Дата документу 16.07.2025 Справа № 333/714/25
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний № 333/714/25 Головуючий у 1-й інстанції: Піх Ю.Р.
Провадження № 22-ц/807/1357/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
16 липня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості , -
У січні 2025 року Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 підписав Заяву №2001267463101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку ( НОМЕР_2 ), встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 10600,00 грн, який пізніше було підвищено до 50 000,00 грн, зі сплатою 47,88 % річних. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 12 577,58 грн. За вказаним договором Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ»)видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 10600,00 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2024 року виникла заборгованість по сплаті кредиту за кредитним договором №2001267463101 у сумі 77 912,30 грн, в тому числі: 48 789, 59 грн -заборгованість за кредитом; 48 789,59 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією.
11 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав Заяву №1001940456501 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривнях та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 49 000,00 грн, зі сплатою 72.6158 % річних, строком на 36 місяців. В заяві зазначено орієнтовні загальні витрати за споживчим кредитом 52 750,97 грн, загальна вартість 101 750,97 грн. За вказаним договором Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ»)видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 49 000,00 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 31 жовтня 2024 року виникла заборгованість по сплаті кредиту за кредитним договором №1001940456501 у сумі 64 734,08 грн, в тому числі: 40 403,83 грн -заборгованість за кредитом; 10,02 грн - заборгованість по процентам; 24 320,23 грн - заборгованість за комісією. Отже, ОСОБА_1 не виконував свої зобов'язання по Кредитним договорам, внаслідок чого заборгованість за вищевказаними договорами складає 142 646,38 гривень. Банк направив на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення), але в зазначений строк відповідач заборгованість не погасив.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у сумі 142 646,38 грн та судові витрати у сумі 2 422.40 грн.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001267463101 від 13 березня 2019 року у розмірі 77 912, 30 грн, за кредитним договором №1001940456501 від 11 серпня 2021 року у розмірі 31 622, 94 грн, а всього 109 535, 24 грн.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1 860, 11 грн.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2025 року в частині негайного стягнення заборгованості, та прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Банку відмовити у повному обсязі, розподілити судові витрати.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що суд першої інстанції не дослідив в повній мірі доводи відповідача, а саме те, що до березня 2022 року він дотримувався умов договорів з позивачем та не мав порушень сплати платежів. Проте, 24 лютого 2022 року відбулася військова агресія рф та указом президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на всій території України був введений воєнний стан, який діє і на теперішній час. Через постійні бойові дії, перебування у м. Запоріжжя стало небезпечним для життя та у зв'язку з наявністю реальної загрози життю та здоров'ю родини (насамперед малолітніх дітей) відповідач вимушений був на законних підставах вихати з України до Федеративної республіки Німеччина та знаходиться під тимчасовим захистом країни ЄС. Відповідач не мав ощадних рахунків в Україні, тобто його становище щодо виконання умов кредитних договорів є обставинами непереборної сили (форс-мажорними). Посилається на повідомлення Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року. Також суд не врахував, що сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин, які мають досліджуватись судом у сукупності з іншими доказами. Відповідач щодо суми боргу в розмірі 109 535, 24 грн заперечень немає.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу АТ «Перший Український міжнародний банк» отримав електронному вигляді в електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» 26 червня 2025 року, що підтверджується довідкою відповідального працівника Запорізького апеляційного суду (а.с.155).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн (3 028, 00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п.1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 142 646,38 грн, що не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскаржується в частині задоволених судом позовних вимог у розмірі 109 535, 24 грн, що перевищує тридцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
Розрахунок: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2025 у розмірі 3028 грн х 80 = 242 240 грн).
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п. 1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не сплачував заборгованість за кредитними договорами у вигляді тіла кредиту та відсотків, у зв'язку з чим суд вважає позов обґрунтованим та доведеним, що дає підстави для його частково задоволення в цій частині. Водночас суд першої інстанції заборгованість за комісією за кредитним договором №1001940456501 від 11 серпня 2021 року у сумі 24320, 23 грн визнав необґрунтованими. В рахунок погашення комісії, нікчемність якої встановлена судом, є неправомірним зарахування сплачених коштів ОСОБА_1 за споживчим кредитом в рахунок погашення заборгованості у розмірі загальної суми 8790.91 грн, яка неправомірно банком зарахована в рахунок комісії за кредитом, тому таку сплата зарахував в рахунок погашення тіла кредиту.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 10ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» із Заявою №2001267463101про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі шляхом відкриття на ім'я ОСОБА_1 поточного рахунку № № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку( НОМЕР_2 ), встановлено на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 10600,00 грн, який пізніше було підвищено до 50 000.00 грн, з процентною ставкою 47,88 % річних, строком відповідно до умов ДКБО в залежності від типу Кредитної картки. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 12 577,58 грн(а.с.11 зворот).
