2025; визнано явку представників сторін не обов'язковою; встановлено учасникам справи строк для вчинення дій процесуального характеру та вирішено інші процедурні питання.

Розгляд справи відкладався судом ухвалами від 27.05.2025 та від 18.06.2025.

Про хід справи відповідач повідомлений в системі “Електронний суд», що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа; для ОСОБА_1 на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-портала Судова влада України опубліковані оголошення, роздруківки яких містяться в матеріалах справи.

З огляду на приписи статей 120, 122, 242 Господарського процесуального кодексу України, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України "Про доступ до судових рішень".

У рішеннях Європейського суду з прав людини, останній неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Також Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Більше того, позивач має цікавитись ходом розгляду даної справи судом, оскільки саме він ініціював вказане судове провадження.

У судовому засіданні 15.07.2025 сторони участі не приймали.

Позивач предмет чи підставу позову не змінював, додаткових доказів не подавав.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що перебував у трудових відносинах з відповідачем, але після звільнення відповідач з ним не розрахувався, що зумовило звернення ОСОБА_1 до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом про стягнення з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» заборгованості по заробітній платі. Рішенням суду від 14.05.2024 по сраві № 235/2631/23 позовні вимоги були задоволені та стягнуто з відповідача 113787,39 грн. Позивач зазначає, що вказана заборгованість була йому сплачена 25.06.2024, тобто більше ніж через три роки після звільнення. Вважаючи свої права порушеними, посилаючись на ст.ст. 116, 117 КЗпП України, позивач просить стягнути за цим позовом з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 121120,00 грн.

Відповідачем відзив на позовну заяву не подано, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомлено.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ) спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 4 статті 7 КУзПБ у разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду.

Позивачем не надано суду письмові пояснення щодо звернення/не звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника з таким самим предметом як у цьому спорі в порядку ст. 45 КУзПБ в межах справи № 905/169/25. Судом таких обставин не встановлено.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 9 статті 165 ГПК України унормовано, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання, явку представників сторін у судове засідання суд не визнавав обов'язковою, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, заяви по суті спору є сформованими, визначений процесуальним законом строк розгляду справи спливає, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Як встановлено судом і не оспорюється сторонами, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у трудових відносинах з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» у період з 23.10.2018 по 11.02.2021, працюючи гірником очисного забою підземним з повним робочим днем у шахті, був звільнений згідно ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням на підставі наказу № 42к від 11.02.2021, про що внесені відповідні записи у трудову книжку позивача НОМЕР_2 .

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14.05.2024 по справі № 235/2631/23 (провадження № 2/235/186/24) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої при звільненні заробітної плати в сумі 113787,39 грн. (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів); допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах місячного платежу за грудень 2019 року в сумі 4136,96 грн. (сума визначена з урахуванням утриманих обов'язкових платежів).

У зазначеному рішенні міськрайонним судом встановлено, що ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» порушені норми ст. ст. 47, 116 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці». Згідно бухгалтерської довідки ТОВ «Краснолиманське» про заборгованість із заробітної плати № 515 від 22.12.2023 року у ОСОБА_1 за період з грудня 2019 року по лютий 2021 року залишок по заборгованості із заробітної плати склав 113787,39 грн. Відомості дослідженої бухгалтерської довідки позивачем не оспорено, доказів, які б спростовувалися зазначені підрахунки не надано, тому примусовому стягненню з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 підлягає сума 113787,39 грн, з урахуванням вже здійсненого утримання прибуткового податку з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів з цієї суми.

Вказане судове рішення сторонами не оскаржувалось і набрало законної сили, що також підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини, встановлені Красноармійським міськрайонним судом Донецької області у рішенні від 14.05.2024 у справі № 235/2631/23 мають преюдиційний характер для цієї справи і повторному доведенню не потребують.

З наданих до матеріалів справи доказів встановлено, що заборгованість у сумі 113787,39 грн. сплачена позивачеві в повному обсязі 25.06.2024.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення) в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» текст статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Зазначений вище Закон набрав чинності 19.07.2022 після його публікації в офіційному виданні “Голос України» 18.07.2022.

Тобто обов?язок роботодавця виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку передбачався включно до дня, що передує дню набрання чинності Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а починаючи з 19.07.2022 період, за який з роботодавця може бути стягнутий середній заробіток за час затримки розрахунку обмежений строком у шість місяців.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Середній заробіток позивача за 1 робочий день становить 454,14 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відповідача № 516 від 22.12.2023, в якій зазначається, що розрахунок середньоденного заробітку зроблено ним по тарифній ставці, тому що робітник з жовтня 2020 по січень 2021 знаходився у цілозмінних простоях та черговій відпустці, відпрацьованих робочих днів немає.

За правилами пункту 2 розділу II Порядку №100, при визначенні суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, врахуванню підлягають виплати за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю звільнення.

Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу (абз. 3 п. 4 Порядку).

Як вбачається з наведеного у позовній заяві розрахунку, середній заробіток розраховано за період з 12.02.2021 по 18.07.2023 і з 25.12.2023 по 24.06.2024, що разом становить 121120,00 грн., які пред'явлено до стягнення з відповідача.

