25 червня 2025 року
м. Київ
справа № 344/12305/18
провадження № 14-66цс25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаВоробйової І. А.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Губської О. А., Ємця А. А., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки
за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року у складі судді Домбровської Г. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Василишин Л. В., Фединяка В. Д., Бойчука І. В.,
1. У серпні 2018 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України), Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України (далі - Дослідна станція) звернувся до суду з позовом до Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.
2. Позовну заяву мотивовано тим, що рішенням Микитинецької сільської ради Івано-Франківської області від 08 жовтня 2015 року № 547/160-44/2015 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0896 га, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці для ведення особистого селянського господарства та передано земельну ділянку у приватну власність. На підставі вказаного рішення сільської ради за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на цю земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Прокурор зазначав, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 , відноситься до земель державної форми власності та перебуває у постійному користуванніДослідної станції. Вилучення спірної земельної ділянки в масиві «Мала Панська» на користь Микитинецької сільської ради не проводилося, ні Дослідна станція, ні безпосередньо НААН України від спірної земельної ділянки не відмовлялися. Отже, Микитинецька сільська рада, не маючи повноважень на вилучення та розпорядження земельними ділянками державної форми власності, які перебували в постійному користуванні Дослідної станції, на порушення нормземельного законодавства прийняла зазначене рішення, а тому воно є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності без згоди власника, на підставі незаконного рішення Микитинецької сільської ради, реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а спірна земельна ділянка - витребуванню на користь законного власника.
Прокурор зазначив, що цей позов заявляється з метою усунення порушень інтересів держави в особі НААН України в особі постійного землекористувача -Дослідної станції, спричинених порушенням відповідачами встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності.
3. Ураховуючи зазначене, прокурор просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 08 жовтня 2015 року № 547/160-44/2015 про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки у приватну власність;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, проведену 11 листопада 2015 року за № 12011234;
- витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі постійного землекористувача - Дослідної станції земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, площею 0,0896 га.
4. 25 травня 2021 року Івано-Франківський міський суд ухвалою замінив відповідача ? Микитинецьку сільську раду Івано-Франківської міської ради на належного відповідача ? Івано-Франківську міську раду.
5. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року позов прокурора задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення 44 сесії шостого демократичного скликання Микитинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради від 08 жовтня 2015 року № 547/160-44/2015 про затвердження ОСОБА_1 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0896 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, в масиві «Мала Панська» (ділянка № НОМЕР_1 ) с. Микитинці та передачу йому земельної ділянки в приватну власність.
Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, проведену 11 листопада 2015 року за № 12011234.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку, кадастровий номер 2610193001:16:008:0673, площею 0,0896 га.
Стягнуто з Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області по 2 643,00 грн витрат зі сплати судового збору з кожного.
6. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався вимог статті 56 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), частин третьої ? четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі позивачів, які протягом тривалого часу (2015?2018 рр.) не вживали заходів щодо захисту прав держави на землю.
Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2610193001:16:008:0673 є земельною ділянкою державної власності, яка входила до Проекту внутрігосподарського землевпорядкування дослідного господарства «Перемога» Тисменицького району Івано-Франківської області та якою користувалося дослідне господарство «Перемога», правонаступником якого є Інститут хрестоцвітих культур, правонаступником якого єДослідна станція. До компетенції Микитинецької сільської ради не належитьповноваження щодо розпорядження розташованою в межах населеного пункту земельною ділянкою, яка перебуває у постійному користуванні державної галузевої академії наук та є державною власністю. Розпорядження Микитинецькою сільською радою спірною земельною ділянкою шляхом передачі її оскаржуваним рішенням у власність ОСОБА_1 вчинено поза межами законних повноважень цього органу місцевого самоврядування, тому таке рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Оскільки на підставі вказаного рішення Микитинецької сільської ради за ОСОБА_1 здійснено державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку, то позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності за ним на спірну земельну ділянку також підлягає задоволенню.
Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності без згоди власника та на підставі незаконного рішення сільської ради, суд першої інстанції вважав, що належним способом захисту порушеного права держави є задоволення позовної вимоги про витребування у ОСОБА_1 на користь держави вказаної земельної ділянки.
7. Додатковим рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року стягнуто з Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_1 на користь Дослідної станції по 19 612,80 грн витрат за проведення експертизи з кожного.
8. Апеляційний суд Івано-Франківської області погодився з висновками суду першої інстанції та постановою від 06 вересня 2023 року апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради залишив без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду від 19 квітня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 17 травня 2023 року залишив без змін.
9. 02 жовтня 2023 року Івано-Франківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
10. Касаційну скаргу мотивовано тим, що НААН України та Дослідна станція не є належними позивачами у справі в особі яких прокурор міг би звернутися до суду з позовом за захистом законних інтересів держави.
Згідно зі статутом НААН України, зареєстрованим 21 серпня 2021 року Міністерством юстиції України, НААН України ? це самоврядна наукова організація, заснована на державній власності, що є державною організацією, створеною як неприбуткова державна бюджетна установа. Самостійність НААН України полягає, зокрема, у самостійному вирішенні господарських питань, здійсненні загальними зборами НААН функцій найвищого органу управління. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зазначений позивач є державною організацією (установа, заклад). Відповідно до статуту Дослідна станція є державною бюджетною неприбутковою науковою установою.
Вважає, що прокурор подав позов в особі державної організації, яка не наділена владними управлінськими функціями, вона не здійснює у правовідносинах з юридичними особами публічно-владних управлінських функцій та не приймає жодних владно-управлінських рішень, а тому не є суб'єктом владних повноважень.
Зазначає, що висновок суду першої та апеляційної інстанцій про те, що у Дослідної станції право постійного користування землею виникло ще з 1983 року, є помилковим з огляду на те, що з аналізу норм земельного законодавства вбачається, що надання земельних ділянок у користування могло відбуватись виключно за проєктом відведення, який міг бути розроблений на підставі відповідного рішення виконавчого комітету, а державний акт вже видавався за наслідками ухвалення рішення органу місцевого самоврядування про відведення та надання в користування земельної ділянки.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що підставою виникнення у позивача права користування землею є постанова Ради Міністрів УРСР № 112 від 10 березня 1983 року та наказ Міністерства сільського господарства УРСР від 28 березня 1983 року «Про організацію Івано-Франківської науково-дослідної станції хрестоцвітих культур», що суперечить вимогам Земельного кодексу УРСР, оскільки наказ Міністерства сільського господарства УРСР про створення науково-дослідної установи не може вважатися рішенням органу, до повноважень якого належало розпорядження відповідними землями. Зазначений наказ виданий на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 10 березня 1983 року № 112, якою створено Івано-Франківську науково-дослідну станцію хрестоцвітих культур Міністерства сільського господарства УРСР, а не надано у постійне користування земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення науковій установі. Щодо інших нормативних документів, зокрема: рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21 січня 1986 року, постанови президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 року тощо, то такі так само не доводять існування відповідного рішення компетентного органу про передачу земельних ділянок у користування позивачам або їх попередникам.
Також матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка площею 286 га ріллі та 15 га пасовищ передавалася позивачу впорядку правонаступництва від одного підприємства до іншого. Вважає, що довідки форми 6-зем та 3-зем не можуть бути належними та допустимимидоказами у цій справі.
Зазначає, що оскаржуване рішення Микитинецької сільської ради прийняте в межах повноважень органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин на підставі представленої ОСОБА_1 землевпорядної документації, погодженої у встановленому порядку.
11. У листопаді 2023 року прокурор подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
12. У травні 2024 року Дослідна станція подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) зазначено про відступлення від висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 909/835/18, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки НААН України наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НААН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
13. У березні 2025 року Дослідна станція подала до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких вказує, що у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 909/125/23 зроблено висновки щодо підстав створення науково-дослідних установ, підстав виникнення права постійного користування державними землями та особливостей передачі державних особливо цінних земель науково-дослідних полів із державної у комунальну власність. Ця постанова за своїми висновками є подібною до справи, що переглядається, тому просить такі висновки врахувати під час розгляду цієї справи.