Виконання Банком свого обов'язку з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів стверджується випискою з особового рахунку.
Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує.
Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2001267463101станом на 31 жовтня 2024 року становить 77 912,30 грн, з них: 48 789,59 грн - заборгованість за кредитом; 29 122,71 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією (а.с.36,39-43).
Також встановлено, що 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву №1001940456501на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим підтвердив прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.8-9).
Відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі шляхом відкриття на ім'я ОСОБА_1 поточного рахунку № НОМЕР_3 у гривнях (п.9 договору).
За вказаним договором Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ») видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 49 000,00 грн (п.3 договору).
Строк дії договору 36 місяців (п. 4 заяви). Пунктом 5 заяви встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, а пунктом 6 визначено розмір процентної ставки - 0,01 % річних.
У заяві від 11 серпня 2021 року №1001940456501 в окремому розділі сторони погодили графік платежів, відповідно до якого відповідач зобов'язувалася в період з 11серпня 2021 року до 11 серпня 2024 року щомісячно вносити суму платежу на погашення кредиту 2826.42 грн (останній платіж 2826,27 грн) (усього за 36 місяців - 101 750.97 грн)), складовими якого є сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1465.10 грн щомісяця (усього за 36 місяців - 52 743.60 грн).
Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі.
Кредитні кошти у розмірі 49 000.00 грн, відповідно до даної заяви, були перераховані на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №TR.51377387.68486.8810 від 11 серпня 2021 року (а.с.36 зворот).
Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує.
Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №1001940456501 станом на 31 жовтня 2024 року становить 64 734,08 грн, в тому числі: 40 403,83 грн - заборгованість за кредитом; 10,02 грн - заборгованість по процентам; 24 320,23 грн - заборгованість за комісією (а.с.37-38).
Факт переказу банком кредитних коштів на картковий рахунок і факт користування позичальником банківськими коштами підтверджується випискою із карткового рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 (а.с.44-61).
З метою до судового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) 04 листопада 2024 року за вих. №КНО-44.2.2/683 з вимогою погасити заборгованість кредитними договорами в загальному розмірі 142 646.38 грн протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги:
- за договором 2001267463101 (рахунок IBAN: НОМЕР_4 ) сума до сплати 77 912,30 грн;
- за договором 1001940456501 (рахунок IBAN: НОМЕР_5 ) сума до сплати 64 734,08 грн, не пізніше трьох календарних днів з дня отримання цього повідомлення (а.с.33зворот-34).
Дана вимога була направлена ОСОБА_1 на адресу зазначену ним у заяві на отримання кредитних коштів, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом, що підтверджується згрупованим списком «Укрпошта» (а.с.34 зворот - 35).
В зазначений строк відповідач заборгованість не погасив.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі N 572/1169/17 (провадження N 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ "Перший Український Міжнародний Банк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки відповідачем підписано заяви№2001267463101 від 13 березня 2019 року та №1001940456501 від 11 серпня 2021 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо. А тому банк дотримався вимог, щодо повідомлення відповідача про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов.
Звертаючись до суду першої інстанції банк наголошував на тому, що ОСОБА_1 13 березня 2019 року та 11 серпня 2021 року підписавши кредитні договори №2001267463101 та №1001940456501відповідно погодив умови надання кредитних коштів, порядок їх користування та повернення.
Зібрані докази вказують на те, що між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договори про комплексне банківське обслуговування, в рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Заява №2001267463101від 13 березня 2019 року та Заява №1001940456501від 11 серпня 2021 року підписані працівником АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі.
Ці заяви містять відомості про розмір кредиту, строк кредитування, відсоткову ставку, розмір щомісячних платежів, що свідчить про узгодження між сторонами умов договорів.
