15 липня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/1789/23
провадження № 22-ц/4809/909/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),
судді - Дуковський О. Л., Письменний О. А.,
розглянувши розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року у справі за позовом Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -
Рішенням Кіровського району м. Кіровограда від 10 березня 2025 року, з урахуванням ухвали місцевого суду від 12 травня 2025 року про виправлення описки, позовну заяву Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» борг за послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 20326,38 грн, індекс інфляції в сумі 2513,20 грн та 3% річних в сумі 422,29 грн; здійснено розподіл судових витрат.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року з підстав, що у ній зазначені, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яку подав ОСОБА_2 (підписана в електронній формі Іващенко І.Ю.) на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку від його імені подав адвокат Іващенко Ігор Юрійович, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 03 червня 2025 року у даній справі повернуто заявнику.
11 червня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року.
Ухвалою апеляційного суду від 01 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржнику у встановлений строк надати до суду: обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази на підтвердження відповідних доводів; обґрунтоване клопотання про розстрочення сплати судового збору, а також належні докази на підтвердження відповідних доводів або докази сплати судового збору у розмірі 4026,00 грн.
У межах встановленого судом строку скаржником подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у даній справі, з долученням вимоги про відвід колегії суддів, в обґрунтування поновлення строку зазначено (дослівно): «В описово-мотивувальній частині ухвали зазначено, що з наявної у матеріалах справи розписки адвоката Іващенка І. Ю., який представляв інтереси скаржника у суді першої інстанції, вбачається, що рішення суду першої інстанції у даній справі було отримано останнім 14 березня 2025 року (а.с. 141). Відповідно до ч. 7 ст. 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє, але Кропивницький апеляційний суд в ухвалі від 03 червня 2025 року вказав, що доручення для надання безоплатної вторинної допомоги від 25 липня 2023 року № 247, копія якого додана до скарги, Кропивницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної допомоги в особі директора Березніченка Станіслава Володимировича відповідно до наказу Центру від 24 липня 2023 року № 391 нд призначає адвоката Ігоря Юрійовича Іващенка для надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 у вигляді представництва інтересів у справі № 404/1779/23, яка розглядається у Кіровському районному суді м. Кіровограда за позовом КП «Дніпроводоканал» про стягнення заборгованості. На думку суду, вищевказане доручення не діє, але адвокат дотримався процесуальних строків на подачу апеляційної скарги в моїх інтересах, але вона не була прийнята Кропивницьким апеляційним судом. Якщо доручення не діє, чи буде законним повідомляти представника про рішення суду, повноваження на представлення інтересів відповідача відсутні?»
Апеляційний суд погоджується з доводами скаржника про те, що вперше апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року у даній справі була подана у межах встановленого законом строку, оскільки зазначене вбачається з наявних у справі матеріалів.
Разом з тим, подаючи скаргу вдруге, скаржник пропустив встановлений законом строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, про що апеляційним судом докладно зазначено в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 01 липня 2025 року і саме тому скаржнику запропоновано подати відповідну заяву про поновлення такого строку.
Щодо поданої скаржником заяви, апеляційний суд виходить із наступних міркувань.
Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Так, у рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Разом з тим, принцип 7 Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя, передбачає, що слід вживати заходів задля відвернення зловживань засобами правового захисту після постановлення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти всі можливі та залежні від неї дії. Тому у кожному окремому випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку має оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до усталеної позиції, якої дотримується Верховний Суд у подібних випадках, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку.
Процесуальним законом саме на скаржника покладається обов'язок навести причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також довести, що вказані ним причини пропуску строку є поважними та об'єктивно непереборними
Разом з тим, як вбачається з поданої скаржником заяви, ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтував причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а лише просив його поновити, наводячи замість мотивів свою власну суб'єктивну думку з приводу змісту ухвал апеляційного суду від 03 червня 2025 року та від 01 липня 2025 року у даній справі, додавши мотиви заяви про відвід суддів, що не становить підстав поновлення.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Тобто на учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо подання доказів.
Зважаючи на фактичні обставини справи, на переконання колегії суддів, процесуальна поведінка скаржника не демонструє повноти використання своїх процесуальних прав та достатньої зацікавленості щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку, а наведені у заяві обставини не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Такий висновок колегії суддів ґрунтується у тому числі на необхідності дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони у реалізації її права на виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними (ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20, від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в судочинстві виникнуть порушення прав учасників процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Частинами 3, 4 ст. 357 ЦПК України визначено, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 358 цього Кодексу.
За п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Апеляційним судом враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, за якими усунення певних недоліків скарги, не пов'язаних з дотриманням процесуальних строків, як от сплата судового збору, за відсутності підстав для поновлення строку подання скарги однаково виключає можливість відкриття апеляційного провадження за такою скаргою.
У контексті викладеного, колегія суддів наголошує, що на підставі положень Закону України «Про судовий збір» скаржник не позбавлений права та можливості звернутись до апеляційного суду із заявою про повернення сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.
На підставі викладеного, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 354, 357, 358 ЦПК України, апеляційний суд,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 березня 2025 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Л. М. Дьомич
Судді О. Л. Дуковський
О. А. Письменний