14. 12 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрито касаційне провадження у справі № 344/12035/18 та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
У цій ухвалі колегія суддів зазначила, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (cуди першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
15. 03 листопада 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2023 року, додаткового рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 травня 2023 року та постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року відмовлено. Відзиви ОСОБА_1 на касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради повернуто заявнику без розгляду.
17. 12 травня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відзив НААН України на касаційну скаргу Івано-Франківської міської ради повернула без розгляду та призначила справу до судового розгляду.
18. 28 травня 2025 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановила ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 403 ЦПК України, зокрема, для відступу (шляхом конкретизації) від загального висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 520/8065/19 (провадження № 14-150цс23) про те, що оскільки НАН України наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», шляхом конкретизації та зазначити таке:
«оскільки НАН України та галузеві академії наук наділені повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери їх управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України та галузевих академій наук, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», за виключенням спорів щодо об'єктів власності Українського народу, визначеними частиною першою статті 13 Конституції України, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень.
Тому захист інтересів держави щодо земель державної власності здійснює відповідний уповноважений орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо реалізації прав держави як власника (розпорядника) землями державної власності.
НАН України та галузеві академії наук не є суб'єктами владних повноважень щодо земель державної власності, які передані їм в постійне користування».
19. Колегія суддів зазначила, що за обставинами справи № 520/8065/19 (від висновків у якій пропонується відступити), звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі НАН України, просив суд витребувати від ОСОБИ_1 до державної власності приміщення № 2 загальною площею 334,9 кв. м та нежитлове приміщення № 1 загальною площею 323,5 кв. м (нерухоме майно - ДП «Пансіонат «Борей», що входить до майнового комплексу НАН України), що належать їй на праві повного господарського відання та щодо якого НАН України по суті реалізує управлінські функції. Щодо такого майна не існує іншого компетентного органу, в інтересах якого прокурор міг би представляти інтереси держави в спірних правовідносинах.
20. Разом з тим у справі, що переглядається, предметом спору є земля, яка перебуває під особливою охороною держави та є об'єктом права власності Українського народу, що визначено статтями 13, 14 Конституції України та статтею 1 Земельного кодексу України, а відповідні повноваження щодо її розпорядника належать Кабінету Міністрів України.
21. Колегія суддів вважає, що висновок у справі № 520/8065/19 про те, що оскільки НАН України наділена повноваженнями щодо управління об'єктами державної власності, що належать до сфери її управління, тобто на основі законодавства здійснює управлінські функції, то прокурор має повноваження на представництво інтересів держави в особі НАН України, що відповідає приписам частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», - не може бути універсальним для визначення того, чи НАН України та галузеві академії наук є тими органами, які наділені повноваженнями представляти інтереси держави, оскільки слід враховувати об'єкт спірних правовідносин, його правовий режим, норми, які встановлюють особливості розпорядження ним, та суб'єкт, який має право здійснювати не лише користування, володіння та управління таким об'єктом, а й владні повноваження щодо розпорядження ним.
22. Велика Палата Верховного Суду вважає мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2025 року, обґрунтованими й такими, що містять підстави для прийняття справи до провадження Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
23. Констатуючи наявність підстав для прийняття справи до розгляду, Велика Палата Верховного Суду врахувала, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
24. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
25. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
26. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
27. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
28. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
29. Виходячи з викладеного справу необхідно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
30. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
31. Керуючись частиною першою статті 402, частиною четвертою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
1. Прийняти до розгляду справу№ 344/12305/18 за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Прикарпатської Державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України до Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки.
2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 10 вересня 2025 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Воробйова
Судді: О. О. Банасько К. М. Пільков
О. Л. Булейко С. О. Погрібний
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
В. В. Король О. В. Ступак
С. І. Кравченко І. В. Ткач
О. В. Кривенда В. Ю. Уркевич
М. В. Мазур Є. А. Усенко
С. Ю. Мартєв Н. В. Шевцова