Іменем України
14 липня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/4617/21
провадження № 22-ц/4809/941/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа;
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року (суддя Нерода Л.М.).
Короткий зміст позовних вимог
Державна іпотечна установа звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягненняз ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором у сумі 33027,24 грн.
В обґрунтування позову вказує, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 15 лютого 2021 року із відповідачки на користь Державної іпотечної установи було стягнуто заборгованість за кредитним договором № 159/П/РП2006 від 13 листопада 2006 року у сумі 110055,21 грн,яка складається з 100935,66 грн заборгованості за тілом кредиту та 9119,55 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року рішення Олександрійського міськрайонного суду від 15 лютого 2021 року залишено без змін.
Позивач вказує, що станом на день звернення з позовом у даній справі відповідачка рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року не виконала.
Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначає, що за здійсненим розрахунком, сума 3% річних, нарахованих позивачем до стягнення з відповідачки за невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року, складає 33027,24 грн.Наголошує, що підставою для нарахування заборгованості є основна сума боргу у розмірі 352 492,55 грн, яку встановлено рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року позовні вимоги Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено повністю; стягнуто з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 33027,24 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Вирішуючи спір у даній справі по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка має невиконане грошове зобов'язання перед позивачем, що підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.
Судом враховано, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Зваживши на викладене, а також принявши до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, стороною позивача доведено достатніми доказами підстави, з якими закон пов'язує можливість стягнення із відповідачки на користь позивача 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України, а також те, що доводи позову відповідачкою спростовані не були, місцевий суд виснував, що позов є обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
Відповідно до ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 квітня 2025 року відповідачці поновлено строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області 10 жовтня 2023 року у даній справі; заяву відповідачки про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
ОСОБА_1 у загальному порядку подано апеляційну скаргу на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року, відповідно до якої просить оскаржуване судове рішення у даній справі скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки після отримання відповідачкою з веб-порталу «Судова влада України» інформації про подання відповідної позовної заяви до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, у жовтні 2021 року представником відповідачки було направлено клопотання про направлення поштової кореспонденції за адресою її фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 . Разом з тим, суд першої інстанції повністю проігнорував вищевказане клопотання. Зазначене призвело до того, що у подальшому стороною відповідачки не було отримано жодного судового рішення та жодної судової повістки у зазначеній справі. Звертає увагу на те, що з перших днів збройної агресії російської федерації до весни 2023 року представник відповідачки проходив військову службу у Збройних Силах України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». У свою чергу, відповідачка не є обізнаною у сфері українського законодавства, не володіє навичками користування системами пошуку інформації, а тому не могла самостійно відстежувати хід розгляду справи.
Крім того, на переконання відповідачки, лише з дня набрання законної сили рішенням Олександрійського міськрайонного суду від 15 лютого 2021 у справі № 398/4657/20, а саме - з 05 серпня 2021 року, у неї виник обов'язок сплати позивачу заборгованості в розмірі 110 055,21 грн. Стверджує, що висновок суду першої інстанції про невиконання відповідачкою боргового зобов'язання у розмірі 110 055,00 грн не відповідає дійсності, оскільки воно було виконано у повному обсязі після набрання законної сили рішенням суду у межах відкритого виконавчого провадження, а затримка його виконання була пов'язана із бездіяльністю самого позивача, який не надав свої платіжні реквізити у відповідь на її заяви.
Також вказує, що має об'єктивні сумніви у правильності наданого позивачем та взятого до уваги судом першої інстанції розрахунку заборгованості, оскільки саме невиконання зобов'язання у сумі 110055,21 грн зумовлює застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, тоді як позивачем здійснено відповідне нарахування із розрахунку суми основного боргу у розмірі 35 2492,55 грн. На підставі викладеного вважає, що розрахунок 3 % річних є об'єктивно завищеним і ґрунтується на неправильній сумі заборгованості, а тому у випадку задоволення позовних вимог, він має бути переглянутий з огляду на визначену у резолютивній частині рішення Олександрійського міськрайонного суду від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 суму заборгованості.
