"02" липня 2025 р. Справа № 596/174/25
Провадження № 2/596/200/2025 Гусятинський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого суду Митражик Е.М.,
за участю секретаря судового засідання Кузик М.Я.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Курганської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин в порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про відшкодування шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Пенсійного фонду України, в якій просить зобов'язати відповідача відшкодувати йому шкоду за втрачене здоров'я внаслідок професійного захворювання висновку і Індивідуальної реабілітаційної карти виданих МСЕК шляхом видачі гарантійного листа в аптеку про оплату лікарств згідно рецептів лікаря. Посилається на те, що в 1996 позивач переніс вірусний гепатит В, який ускладнився хронічним гепатитом і панкреатитом. КНДІМП захворювання визнано професійним і встановлено 25% втрати працездатності. До 2007 року він щорічно проходив перекомісію в Тернопільській МСЕК, а в 2007 році дане захворювання і втрата 25% працездатності встановлена довічно, а також довічно, видана "Індивідуальна програма реабілітації". Відповідно до п.11.1.1. якої він потребує медикаментозного лікування професійного захворювання печінки. Висновок МСЕК і індивідуальна програма реабілітації надана позивачу, лікувальному закладу і Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та кожного року позивач проходив лікування і лікарства, на безоплатній основі йому надавав Фонд. Після об'єднання в 2016 році Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань з Фондом соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, забезпечення його безкоштовним медикаментозним лікуванням професійного захворювання не переривалося.
Проте в 2023 році Фонд соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності приєднали до Пенсійного фонду України (дальше-ПФУ) і всі повноваження включно страхові внески і страхові виплати передані ПФУ. В листопаді 2024 року, після перенесеної операції професійне захворювання (хронічний гепатит і панкреатит) загострилось(він різко похудав, підвищився білірубін, збільшилась печінка і селезінка). Після звернення до сімейного лікаря, остання виписала лікарства від печінки, ЛКК дала висновок для пенсійного фонду. Однак, відповідачем відмовлено йому в наданні медикаментів і оплаті за них мотивуючи тим, що безоплатна медична допомога має надаватися за рахунок державного бюджету шляхом виписки сімейним лікарем безкоштовних рецептів відповідно до Закону України "Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», чим порушено його права. Держава зобов'язалась відшкодовувати шкоду завдану професійними захворюваннями шляхом безоплатного медикаментозного лікування на період встановлений МСЕК, проте, при зверненні всі державні установи відмовили в праві на безкоштовне лікування його професійного захворювання, посилаючись на Закон № 2168-У11. Просить зобов'язати Пенсійний фонд України відшкодувати йому шкоду за втрачене здоров'я внаслідок професійного захворювання, висновку і Індивідуальної реабілітаційної карти виданих МСЕК шляхом видачі гарантійного листа в аптеку про оплату лікарств згідно рецептів лікаря.
Ухвалою судді від 17.02.2025 року відкрито провадження у цивільній справі та визначено загальний позовний порядок її розгляду, а також дату, час та місце проведення підготовчого засідання.
04.03.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що законодавством на Пенсійний фонд України не покладено обов'язок із фінансування лікувальних та реабілітаційних заходів потерпілим на виробництві тому вважає, що позовна вимога щодо зобов'язання Фонду видати гарантійний лист в аптеку про оплату ліків згідно рецептів лікаря суперечить вимогам законодавства, і є неможливою до виконання. Пенсійний фонд не здійснює заходів спрямованих на лікування та реабілітацію потерпілих та не оплачує їх за рахунок коштів Фонду. Лікування та реабілітація потерпілих на виробництві здійснюється за рахунок Державного бюджету закладами охорони здоров'я.
Ухвалою суду від 18.04.2025 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні в задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав наведених у відзиві. Також доповнила, що позовна вимога позивача щодо видачі відповідачем гарантійного листа на оплату ліків, кореспондується з п.10 Положення про порядок забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення, постільною та натільною білизною, перуками, затвердженим Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.03.2003 N 26 (далі - Постанова № 26), яка втратила чинність на підставі постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 09.06.2010 № 18 “Про затвердження Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2010 за № 489/17784 (далі - Постанова № 18). Правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову від 13.10.2023 N 43-1 “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Фонду соціального страхування України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», відповідно до якої Постанова № 18 втратила чинність (п.2 Додатку №3). Тобто, видача гарантійного листа на оплату ліків передбачалась відомчим актом Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який втратив чинність.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за №353/41698, (далі-Порядок №4-1), яким визначено механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, згідно з п.3 розд. XVI Порядку страхові виплати здійснюються виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача страхової виплати в межах України незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) одержувача страхової виплати. Пенсійним фондом внесені відповідні зміни в межах своїх повноважень, відповідно до яких Фонд забезпечує передбачені вище перелічені страхові виплати виключно в грошовій формі.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Частиною 1 статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Стаття 1173 ч.1 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Стаття 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із матеріалів справи, зокрема, довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ТЕР №001410 від 31.10.2009 року слідує, що ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, довічно, групу інвалідності не встановлено (а.с.9).
