465/5928/25
2/465/3464/25
про залишення без руху
"15" липня 2025 р. м. Львів
Суддя Франківського районного суду м. Львова Рудаков Д. І., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», за участі третіх осіб приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Остапенка Євгена Михайловича, приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Антона Юрійовича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
На адресу суду надійшла указана позовна заява, відповідно до якої позивачка просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 177 ЦПК України, встановлено, що позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачкою до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору.
Разом з тим, звертаючись в суд з позовною заявою, адвокатка позивачки- Зачепіло З. Я. покликається на ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Порушені права споживачів можуть захищатися як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права, а тому споживачі звільняються від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу, зокрема, при апеляційному та касаційному перегляді судових рішень.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У свою чергу, аналіз даних Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про те, що на рівні суду касаційної інстанції усталеним є підхід, за яким положення статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів, не підлягають застосуванню у разі звернення до суду з вимогами про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та/або у разі оскарження судових рішень у таких справах (ухвали Верховного Суду від 25 липня 2019 року (справа № 159/1215/18, провадження № 61-11857ск19) та від 27 травня 2021 року (справа № 320/10834/18, провадження № 61-7345ск21).
У постанові від 12 серпня 2020 року, справа № 638/6060/18 (провадження № 61-2657св19) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що: «позов про визнання іпотечного договору недійсним, виконавчого напису нотаріуса недійсним та таким, що не підлягає виконанню, не пов'язаний з порушенням прав споживача».
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 640/2755/16-ц, Закон України «Про захист прав споживачів», застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору. Крім того, щодо сплати судового збору висновок у постанові ВС по справі № 638/6060/18 від 12.08.2020 є пріоритетним як за датою постановлення, так і за правовим змістом щодо даного виду спорів.
Оспорювання боржником виконавчого напису по суті є оспорюванням права стягувача на позасудовий порядок реалізації права на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 розділу ІІІ Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, враховуючи, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з оспоренням нотаріальної дії, в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів», нотаріус не є надавачем нотаріальних послуг по відношенню до позивача, тому на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, норми Закону України «Про захист прав споживачів», не поширюються, а відтак посилання позивача на ч. 3 ст. 22 даного Закону, відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, є безпідставними.
Наведене свідчить про те, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підстави для застосування статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», у контексті звільнення позивачів від сплати судового збору, відсутні.
Закон України «Про судовий збір», визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
За змістом ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено ставку судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 гривень.
Згідно з пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн. * 0,4 = 1211,20 грн.).
Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою в розмірі 1211,20 грн. та надати суду підтверджуючий документ.
Згідно з ч. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно з частиною 8 статті 14 ЦПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Як вбачається з поданої позовної заяви, яка подана представником позивача Зачепіло З. Я. не надано відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету сторони позивача, адвоката, відповідача та третіх осіб.
Таким чином, позивачу чи його представнику позивачки необхідно усунути недоліки зазначені в ухвалі суду.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, зобов'язавши позивача чи його представника усунути вище вказані недоліки в строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 175, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву - залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Д. І. Рудаков