Вищевказані кредитні договори укладені між відповідачем та відповідними фінансовими установами, кожен із них містить суму основного зобов'язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування.
Відповідачем не спростовувався факт укладення згаданих договорів та отримання коштів, які у них зазначені.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідачем обставини підписання кредитного договору не заперечуються.
З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 31 жовтня 2024 року.
Разом з тим, колегія суддів також вважає слушними висновки суду першої інстанції в частині відмови у стягненні комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №1001940456501від 11 серпня 2021 року у розмірі 24 320,23 грн суперечать ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" та є нікчемними за свою природою.
У справі, що переглядається, АТ «ПУМБ» у січні 2025 року звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо сплати погоджених виплати умовами кредитних договорів, як то заборгованість за тілом кредиту, відсотків та комісії.
Рішенням суду першої інстанції стягнуто заборгованість за кредитним договором №2001267463101 від 13 березня 2019 року у розмірі 77 912, 30 грн, за кредитним договором №1001940456501 від 11 серпня 2021 року у розмірі 31 622, 94 грн, а всього 109 535, 24 грн.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обгрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
В той же час ОСОБА_1 не погодився з рішення суду першої інстанції в частині негайного стягнення заборгованості та просить відтермінувати термін виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, на час дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Проте, такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з огляд на наступне.
Відтермінування виконання судового рішення - це відкладення виконання рішення суду на певний строк, визначений судом. Згідно з ЦПК України (стаття 378), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити виконання рішення за заявою сторони.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором №2001267463101 від 13 березня 2019 року у розмірі 77 912, 30 грн, за кредитним договором №1001940456501 від 11 серпня 2021 року у розмірі 31 622, 94 грн, а всього 109 535, 24 грн. У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 1 860, 11 грн (а.с.106-110).В даному рішенні, судом не зазначено посилання щодо негайного його виконання, а тому доводи відповідача в цій частині не заслуговують на увагу.
Щодо покликань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 як на підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частиною 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Листом-роз'ясненням від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997р. №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» та деталізовано в розділі 6 Регламенту Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15 липня 2014 року № 40(3) (з наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань щодо сплати зобов'язань за кредитним договором, в тому числі заборгованості та звільнення від нарахування відсотків, докази звернення про видачу такого сертифіката чи докази письмового повідомлення відповідачем позивачу про наявність форс-мажорних обставин.
Таким чином, посилання апеляційної скарги на форс-мажорні обставини, як на підставу для звільнення від відповідальності, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не довів, в чому саме їх вплив. Такі обставини засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті Торгово-промислової палати України 28 лютого 2022 року розміщено загальний офіційний лист, в якому зазначено, що його видано на підставі статтей 14, 134-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» та статуту ТПП України. Зазначений лист є загальним офіційним документом там не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України « Про торгово-промислові палати в Україні».
Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Наявність сертифікату Торгово - промислової палати України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто, дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у даній справі, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 року у справі №910/8580/22.
У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 зазначено, що саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча і форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.
Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів, у розумінні статей: 77, 80 ЦПК України, щодо неможливості своєчасного виконання зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин, а також доказів інформування позивача про характер обставин, що виникли, і причинного зв'язку між такими обставинами та невиконанням зобов'язань за договором. Самі по собі обставини, на які посилається відповідач у доводах у відзиві, у контексті вищезазначених приписів Закону, не можуть бути безумовною підставою для звільнення ОСОБА_1 від виконання обов'язків щодо сплати кредитних коштів.
Доказів відсутності у відповідача джерел доходу та відсутності можливості належним чином виконати зобов'язання, матеріали справи в собі не містять.
При цьому, суд зазначає, що відповідач не був позбавлена можливості звернення до Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних відділень, за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), із дотриманням порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 року, саме за спірним зобов'язанням.
За даних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності посилання відповідача на форс-мажорні обставини, про які зазначено у листі Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року, як на підставу можливості невиконання зобов'язань за укладеним кредитним договором.
Аргументи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження.
За своїм змістом доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка.
При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaariv. Finland, № 49684/99, § 2)).
Судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка.
Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що понесені сторонами витрати на цій стадії розгляду справи компенсації не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 07 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 16 липня 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.