Такий розрахунок суд вважає необгрунтованим в частині обраного періоду, а вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Суд бере до уваги, що якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов'язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

У постанові від 29.02.2024 р. у справі № 460/42448/22 Верховний Суд зазначив, що стягнення середнього заробітку умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності нової редакції статті 117 КЗпП України і після цього. Період до 19.07.2022 р. (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, яка не обмежувала строком виплати у шість місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату. Проте, з 19.07.2022 р. регулюється вже чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати шістьма місяцями. До цього періоду застосовувати практику, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15 недоречно, адже вона була сформована за попереднього нормативного регулювання спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 25.04.2024 р. у справі № 440/8467/23, від 29.01.2024 р. у справі № 560/9586/22, від 28.06.2023 р. у справі № 560/11489/22, від 30.11.2023 р. у справі № 380/19103/22.

Відтак, правовідносини щодо стягнення на корись позивача середнього заробітку за період з 12.02.2021 по 18.07.2023 (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється ст.117 КЗпП України в редакції, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, а за період після 19.07.2022 - ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ із застосуванням обмеження виплати шістьма місяцями.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-ІХ починаючи з 19.07.2022 р. позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні, який відбувся 25.06.2024., лише в межах шести місяців - з 19.07.2022 р. по 19.01.2023 р. (184 календарних дні/129 робочих днів).

Суд враховує, що при розрахунку позивач використовував кількість робочих днів. Відтак, за підрахунком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.02.2021 по 18.07.2023 становить 61627,66 грн (613 р.д. * 454,14 грн), за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 становить 58584,06 грн. (129 р.д. * 454,14), разом - 120211,72 грн.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначила, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Господарський суд вважає, що конструкції норм ст.ст. 116, 117 КЗпП України в редакції згідно Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року не дають підстав для висновку про неможливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, від 27 квітня 2023 року у справі № 200/5415/20-а, від 08 червня 2023 року у справі № 340/681/20, згідно яких, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 117 КЗпП України, як в редакції до 19.07.2022 року, так і в редакції згідно Закону № 2352-IX від 01.07.2022 року, містить однакові приписи, згідно яких, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника.

Зміни, що внесені до цієї статі Законом №2352-IX від 01.07.2022 року стосуються лише періоду за який може бути виплачений середній заробіток за час затримки. В іншій частині вказана стаття залишена без змін.

Суд застосовує принцип пропорційності враховуючи розмір простроченої заборгованості, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд зазначає, що тривалістю строків не виплати позивачу заробітної плати стала його пасивна поведінка, оскільки будучи звільненим 11.02.2021, позивач тільки 15.11.2023 року, тобто через два роки та вісім місяців звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою про її стягнення з ТОВ “КРАСНОЛИМАНСЬКЕ». Рішення суду з цього приводу винесено 14.05.2024 (справа № 235/2631/23, провадження № 2/235/186/24) та стягнуто з відповідача на користь позивача 113787 (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок (сума визначена вже з урахуванням проведених утримань податків з громадян, внесків й інших обов'язкових платежів).

Не ставлячи під сумнів відсутність обмеження строку звернення до суду з такими вимогами, та не применшуючи обов'язок відповідача щодо своєчасності розрахунку і його відповідальності за вчинене, суд зазначає, що за наявності активної поведінки позивача, втрат які суттєво вплинули на майновий стан позивача, такі строки мали б бути значно меншими і не обліковуватись роками, як це допустив позивач. Зазначене дає підстави суду для врахування вказаних обставин та зменшення сум стягнення.

З огляду на викладене, застосовуючи критерії зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведені ВП ВС в Постановах від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, виходячи з принципів розумності та справедливості, пропорційності, враховуючи співмірність, справедливий та розумний баланс інтересів між інтересами працівника і роботодавця, розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, те, що відносно відповідача порушено провадження про банкрутство, відсутність спору на день звільнення, тривалості періоду з моменту порушення прав працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, суд дійшов висновків, що у межах чинного правового регулювання та стану суспільних відносин належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача є стягнення на його користь за затримку розрахунку 113787 (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок (розмір середнього заробітку, який зменшений до розміру стягнутої заборгованості по заробітній платі рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області у справі № 235/2631/23 ) сума яка є співмірною, справедливою та такою, що відповідатиме обставинам цієї справи.

Вирішуючи питання судових витрат у справі, суд вважає за необхідне відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти їх на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, позивач мав сплатити судовий збір за цим позовом у сумі 1211,20 грн. (0,4 * 3028 грн, де 3028 грн - це прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2024 року, згідно із Законом України про Державний бюджет).

Матеріали цієї справи не містять доказів сплати позивачем судового збору при подачі позовної заяви у встановленому порядку і розмірі.

Відтак, оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягає стягненню на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1202,12 грн.

Керуючись ст.ст. 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 113787 (сто тринадцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 39 (тридцять дев'ять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519) на користь державного бюджету судовий збір у сумі 1202 (одна тисяча двісті дві) гривні 12 (дванадцять) копійок.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення підписано 16.07.2025.

Суддя Н.В. Величко