Короткий зміст заперечень проти вимог і доводів апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року та вважає її такою, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Скаржниця повідомила про нове місце проживання вже після відкриття провадження у даній справі. Представник відповідачки, як і сама відповідачка, були обізнані про знаходження даної справи у провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, а тому мали проявляти інтерес до її судового розгляду. Звертає увагу, що за даними Єдиного державного реєстру адвокатів України представник відповідачки зупиняв адвокатську діяльність з 13 березня 2022 року по 20 квітня 2023 року. Таким чином, представник поновив свою адвокатську діяльність за шість місяців до ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Зважаючи на викладене вважає, що скаржниця та її представник не були позбавлені об'єктивної можливості щодо використання процесуальних прав та участі у даній справі.
Щодо стягнення з відповідачки суми трьох відсотків річних за час прострочення та за період невиконання рішення суду, звертає увагу, що станом на день звернення позивача до суду з позовом у даній справі заборгованість відповідачкою не була погашена. Відтак, розрахунок суми компенсаційних платежів за ст.625 ЦК України розраховувався за період з 01 вересня 2018 року по 01 серпня 2021 року
(а.с. 193-196).
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 23 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою апеляційного суду від 24 квітня 2025 року закінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 09 червня 2025 року по 27 червня 2025 року включно головуючий суддя Дьомич Л.М. та члени колегії з розгляду даної справи - судді Дуковський О.Л. і Письменний О.А. перебували у відпустці на підставі відповідних наказів голови Кропивницького апеляційного суду.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 листопада 2006 року між ВАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 159/П/РП/2006-840, за умовами якого Банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 41600,00 доларів США за ставкою 10,0 % річних, строком на 120 місяців, позичальник вносить черговий мінімальний платіж щомісячно до 10 числа поточного місяця.
26 червня 2014 року між ПАТ КБ «НАДРА» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 159/П/РП/2006-840 від 13 листопада 2006 року, за умовами якого встановлена стандартна процентна ставка в розмірі 14,2% річних, у разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником умов кредитного договору Банк має право для розрахунку плати за користування кредитними коштами в розмірі: стандартна процентна ставка + 4% річних, повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, визначених графіком платежів, в якому встановлено, що платежі здійснюються 10 числа кожного місяця, строк користування кредитними коштами становить до 11 листопада 2018 року включно.
18 травня 2020 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «КБ «Надра» укладена мирова угода, відповідно до якої ПАТ КБ «Надра» передає Державній іпотечній установі майнові права за кредитними договорами, що виступають предметом застави, зокрема, майнові права за договором №159/П/РП/2006-840.
02 червня 2020 року зазначена мирова угода затверджена Господарським судом м. Києва.
21 травня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та Державною іпотечною установою укладений договір відступлення прав вимоги, зокрема, право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 , та договором поруки, укладеним з ОСОБА_2 .
Наведені обставини встановлені рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 05 серпня 2021 року, а отже, не підлягають доказуванню в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України.
Згаданим рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 позовні вимоги Державної іпотечної установи було задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за Кредитним договором № 159/П/РП/2006-840 від 13 листопада 2006 року у розмірі 110 055,21 грн, яка складається з: 100 935,66 грн - заборгованість за тілом кредита, 9 119,55 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи судовий збір в сумі 1651,00 грн; в іншій частині відмовлено.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі позивач стверджує, що відповідачка рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 не виконує, що стало підставою для нарахування Державною іпотечною установою на основну суму боргу, визначену судовим рішенням, 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
З наданої відповідачкою копії постанови старшого державного виконавця Олександрійського ВДВС в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), вбачається від 03 листопада 2021 року закінчено виконавче провадження № 67051323 з примусового виконання виконавчого листа № 3987/4657/20, виданоного 28 серпня 2021 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 110 055,21 грн та судового збору в сумі 1651,00 грн, у зв'язку зі сплатою боржницею 22 жовтня 2021 року заборгованості, судових витрат та витрат виконавчого провадження у повному обсязі.
Згідно із наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідачки за сумою компенсаційних платежів відповідно до ст. 625 ЦК України за невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 за період з 01 вересня 2018 року по 31 серпня 2021 року складає 33027,24 грн (а.с. 7-8).
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія ст. 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
За змістом частини другої ст. 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Установивши, що на момент зверенння до суду з позовом у даній справі рішення суду відповідачка не виконала, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у позивача права на стягнення відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних унаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду.