З індивідуальної програми реабілітації інвалідів від 31.10.2007 року слідує, що ОСОБА_1 , 1948 року народження встановлено клініко-функціональний діагноз: Хронічний гепатит, фаза н/ремісії, мінімальної ст. активності - захворювання професійне, 25% втрати професійної працездатності, довічно. Згідно п.11.1.1 - Потребує медикаментозного лікування професійного захворювання печінки (а.с. 7-8).
12.11.2024 року позивачу було проведено ультразвукове дослідження черевної порожнини в КНП «Гусятинська комунальна лікарня» Гусятинської селищної ради, що підтверджується дослідженням лікаря з ультразвукової діагностики з висновком «Гепатомегалія. Хронічний панкреатит. Спленомегалія. (а.с.8)
З виписки-екіпризу із медичної картки стаціонарного хворого №1017(24) на ім'я ОСОБА_1 виданого КНП «Гусятинська КЛ» Гусятинської селищної ради КНП «Гусятинська КРЛ «Хірургічне відділення» слідує, що ОСОБА_1 в період з 05.11.2024 року по 15.11.2024 року був госпіталізований із діагнозом: «Лівобічна вправима пахова грижа» (а.с.11).
З висновку ЛКК №686 від 29.11.2024 року, виданого КНП «Гусятинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Гусятинської селищної ради» слідує, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: Хронічний персистуючий гепатит мінімальної степені активності. Хронічний рецидивуючий панкреатит з порушенням зовнішньосекреторної функції. Ішемічна хвороба серця, кардіосклероз. Симптоматична гіпертензія. Серцева недостатність І ст. Потребує лікування: легалон 140 N 120, есенціале форте N120, мезим форте 10000 N 20; рецепти сімейного лікаря ОСОБА_3 від 28.11.2024 року (а.с.12).
Позивач звертався до відповідача з приводу забезпечення медикаментами, оплати лікарських засобів, що вбачається із відповіддей Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №9138-9229/Д-02/8-1900/24 від 16.12.2024 року на звернення від 02.12.2024, Департаменту пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Пенсійного фонду України №50036-62976/Д-03/8-2800/24 від 04.12.2024 року на звернення від 01.12.2024 (а.с.10,17).
Також мали місце звернення до Міністерства соціальної політики України 04.01.2025 року, Міністерства охорони здоров'я України 22.01.2025 року, про що свідчать відповідді за №47/0/196/-25 від 10.01.2025 року та №25-04/17/494/ЗПІ-25//500 від 24.01.2025 року.(а.с.13,15-16)
З матеріалів справи слідує, що позивач з 30.05.2002 року перебував на обліку в Теребовлянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області(а.с.17).
З 01.01.2023 року набув чинності Закон України від 23.09.1999 №1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у редакції Закону України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнобов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1105), відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105 уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
Відповідно до пункту 3 статті 36 Закону України від 21.09.2022 року №2620-ІХ «Потерпілі мають право на лікування та реабілітацію у сфері охорони здоров'я в закладах охорони здоров'я, що проводяться відповідно до вимог законів України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» та «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я».
Заходи з реабілітації у сфері охорони здоров'я передбачають медикаментозне лікування в рамках компетенцій лікаря фізичної та реабілітаційної медицини, фізичну терапію, ерготерапію, терапію мови та мовлення, забезпечення протезуванням, ортезуванням, іншими допоміжними засобами реабілітації, що надаються відповідно до загальної мети та завдань реабілітації, зазначених в індивідуальному реабілітаційному плані.
Надання інших видів послуг та їx фінансування здійснюються за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи та визначення потреб особи у соціальних послугах відповідно до законодавства.
Потерпілі мають право на забезпечення протезуванням, ортезуванням, допоміжними засобами реабілітації, медичними виробами, що надаються відповідно до вимог законів України "Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я" та "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні". Фінансування таких заходів здійснюється з програм державного бюджету відповідно до законодавства.
У відповідності до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» надавачі медичних послуг - заклади охорони здоров'я всіх форм власності та фізичні особи - підприємці, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та уклали договір про медичне обслуговування населення з Уповноваженим органом, яким являється центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра, який очолює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до ч.3 цього Закону держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних їм медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.
