15 липня 2025 року
м. Київ
справа № 754/1885/22
провадження № 61-8391ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Лілія Анатоліївна, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії/бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федоренко Ольги Володимирівни,
стягувач у виконавчому провадженні - ОСОБА_1 ,
У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Федоренко О. В. щодо розрахунку заборгованості.
Скарга мотивована тим, що державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О. В. винесено
постанови ВП НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2 по виконанню виконавчого
листа № 754/1885/22, виданого 28 березня 2024 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 8 000 грн, по 4 000 грн на кожну дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08 лютого 2022 року до досягнення дітьми повноліття.
У травні 2024 року ОСОБА_2 по виконавчим провадженням № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 подав державному виконавцю два ідентичних клопотання про врахування добровільно сплачених платежів з аліментів на утримання неповнолітніх дітей, в яких вказав, що ним в період від 08 лютого 2022 року (дата звернення ОСОБА_1 до суду) та увесь час, коли судове провадження було зупиненим через його перебування у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан, і коли воно було відновлено і тривало, регулярно, щомісячно, перераховувались кошти на утримання дітей, а також він продовжував переказувати кошти і після ухвалення судового рішення, виконуючи свій батьківський обов'язок, оскільки позивачка зволікала із отриманням виконавчих листів та пред'явленням їх до виконання.
Стверджував, що від дня відкриття виконавчих проваджень (24 травня
2024 року) у нього не існує заборгованості з чергових платежів у визначеному судом розмірі, оскільки він сплачував щомісяця по 8 000 грн, починаючи від лютого 2024 року до травня 2024 року включно.
16 жовтня 2024 року державний виконавець виготовила довідку-розрахунок
№ НОМЕР_2 за виконавчим листом №754/1885/22 на утримання ОСОБА_4 (ВП № НОМЕР_2) та довідку-розрахунок НОМЕР_1 за виконавчим листом № 754/1885/22 на утримання ОСОБА_3 (ВП № НОМЕР_3).
З цих довідок-розрахунків вбачається, що станом на 30 квітня 2024 року (до відкриття 24 травня 2024 року виконавчого провадження) заборгованість з аліментів на утримання ОСОБА_4 визначена державним виконавцем у загальному розмірі 95 000,06 грн; заборгованість з аліментів на утримання ОСОБА_3 визначена у такому самому розмірі - 95 000,06 грн, при цьому надані боржником банківські виписки та копії квитанцій про перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 державним виконавцем не враховані.
За підрахунком боржника, з урахуванням коштів, які він перерахував на користь ОСОБА_1 самостійно, заборгованість складає по 43 000 грн на кожну дитину, а не по 95 000,06 грн, як визначив державний виконавець.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року, залишеною без змін та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року, скаргу ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О. В. щодо не врахування у розрахунки заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 та зі сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 за виконавчим провадженням № НОМЕР_3 самостійно перерахованих ним платежів на користь ОСОБА_1 на утримання двох неповнолітніх дітей за наступним переліком: 18 лютого 2022 року - 2 500 грн; 15 квітня 2022 року - 4 000 грн;
15 травня 2022 року - 4 000 грн; 15 червня 2022 року - 4 000 грн; 15 липня
2022 року - 4 000 грн; 08 серпня 2022 року - 1 000 грн; 15 серпня 2022 року -
4 000 грн; 15 вересня 2022 року - 4 000 грн; 16 жовтня 2022 року - 5 000 грн;
15 листопада 2022 року - 5 000 грн; 15 грудня 2022 року - 5 000 грн; 23 грудня 2022 року - 2 000 грн; 15 січня 2023 року - 6 000 грн; 15 лютого 2023 року -
10 000 грн; 15 березня 2023 року - 4 000 грн; 15 квітня 2023 року - 10 000 грн; 17 травня 2023 року - 4 000 грн; 26 травня 2023 року - 1 000 грн; 31 травня
2023 року - 500 грн; 22 червня 2023 року - 8 000 грн; 15 липня 2023 року -
3 000 грн; 21 липня 2023 року - 5 000 грн; 15 серпня 2023 року - 4 000 грн;
21 серпня 2023 року - 4 000 грн. Зобов'язано державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Федоренко О. В. включити до розрахунків заборгованості суми перелічених вище платежів, перерахованих ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
02 липня 2025 року через підсистему Електронний суд представник
ОСОБА_1 - адвокат Олійник Л. А. подала касаційну скаргу на ухвалуДеснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 .
Касаційна скарга мотивована тим, що у документах про переказ коштів ОСОБА_2 не було зазначено призначення платежу та посилань на виконання судового рішення про стягнення аліментів. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що рахунки, на які здійснювалися перекази ОСОБА_2, належать саме ОСОБА_1 .
За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявниці повного тексту оскарженої постанови апеляційного суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду за результатами розгляду скарги на дії/бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов'язковість судового рішення належить до основних засад судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
У частині першій та третій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України (далі - СК України). Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.
Виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі (частина третя статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»).
Порядок визначення заборгованості за аліментами, стягнутих у частці від заробітку (доходу), передбачений статтею 195 СК України, відповідно до якого заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина третя статті 451 ЦПК України).
Встановивши, що державним виконавцем не були враховані при складанні довідок-розрахунків заборгованості від 16 жовтня 2024 року платежі ОСОБА_2 лише з тих підстав, що вони не містять у графі призначення платежу формулювання «сплата аліментів»; водночас ОСОБА_1 не спростувала факт надходження вказаних сум від ОСОБА_2 , не посилалася на наявність інших правовідносин з ОСОБА_2 , які б могли бути підставою для отримання нею вказаних платежів, та отримані кошти не повернула, суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_2 .
Більш того, про добровільне перерахування коштів на утримання дітей ОСОБА_2 вказував ще під час розгляду справи про стягнення аліментів. При цьому апеляційний суд у постанові від 26 січня 2024 року погоджуючись із визначеним районним судом розміром аліментів роз'яснив, що
ОСОБА_2 не позбавлений можливості заявити про врахування добровільно здійснених ним виплат на стадії виконання судового рішення про стягнення аліментів.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що переглядається, узгоджуються з висновками Верховного Суду у постановах від 01 серпня
2019 року у справі № 642/6906/16-ц, від 18 листопада 2020 року у справі
№ 648/1102/19, від 26 травня 2021 року у справі № 569/11466/20, від 25 січня 2023 року у справі № 707/999/21, від 17 травня 2023 року у справі № 199/2951/21, від 08 квітня 2024 року у справі № 522/19803/15-ц.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ОСОБА_2 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року та постанови Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року у справі № 754/1885/22.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Лілія Анатоліївна, на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 травня 2025 року
у справі № 754/1885/22.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович
О. М. Осіян
Є. В. Синельников