Справа 688/2597/25
№ 2/688/1147/25
Рішення
Іменем України
заочне
10 липня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі головуючого - судді Цідик А.Ю.,
за участю: секретаря судового засідання Кілікевич І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівка цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 1104087 від 01.10.2020 у розмірі 24173,10 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5500 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 15658,50 грн, інфляційне збільшення - 3014,60 грн, а також просило стягнути спалений судовий збір у сумі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 7000 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 10.10.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1104087 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 01.10.2020 14:22:31, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).
Датою укладання договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у договорі позики у розділі РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН.
На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 5500 грн шляхом зарахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , який був нею зазначений у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.
Кредит видавався строком на 30 днів, факт перерахування коштів підтверджується документом №2643_241009093044 від 09-10-2024 отриманим від ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», сервіс онлайн платежів «IPAY.UA».
В подальшому у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов'язань за кредитним договором, відповідач ініціювала продовження користування кредитом, внаслідок чого додатковим договором від 31.10.2020, строк користування кредитом продовжили до 01.12.2020.
Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості
Згідно з п.п. 5, п. 2.1 кредитного договору, кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 , за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1057.
21 серпня 2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу №20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 68.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» перейшло право вимоги за зобов'язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Оскільки позичальник не виконала свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1104087 від 01.10.2020 у розмірі 24173,10 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5500 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 15658,50 грн, інфляційне збільшення - 3014,60 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, в позовній заяві просила проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, відзив не подала.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.06.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено до судового розгляду по суті на 10.07.2025. Ухвалою суду від 10.07.2025 постановлено про заочний розгляд справи у зв'язку з тим, що відповідач у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не повідомила про причини неявки, відзив не подала, представник позивача не заперечувала проти такого вирішення справи.
3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).
Судом встановлено, що 10.10.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1104087 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований Відповідачем, 01.10.2020 14:22:31, (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. З, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 ЦК України.
Договір вважається укладеним з моменту одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти).
Датою укладання договору є дата одержання товариством електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у договорі позики у розділі РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредитні кошти на суму 5500 грн зі сплатою процентів за користування кредитом на умовах строковості, зворотності, платності, строк кредиту - 30 днів, тип процентної ставки - фіксована, стандартна процентна ставка становить 1,9%, та нараховується в межах всього строку кредиту, знижена процентна ставка - 0,01% (п.п. 1.1-1.4).
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем на карту позичальника № НОМЕР_1 .
01 жовтня 2020 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» ініціювало переказ коштів згідно договору №1104087 від 01.10.2020 безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується повідомленням №2643_241009093044 від 09.10.2024.
За умовами цього договору відповідач зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк.
В подальшому у зв'язку із неможливістю у повному обсязі та у встановлений строк виконати відповідачем зобов'язань за кредитним договором, відповідач ініціювала продовження користування кредитом, внаслідок чого було укладено додатковий договір від 31.10.2020 до договору №1104087, строк користування кредитом продовжили до 01.12.2020.
Кредитодавець виконав своє зобов'язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошті згідно умов кредитного договору, позичальник свої зобов'язання не виконав та не повернув отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.
Згідно п.п. 5, п. 2.1 кредитного договору, кредитодавець має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Кредитним договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди відповідача.
22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 , за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1057.
21 серпня 2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу №20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 68.
Відповідно до положень Договору факторингу №20240821/1 від 21.08.2024 р., перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог. Тому для звернення у відповідні судові інстанції, позивачем формується витяг з реєстру боржників лише по відношенню до конкретного позичальника/боржника/відповідача, а не до усіх осіб перелічених у відповідному реєстрі. Дана необхідність зумовлюється тим, що витяг із реєстру боржників формується лише з метою підтвердження того, що на дату подачі позовної заяви, заборгованість по конкретно визначеній особі, не списана, не анульована та не відступлена третій особі.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» перейшло право вимоги за зобов'язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Оскільки позичальник не виконала свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав та просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №1104087 від 01.10.2020, яка згідно наданого розрахунку заборгованості становить 24173,10 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5500 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 15658,50 грн, інфляційне збільшення - 3014,60 грн.
Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору №1104087 від 01.10.2020, паспортом споживчого кредиту; копією додаткового договору від 31.10.2020; розрахунком заборгованості за кредитним договором №1104087 від 01.10.2020; копією інформаційного повідомлення від 28.01.2022; копією договору факторингу №015-220221 від 22.02.2021 та №20240821/1 від 21.08.2024; копіями реєстрів прав вимог до договорів факторингу; копією повідомлення №2643_241009093044 від 09.10.2024.
4. Застосовані норми права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
5. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало відповідачу кошти за кредитним договором на умовах строковості і платності, але такі кошти не були повернуті відповідачем. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов договору товариство надало відповідачу кредитні кошти у розмірі 5500 грн, на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язалася одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки передбачені кредитним договором. Отже, відповідач була належним чином ознайомлена з умовами вищевказаного кредитного договору.
Після укладення договору відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 5500 грн, що підтверджується копією повідомлення №2643_241009093044 від 09.10.2024. В подальшому відповідач не виконала свої зобов'язання в повному обсязі щодо повернення кредиту. Між кредитною установою та відповідачем було укладено додатковий договір від 31.10.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
22 лютого 2021 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» уклали договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 , за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 1057.
21 серпня 2024 року ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали договір факторингу №20240821/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», включно і до ОСОБА_1 за договором №1104087 про надання коштів на умовах фінансового кредиту від 01.10.2020, порядковий номер згідно реєстру прав вимоги 68.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» перейшло право вимоги за зобов'язанням ОСОБА_1 по вищевказаному договору.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1104087 від 01.10.2020 у розмірі 21158,50 грн, що складається з: суми заборгованості по кредиту - 5500 грн, заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом - 15658,50 грн.
В той же час суд вважає, що у стягненні з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення у зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором, слід відмовити.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжено, останній раз - Указом Президента України від 15.04.2025 року № 235/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану», який затверджений Законом України від 16.04.2025 року № 4356-IX, строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05 год 30 хв 07 серпня 2025 року на 90 діб.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Із зазначеного слідує, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦПК України, інфляційного збільшення та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги щодо стягнення заборгованості інфляційного збільшення у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором в сумі 3014,60 грн задоволенню не підлягають.
6. Розподіл судових витрат.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн, ціна позову 24173,10 грн, позов задоволено на суму 21158,50 грн, тобто на 87,5%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 2119,6 грн судового збору (2422,40/100х87,5).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 7000 грн, на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви попередній (орієнтовний) розрахунок до договору про надання правової допомоги №250527-8Ш від 27.05.2025 та договір про надання правової допомоги №250527-8Ш від 27.05.2025.
Судом встановлено, що 27 травня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» та адвокатом Дзундзою О.В. укладено договір про надання правової допомоги №250527-8Ш. Предметом вказаного договору є надання правової допомоги в повному обсязі, що полягає в захисті інтересів клієнта у судовій справі за його позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №1104087.
Згідно попередній (орієнтовний) розрахунок до договору про надання правової допомоги №250527-8Ш від 27.05.2025 підписаного адвокатом, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» очікує понести витрати за надані послуги адвоката Дзундзи О.В., в т.ч. - підготовка позовної заяви до боржника, збирання доказів долучених до позовної заяви та підготовка та подання заяв, скарг та інших процесуальних документів у справі, в сумі 7000 грн.
Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Розгляд справи проведено без участі представника позивача.
Збирання доказів, долучених до позовної заяви охоплюється послугою підготовкою позовної заяви, тому не може вважатися фактично понесеним як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Крім того, адвокатом не було подано під час розгляду справи судом клопотань, заяв та інших документів.
Оцінені послуги адвоката у сумі 7000 грн є завищеною сумою, з огляду на ціну позову.
Враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній малозначній справі не є співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що витрати на правничу допомогу мають становити 3500 грн, які слід стягнути з відповідача.
Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 526, 610, 626, 628, 633-634, 638, 1048-1049, 1054-1055 Цивільного кодексу України, суд
ухвалив:
Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» 21 158 (двадцять одну тисячу сто п'ятдесят вісім) грн 50 коп. заборгованості за кредитним договором № 1104087 від 01.10.2020, що складається з: 5500 грн - тіло кредиту, 15658,50 грн - заборгованість за відсотками.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» 3500 грн витрат на правничу допомогу та 2119,60 грн сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача , яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи:
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (вул. C. Бандери, 87, оф. 54 м. Львів, ЄДРПОУ 42655697);
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 15.07.2025.
Суддя Алла ЦІДИК