Закон України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров'я» регулює реабілітацію у сфері охорони здоров'я осіб з обмеженнями повсякденного функціонування. Порядок здійснення інших видів реабілітації визначається іншими законодавчими актами.
Згідно ст.9 Закону, до суб'єктів, що здійснюють організацію реабілітації або сприяють їй, належать: 1) органи виконавчої влади, що здійснюють державне управління системою реабілітації або реалізують державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, та органи місцевого самоврядування; 2) уповноважені органи професійного самоврядування та громадські об'єднання фахівців з реабілітації; 3) суб'єкти, які здійснюють кадрове та наукове забезпечення системи реабілітації; 4) громадські об'єднання осіб з обмеженнями повсякденного функціонування, осіб з інвалідністю та фахівців з реабілітації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2024 № 1503 “Деякі питання реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році» затверджено Порядок реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2025 році, дія якого поширюється на всі заклади охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичних осіб - підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та включає пакети медичних послуг, що пов'язані з наданням за принципами екстериторіальності та нейтральності бюджету екстреної, первинної, спеціалізованої та паліативної медичної допомоги, реабілітації у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2023 № 317 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1301 і від 30.12.2022 р. № 1467» (далі-Постанова № 317) забезпечення потерпілих на виробництві медичними виробами та іншими засобами, передбаченими додатками 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1301 «Про затвердження Порядку забезпечення осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, інших окремих категорій населення медичними виробами та іншими засобами», здійснюється через структурні підрозділи з питань охорони здоров'я за місцем надання медичних послуг за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Звернувшись із вказаним позовом, ОСОБА_1 просить зобов'язати відповідача відшкодувати йому шкоду за втрачене здоров'я внаслідок професійного захворювання шляхом видачі гарантійного листа в аптеку про оплату лікарств згідно рецептів лікаря.
Видача потерпілому гарантійного листа на оплату ліків передбачалась згідно із п. 10 Положення про порядок забезпечення потерпілих лікарськими засобами, виробами медичного призначення, постільною та натільною білизною, перуками, затвердженим Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.03.2003 N 26 (далі - Постанова № 26).
На підставі постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 09.06.2010 №18 “Про затвердження Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення», зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2010 за № 489/17784 (далі - Постанова № 18), Постанова №26 втратила чинність.
Відповідно до п.4 розд. VII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України. Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.10.2023 N 43-1 “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких нормативно-правових актів Фонду соціального страхування України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань», визнано такою що втратила чинність Постанова правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 09 червня 2010 року № 18 «Про затвердження Положення про організацію лікування, медичної реабілітації та забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та виробами медичного призначення», зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08 липня 2010 року за № 489/17784. Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2024 за №353/41698, (далі-Порядок №4-1), яким визначено механізм призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Зокрема: допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати (або відповідної її частини); страхова виплата потерпілому під час його професійної реабілітації; страхова виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу; одноразова допомога потерпілому; страхові виплати в разі смерті потерпілого; страхова виплата дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; страхові витрати на соціальну допомогу, інші витрати на відшкодування шкоди, які включають: компенсацію витрат на проїзд потерпілого, який став особою з інвалідністю, до місця лікування та/або реабілітації і у зворотному напрямку та витрат на проїзд і житло особи, яка супроводжує потерпілого до місця лікування та/або реабілітації (якщо потерпілому визначено потребу в супроводі); відшкодування витрат на надання соціальної послуги догляду вдома; щомісячна грошова компенсація вартості заходів, необхідних для надання соціальної послуги натуральної допомоги; відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг. У відповідності до п.3 розділу XVI Порядку №4-1, страхові виплати здійснюються виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача страхової виплати в межах України незалежно від задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) одержувача страхової виплати.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів(постанова Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 263/14242/17).
В даному випадку, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не надано, а судом не встановлено належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, а саме завдання відповідачем шкоди за втрачене здоров'я внаслідок професійного захворювання, тому підстав для зобов'язання Пенсійного фонду України відшкодувати шкоду за втрачене здоров'я внаслідок професійного захворювання шляхом видачі гарантійного листа в аптеку про оплату лікарств згідно рецептів лікаря, немає. Окрім того, постанова Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, якою була передбачена видача потерпілому гарантійного листа на оплату ліків, втратила чинність.
З врахуванням наведеного, позов до задоволення не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 5, 7, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 263, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Пенсійного фонду України (адреса: м. Київ, вулиця Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323), в інтересах якого діє Курганська Леся Вікторівна (на підставі довіреності у порядку передоручення від 12.02.2025 року) про відшкодування шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 16 липня 2025 року.
Суддя Гусятинського районного суду
Тернопільської області Елла МИТРАЖИК