Справа № 635/1597/25 Головуючий І-ї інстанції - Назаренко О.В.
Провадження № 33/818/830/25 Суддя доповідач - Гєрцик Р.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
09 липня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Гєрцика Р.В.
секретаря судового засідання Костенко Ю.С.
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
захисника Чобітька І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу захисника Чобітька І.В. на постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодоОСОБА_1 -
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини
Згідно постанови судді, 08 лютого 2025 року о 23 год. 51 хв. в комендантську годину водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Лесі Українки, 1 у с. Рай-Оленівка Харківського району Харківської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» ARLH 0157 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Чобітько І.В.просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі закрити з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП .
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що докази, які б вказували на дотримання працівниками поліції порядку проведення огляду на місці зупинки ТЗ та направлення на такий огляд до медичного закладу у матеріалах справи відсутні, як і докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» ARLH 0157 на місці зупинки та в медичному закладі. Співробітник поліції взагалі не розпочинав процедуру огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, а лише спонукав його до відмови від проходження огляду.
Вказує, що у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер» ARLH 0157, як і у відділку поліції (згідно відповіді начальника ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області на адвокатський запит від 19.02.2025 року).
Крім того, відсутній акт огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ, так як доданий поліцейським Гринько В.В. до протоколу про адміністративне правопорушення акт- складений іншим поліцейським Багмет М.О. у невідому дату та час, а також стосовно огляду невідомої особи, який не містить відомостей про проведення поліцейським огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів саме водія ОСОБА_1 .
Також, в матеріалах справи відсутні дані щодо складання та вручення ОСОБА_1 направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Направлення, наявне в матеріалах справи, складено невідомо ким та не відомо до якого медичного закладу після закінчення відеофіксації події (о 00 год. 30 хв. 09.02.2025 року). До того ж, складене направлення не містить серії та номеру протоколу про адміністративне правопорушення; посаду, найменування підрозділу НП України, спеціальне звання, П.І.Б., серію та номер службового посвідчення особи, яка його склала, а отже даний документ не може бути додатком до складеного протоколу.
Зазначає, що патрульними поліцейськими було порушено процедуру зупинки ТЗ, перевірки документів, опитування водія та огляду ТЗ, визначену ст. ст. 32, 33, 34, 35 ЗУ «Про національну поліцію», зокрема, не задокументовано порушення ПДР.
Вказує, що було порушено право ОСОБА_1 на захист та вимоги ст. 256 КУпАП, так як за зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення адресою та час протокол за його присутності не складався, не було вручено його копію та додані до нього докази, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений зі змістом інкримінованого йому правопорушення.
Жодних доказів, які б поза розумним сумнівом, свідчили про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Також, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані (назва, модель, серія і номер) засобу відеофіксації.
Вказує, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування ТЗ.
Відеозапис події, наявний в матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом, так як фіксація події здійснювалась не з самого початку, переривається.
Мотиви суду
Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши доводи ОСОБА_1 та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_1 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За невиконання вимог пункту 2.5 ПДР України, передбачена відповідальність ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, судовим розглядом встановлено, 08 лютого 2025 року о 23 год. 51 хв. в комендантську годину водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Лесі Українки, 1 у с. Рай-Оленівка Харківського району Харківської області з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода нечітка мова. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» ARLH 0157 та в медичному закладі ОСОБА_1 відмовився.
Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №804564 від 09.02.2025 року.
Крім того, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, яким судом надано належної оцінки, а саме:
- оглянутими відомостями відеозапису із нагрудної камери інспектора патрульної поліції, які беззаперечно доводять зазначені в протоколі подію та обставини правопорушення з боку водія ОСОБА_1 ;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеним інспектором СРПП ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Багмет М.О., згідно якого у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода, нечітке мовлення); огляд на стан сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оформлене 19.02.2025 року о 00 год. 30 хв., за змістом якого у результаті огляду, проведеного поліцейськими, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, хитка хода, нечітке мовлення; огляд на стан сп'яніння не проводився у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 ;
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Перевіряючи доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає такі доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, відеозаписом події, що мала місце 08.02.2025 року, зафіксовано рух автомобіля ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , який рухався під час дії комендантської години (23 год. 51 хв.), та був зупинений на вимогу співробітників поліції. Після зупинки зазначеного ТЗ, під час спілкування поліцейських з водієм, який відрекомендувався як ОСОБА_1 , однак, тривалий час відмовлявся надати посвідчення водія та документи на авто, та був обурений зупинкою його ТЗ, зазначивши, що він є співробітником спеціального антитерористичного підрозділу міністерства юстиції та просто їде додому, який знаходиться в 170 м від місця зупинки.