Разом з тим, висновок про задоволення вимог позову у даній справі суд першої інстанції зробив безвідносно до встановлених у справі фактичних обставин, чим порушив вимоги процесуального закону, які ставляться до законності і обґрунтованості судового рішення.
Так, щодо суми грошового зобов'язання відповідачки, на яку здійснювалось нарахування 3% річних, колегія суддів виходить з наступного.
Апеляційним судом взято до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 161/11703/22, за яким три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
Разом з тим, позивачем у позовній заяві та доданому до неї розрахунку заборгованості наголошувалось, що підставою для нарахування 3% річних за прострочення виконання відповідачкою рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 є основна сума боргу.
Оскільки суд апеляційної інстанції не вправі виходити за межі вимог позову, основою для нарахування 3% річних апеляційним судом береться основна заборгованість відповідачки за судовим рішенням без урахування присудженої до стягнення суми відсотків за користування кредитними коштами.
У справі, що переглядається, судами встановлено, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 159/П/РП/2006-840 від 13 листопада 2006 року у розмірі 110 055,21 грн, де, зокрема, 100 935,66 грн - заборгованість за тілом кредиту.
Викладене свідчить, що нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК мало здійснюватись позивачем саме на суму 100 935,66 грн.
Таким чином, нарахування позивачем 3% річних на суму 352 492,55 грн є помилковим та необґрунтованим, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Крім того, апеляційним судом зважено на те, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 273 ЦПК України,рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 набрало законної сили в день прийняття постанови Кропивницького апеляційного суду, якою вказане судове рішення залишено без змін, а саме - 05 серпня 2021 року.
Отже, період нарахування 3% річних за прострочення виконання вказаного судового рішення має розпочинатись з наступного дня після набрання рішенням суду першої інстанції законної сили, тобто з 06 серпня 2021 року.
Наведене також залишилось поза увагою місцевого суду, який не надав належної оцінки розрахунку заборгованості відповідачки, необґрунтовано виконаного позивачем, починаючи з 01 вересня 2018 року.
Отже, враховуючи межі визначеного позивачем періоду нарахування та фактичні обставини справи, розрахунок 3% річних за невиконання рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20 має бути здійснений за період з 06 серпня 2021 року по 31 серпня 2021 року на суму 100 935,66 грн.
Відповідно сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідачки, складає 215,70 грн згідно з наступним розрахунком: 100 935,66 грн x 3 % x 26 : 365 : 100 = 215,70 грн, де 26 - кількість днів прострочення.
У контексті викладеного, апеляційний суд наголошує, що те, як саме позивач тлумачить приписи чинного законодавства не є визначальним для вирішення спору, оскільки підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтував свої вимоги щодо захисту права, тоді як юридична кваліфікація та тлумачення цих обставин у позовній заяві та інших заявах по суті справи не обмежує суд під час вирішення спору.
Невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Поряд з цим, апеляційним судом не буруться до уваги доводи відповідачки щодо сплати нею у повному обсязі заборгованості, визначеної рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 лютого 2021 року у справі № 398/4657/20, оскільки така сплата відбулася 22 жовтня 2021 року, тобто поза межами періоду здійсненого позивачем нарахування 3% річних.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідачки про позбавлення її можливості взяти участь у розгляді справи даної справи судом першої інстанції.
Так, відповідно до усталеної судової практики, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас, відповідачкою не заперечується факт обізнаності про знаходження даної справи у провадженні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.
За вимогами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Водночас, доводи представника відповідача про його неможливість брати участі у справі у зв'язку з проходженням військової служби є неспроможними, оскільки право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката Зінькова О.Ю. зупинено з 13 березня 2022 року та відновлено з 20 квітня 2023 року, а тому до моменту винесення судом оскаржуваного рішення представник відповідачки не був позбавлений можливості скористатись правом на участь у судовому розгляді справи. Так само відповідачка не була позбавлена права та можливості як представляти свої інтереси у суді самостійно, так і змінити представника.
Поряд з цим, невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті спору про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати сторін зі сплати судового збору підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення у справі.
Позовні вимоги Державної іпотечної установи задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, що виникло на підставі рішення суду, у сумі 215,70 грн.
У задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 14,76 грн.
Стягнути з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2706,29 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний