Справа №643/89410/25 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/780/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія арешт майна
08 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 05 червня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні за № 22024220000001207 від 03 грудня 2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч., 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 358 КК України,-
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000001207 від 03.12.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 358 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що група службових осіб КНП Пісочинської селищної ради «ЦПМД №2 Харківського району», з використанням своїх службових можливостей, активно сприяла діяльності осіб з числа посадовців медико-соціальних експертних комісій КЗОЗ «ОЦМСЕ», співробітникам медичних закладів м. Харкова і Харківської області та громадянам України в реалізації протиправного механізму ухилення громадян України від мобілізації до лав Збройних сил України шляхом незаконного встановлення чоловікам призовного віку статусу інваліда.
30.05.2025 року у даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України.
Також, органом досудового розслідування було виявлено, що до вказаної протиправної діяльності може бути причетна ОСОБА_8 ..
29.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2024 року у період часу з 07:55 по 08:55 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: НОМЕР_1 , ємкість 256 GB, чорного кольору, з прозорим чохлом.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що метою накладання арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цих доказів, оскільки незастосування такого заходу призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а також вилучені речі визнані речовими доказами та можуть сприяти розкриттю кримінального правопорушення та притягненню винних осіб до кримінальної відповідальності, а також мають значення для встановлення істини під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 05 червня 2025 року клопотання прокурора про арешт майна задоволено. Суд вирішив шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування накласти арешт на мобільний телефон марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: DN7PDWN2WO, ємкість 256 GB, чорного кольору, з прозорим чохлом.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
Представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг представник власника майна зазначає, що ОСОБА_8 займає посаду завідувача рентгенологічного відділення, лікаря-рентгенолога, вона лише констатує та здійснює опис комп'ютерної томографії, який не є діагнозом хворого, вона не спілкується з пацієнтами. Таким чином, на переконання адвоката, ОСОБА_8 не мала змоги в силу своєї посади перешкоджати законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань.
Вказує, що відсутні підстави вважати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон є доказом у кримінальному провадженні.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що прокурором доведено, що вказане майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження в якості доказів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
З матеріалів провадження вбачається, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000001207 від 03.12.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч.1 ст. 358 КК України.
30.05.2025 ОСОБА_9 у даному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України.
29.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 12.05.2024 року у період часу з 07:55 по 08:55 проведено обшук за місцем фактичного проживання ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами обшуку виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: DN7PDWN2WO, ємкість 256 GB, чорного кольору, з прозорим чохлом.
Постановою слідчого 2 ВСВ УСБУ в Харківській області від 30.05.2025 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 22024220000001207 від 03.12.2024 року.
Як убачається з матеріалів судового провадження, досудове розслідування здійснюється за ознаками складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України за фактом того, що група службових осіб КНП Пісочинської селищної ради «ЦПМД №2 Харківського району», з використанням своїх службових можливостей, активно сприяла діяльності осіб з числа посадовців медико-соціальних експертних комісій КЗОЗ «ОЦМСЕ», співробітникам медичних закладів м. Харкова і Харківської області та громадянам України в реалізації протиправного механізму ухилення громадян України від мобілізації до лав Збройних сил України шляхом незаконного встановлення чоловікам призовного віку статусу інваліда.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор долучив до матеріалів справи копію протоколу допиту підозрюваної ОСОБА_9 від 01.07.2025 року, відповідно до змісту якого вбачається, що до протиправної діяльності може бути причетна ОСОБА_8 .
Тобто вилучене майно у ОСОБА_8 за своєю специфікою та призначенням (як слідує з допиту) може мати певний зв'язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням та могло зберегти на собі сліди кримінального правопорушення.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
При постановленні ухвали слідчим суддею у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.
Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна. Вказані норми невраховані апелянтом в доводах, що вказує про необґрунтованість апеляційних вимог.
Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358 КК України.
Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна ознакам речових доказів, оскільки воно з огляду на дані кримінального провадження та його специфіки може містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення судових експертиз, висновки яких є релевантними в таких кримінальних правопорушеннях.
Доводи апелянта про те, що слідчим було безпідставно вилучено мобільний телефон, є необґрунтованими, оскільки вилучене майно повинно бути досліджене органом досудового розслідування, яким повинно бути встановлено чи має відношення вилучене майно до кримінального правопорушення за якими здійснюється досудове розслідування з урахуванням того, що вилучене майно може мати безпосередню значення для встановлення факту причетності або відсутності такої причетності до кримінального правопорушення за фактом якого здійснюється досудове розслідування.
На переконання колегії суддів, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування виправдовують втручання у права і інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно приписів ч.4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Разом з цим, тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор повідомив, що відповідно до повідомлення начальника 2 сектору 8 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області від 07.07.2025 року, у зв'язку зі значною завантаженістю співробітників відділу, а також великим обсягом інформації, яка здобута з цифрових пристроїв у цьому кримінальному провадженні, та в тому числі зберігається в мобільному телефоні марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: DN7PDWN2WO, ємкість 256 GB, огляд зазначених носіїв інформації триває та буде завершений в найкоротший строк.
За таких обставин, враховуючи, що мобільний телефон, хоч і є речовими доказом та відповідає критеріям ст.98 КПК України, з метою дотримання прав власника майна, колегія суддів вважає за можливе зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, протягом двох місяців, з дня постановлення ухвали слідчим суддею (05 червня 2025 року) виготовити необхідні копії інформації з мобільного телефону марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: DN7PDWN2WO, ємкість 256 GB, чорного кольору, з прозорим чохлом, після чого вилучений мобільний телефон передати на відповідальне зберігання, з дозволом на користування, його власнику ОСОБА_8 .
Саме такий спосіб та місце зберігання арештованого майна, на переконання колегії суддів, є ефективним, оскільки буде сприяти дієвості кримінального провадження, завданням досудового розслідування та захисту прав власника майна.
Отже, з урахуванням положень ст.407 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді підлягає зміні.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м.Харкова від 05 червня 2025 року про арешт майназмінити.
Зобов'язати слідчого, який здійснює досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, протягом двох місяців виготовити необхідні копії інформації з мобільного телефону марки Iphone 13, номер моделі MLQ63HU/А, серійний номер: DN7PDWN2WO, ємкість 256 GB, чорного кольору, з прозорим чохлом, після чого вилучений мобільний телефон передати на відповідальне зберігання, з дозволом на користування, його власнику ОСОБА_8 .
Попередити ОСОБА_8 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4