Таким чином, під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування автомобілем, як і факт зупинки його ТЗ співробітниками поліції.
З урахуванням відомостей відеозапису камер працівників поліції та особистих пояснень ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги про те, що він не керував транспортним засобом, не знаходять свого обґрунтованого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта та розцінює їх як обраний спосіб захисту та спробу уникнути від відповідальності, а заперечення апелянтом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом при обставинах, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, є безпідставні.
Водночас, заперечуючи факт керування ОСОБА_1 ТЗ, захисник оспорює підстави його зупинки інспекторами поліції, аргументуючи це тим, що патрульними поліцейськими було порушено процедуру зупинки ТЗ, зокрема, не задокументовано порушення ПДР. Апеляційний суд вважає такі доводи неспроможними з огляду на наступне.
Як зафіксовано відеозаписом події, що мала місце 08.02.2025 року, після зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 , останньому неодноразово було роз'яснено, що причиною зупинки його авто стало те, що він здійснював рух під час дії комендантської години, крім того, як зазначив патрульний поліцейський, у автомобіля не горіла фара.
Крім того, підстави зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, де зазначено, що 08 лютого 2025 року о 23 год. 51 хв. в комендантську годину водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 . (а.с. 1)
Так, свобода пересування є конституційним правом кожної людини, котра законно перебуває на території України (ст. 33 Конституції України), тому зупинка автомобіля повинна відбуватись на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» та ПДР України. Вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу вказаний в ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом №2102-ІХ від 24.02.2022 року, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, які в подальшому було продовжено, в Україні введено воєнний стан.
Рішенням начальника ХОВА від 22.12.2022 року у м.Харкові та Харківській області встановлено комендантську годину з 23.00 год до 05.00 год. Визначення терміну комендантська година міститься у пункті 5 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а саме - це заборона перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.
На території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів. Без перепусток під час комендантської години на вулицях та в інших громадських місцях дозволено перебування та рух транспортних засобів Збройних Сил, Держспецтрансслужби, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Національної поліції, СБУ, ДФС, ДМС, ДСНС а також транспортним засобам спеціалізованого призначення, які виконують невідкладне службове завдання, за умови ввімкнення спеціальних світлових сигнальних пристроїв.
Патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право, в тому числі перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, або паспортні документи іноземця, особи без громадянства, документи, що підтверджують законність перебування на території України, та перепустки, а в разі їх відсутності - затримувати відповідних осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;
За наведених обставин, доводи апелянта про незаконність дій працівників поліції щодо зупинки ОСОБА_1 апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки перевірка документів водія здійснювалась у період дії саме комендантської години, а не в умовах загального контролю дорожнього руху.
Крім того, всупереч доводам апелянта, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП , оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера «Драгер» ARLH 0157 на місці зупинки та в медичному закладі, не є слушними з огляду на дані відеозапису, з якого чітко вбачається, що після того, як у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що останньому було повідомлено та роз'яснено необхідність пройти відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ або у медичному закладі, ОСОБА_1 відповів, що у цьому немає потреби. В подальшому під час спілкування інспекторами поліції ще неодноразово роз'яснювались і причина зупинки його ТЗ, і наявність у нього ознак алкогольного сп'яніння, і необхідність пройти огляд, на що ОСОБА_1 не давав чіткої відповіді, посилаючись при цьому то на своє місце роботи у правоохоронних органах, то на наявність у нього захворювання (гастрит), то на відсутність з його сторони порушення вимог ПДР. Після чергової пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, на яку ОСОБА_1 також не надав чіткої відповіді, запитавши лише «Для чого?», останньому було повідомлено, що у такому випадку стосовно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду.
Так, порядок проходження оглядну на стан алкогольного сп'яніння визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 № 1452/735.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану (п.2 розділу І Інструкції). Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п.3 розділу І Інструкції). Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є ознаки, перелічені у п.4 розділу І Інструкції.
Згідно з п.6 розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Пунктом 7 Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).Відповідно до п.15 Інструкції за результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду.
Дослідивши відеозапис, проаналізувавши всі обставини проведення огляду, апеляційний суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 умисно не надавав чіткої відповіді на запитання працівників поліції, з метою затягування передбаченого Інструкцією часу, продовж якого водій повинен пройти огляд або повинен бути доставлений до закладу охорони здоров'я для проведення огляду та відібрання біологічної середовища, тобто, поведінка ОСОБА_1 на відеозаписі вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак не здійснював активні, свідомі та вольові дії, для надання конкретної відповіді на питання працівників поліції чи буде він проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, розумів ситуацію, у якій опинився, шляхом експресивної поведінки та казуїстики намагався спотворити адміністративну процедуру та ухилитись від відповідальності.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до п.2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а саме пройти відповідний огляд в установленому порядку.
