16 липня 2025 року
м. Київ
справа № 203/967/24
провадження № 61-8077ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лантух Олег Олександрович, на рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень, визнання недійсними договорів оренди, скасування записів
1. 27 червня 2025 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач) - адвокат Лантух О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі № 203/967/24.
2. Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
3. У відповідності до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
4. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку посилання на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК, як на підставу касаційного оскарження, відповідачу необхідно зазначити: 1) норму матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання відповідача є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку відповідача відповідна норма повинна застосовуватися.
5. У поданій касаційній скарзі представник позивача одночасно посилається на передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК підстави касаційного оскарження (неврахування висновку Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду).
6. Проте такі підстави можуть бути взаємовиключними, тому особа, яка подає касаційну скаргу, у цьому випадку має конкретизувати у касаційній скарзі, яку саме норму (норми) права застосовано без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах, а щодо застосування якої норми (норм) права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
7. Підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК, можуть бути зазначені у касаційній скарзі одночасно лише у разі, якщо норми права застосовані у подібних правовідносинах без урахування висновку Верховного Суду та норми права, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, є різними.
8. Натомість у касаційній скарзі представник позивача узагальнено посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зазначає постанови Верховного Суду, проте не конкретизує, які норми права застосовані судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновку Верховного Суду та щодо яких норм права відсутній такий висновок.
9. Відсутність такої конкретизації у касаційній скарзі свідчить про неналежне виконання вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК.
10. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції переглядаючи у касаційному порядку судові рішення перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК).
11. Таким чином недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом подання до Верховного Суду уточненої касаційної скарги із зазначенням в ній підстави (підстав) касаційного оскарження, передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК, з урахуванням роз'яснень, викладених в цій ухвалі.
12. За змістом частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
13. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (речення перше абзацу першого частини другої статті 185 ЦПК). Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (речення друге частини третьої статті 185 ЦПК).
14. Питання про відкриття касаційного провадження або про відмову у відкритті касаційного провадження буде вирішено колегією суддів після усунення недоліків касаційної скарги та її оформлення відповідно до вимог статті 392 ЦПК.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лантух Олег Олександрович, на рішення Кіровського районного суду
м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2025 року у справі № 203/967/24 залишити без руху.
2. Запропонувати ОСОБА_1 в строк протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали привести касаційну скаргу у відповідність з вимогами статті 392 ЦПК шляхом усунення вищевказаних недоліків.
3. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особам, які її подали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя П. І. Пархоменко