Таким чином, водій транспортного засобу повинен не тільки погодитись на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а і своєю процесуальною поведінкою забезпечити можливість проведення такого огляду і не створювати перешкод щодо реальної можливості його проведення в установленому законом порядку.
Водночас, згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності, не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст.17 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції ставиться критично до таких доводів апелянта, оскільки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за встановленою законом процедурою.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у матеріалах справи відсутні сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки «Драгер» ARLH 0157, є недоречними, так як ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки ТЗ, при цьому, не вимагав пред'явлення вказаних документів відповідно до ч. 5 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», та свою відмову від проходження відповідного огляду не обумовлював їх відсутністю, така позиція сторони захисту з'явилась вже під час судового розгляду.
Доводи захисника про те, що протокол за присутності ОСОБА_1 не складався, не було врученого його копію та додані до нього докази, у зв'язку із чим ОСОБА_1 не був належним чином ознайомлений зі змістом інкримінованого йому правопорушення є безпідставними.
Як убачається з матеріалів справи, у протоколі про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 зафіксовано, що останньому були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП, від підпису якого останній самостійно відмовився. (а.с. 1), водночас, вбачається, що ОСОБА_1 відмовився і від отримання копії складеного протоколу, і від надання будь-яких пояснень по суті інкримінованого йому правопорушення.
Аналогічні відомості зафіксовано і відеозаписом правопорушення, згідно якого на пропозицію поліцейських надати свої пояснення ОСОБА_1 відмовився.
Зважаючи на викладене, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 самостійно, на власний розсуд, не побажав реалізувати свої права, а саме ознайомитися зі змістом складеного адміністративного протоколу, отримати його копію, надати пояснення.
Відсутність даних щодо складання та вручення ОСОБА_1 направлення на огляд водія ТЗ з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на які в апеляційній скарзі посилається захисник, не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу встановлення факту оформлення відповідного направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність акту огляду чи направлення до медичного закладу в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.
Суд акцентує увагу, що за своїм правовим значенням направлення на огляд є лише правовою підставою для проведення огляду лікарем медичного закладу.
Враховуючи викладене, направлення на огляд водія до медичного закладу передбачено для вручення лікарю у випадку його проведення, вручення копії направлення на медичний огляд іншим особам не передбачено законодавством.
Доводи апелянта про те, що відеозапис події, наявний в матеріалах справи, є неналежним та недопустимим доказом, а у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані (назва, модель, серія і номер) засобу відеофіксації не є слушнними з огляду на таке.
На переконання суду відеозапис не є недопустимим доказом, як вважає апелянт, адже запис здійснений на підставі п.1 ст.40 Закону України "Про національну поліцію" з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Зміст самого правопорушення не вимагає встановлення з наданого відеозапису технічних даних, на які впливав би факт сертифікації відеокамери та її специфічні характеристики.
Відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення посилання на найменування технічного засобу відеофіксації не спростовує факту наявності події та складу адміністративного правопорушення та не здатне поставити під сумнів допустимість протоколу в цілому. Вказаний відеозапис узгоджується з іншими вищевказаними доказами в справі, є належним та допустимим доказом.
При цьому зміст долученого до справи диску свідчить про те, що на ньому зафіксовано саме події, які є предметом розгляду у даній справі, вони відображають фактичні дані, які встановлюють наявність адміністративного правопорушення та винуватість ОСОБА_1 у його вчиненні. Відтак, долучений до справи відеозапис у відповідності до ст.251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення, а тому обґрунтовано покладений судом в основу постанови.
Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а ОСОБА_1 не заперечував проти зйомки.
Відомостей про те, що відеофіксація здійснювалась з недозволеного технічного засобу чи з порушенням вимог закону в матеріалах справи немає.
Зважаючи на викладене, суд не приймає до уваги зазначені заперечення захисника Чобітька І.В.
Посилання адвоката в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування ТЗ, спростовуються відеозаписом події, згідно якого після виявлення в останнього ознак алкогольного сп'яніння, йому одразу було повідомлено поліцейськими, що їхати далі йому не можна, при цьому, він може або залишити авто на місці його зупинки, або зателефонувати комусь із знайомих, щоб забрати ТЗ.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Застосований районним судом до ОСОБА_1 вид та розмір адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху України, наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та його винуватості, а тому посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргузахисника Чобітька І.В. залишити без задоволення.
Постанову судді Харківського районного суду Харківської області від 08 квітня 2025 року щодоОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Р.В. Гєрцик