Справа № 450/3044/25 Провадження № 1-кс/450/454/25
про обрання запобіжного заходу
11 липня 2025 року слідчий суддя Пустомитівського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2
з участю: слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_3 , прокурора Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_4 яке надійшло на розгляд слідчого судді 11.07.2025 року,
про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Пустомити, Львівської області, українець, громадянину України, із середньою освітою, не одруженому, безробітньому, інвалідом не являється, має на утриманні неповнолітнього сина 2004 р.н., не є депутатом, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, 25.05.2021 Пустомитівським районним судом Львівської області, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 3 ст. 186 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, 27.07.2023 Пустомитівським районним судом Львівської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років -
який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
суб'єкт звернення просить суд застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Пустомити Львівської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не інваліда, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів із визначенням застави в розмірі 80 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Прокурор та слідчий клопотання підтримали, просили суд його задоволити з наведених у письмовому клопотанні підстав.
Підозрюваний ОСОБА_5 вказане клопотання заперечив у повному обсязі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 стосовно вказаного клопотання заперечив, просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з обмеженням волі підозрюваного - цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши думку учасників провадження щодо клопотання слідчого, проаналізувавши матеріали клопотання, встановлено такі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання слідчого.
ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, 09.07.2025 о 08.29 год., маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, 107, в приміщенні торгової зали магазину «ЛЕВМАРК», під приводом покупця, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, діючи протиправно, умисно, відкрито зайшов за крайню праву лінію кас та шляхом вільного доступу, у присутності керівника магазину ОСОБА_8 своєю рукою викрав із полиці прилавку сигарети торгових марок «Parliament Super Slm Silv SBA», артикул 2402209020 у кількості дві одиниці, сумарною вартістю 243.90 грн., «Parliament Soho NYC Compact Blue SBA», артикул 2402 20 90 20, вартістю 117.86 грн., «DELIA CLASSIK PURPLE SBA», артикул 2404110010, вартістю 104.24 грн., «DELIA CLASSIK GREEN SBA», артикул 2404110010, вартістю 104.24 грн.. В подальшому, на вимогу керівника ОСОБА_8 , яка намагалася його зупинити та повернути майно не відреагував та покинув приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕВМАРК» матеріальну шкоду на суму 570, 24 гривень.
Крім цього, ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, 10.07.2025 о 11.33 год., маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, 107, в приміщенні торгової зали магазину «ЛЕВМАРК», під приводом покупця, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, діючи протиправно, умисно, відкрито підійшов до торговельного прилавку та шляхом вільного доступу своєю рукою, за присутності адміністратора магазину «ЛЕВМАРКЕТ» ОСОБА_9 , взяв одну одиницю молока згущеного 8,5% торгової марки «Полтавочка», артикул 0402, вартістю 108.44 грн. В подальшому, пройшовши повз лінію кас, на вимогу адміністратора ОСОБА_10 , яка намагалася його зупинити та повернути майно не відреагував та покинув приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕВМАРК» матеріальну шкоду на суму 108.44 гривень.
Крім цього, ОСОБА_5 , достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, 10.07.2025 о 16.33 год., маючи прямий умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи за адресою: Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вулиця Грушевського, 107, в приміщенні торгової зали магазину «ЛЕВМАРК», під приводом покупця, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, керуючись корисливим мотивом, діючи протиправно, умисно, відкрито підійшов до торговельного прилавку та шляхом вільного доступу своєю рукою взяв одну одиницю кавуна вагового, вагою 5.53 кг., артикул 0807 11 00, вартістю 130.82 грн., після чого, підійшовши до лінії кас, на вимогу касира магазину «ЛЕВМАРК» - ОСОБА_11 провести розрахунок за вказаний товар не відреагував та покинув приміщення магазину, після чого розпорядився викраденим на власний розсуд.
Своїми протиправними діями, ОСОБА_5 заподіяв Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЕВМАРК» матеріальну шкоду на суму 130.82 гривень.
За вказаним фактом слідчим відділенням відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025141430000589 від 10.07.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
10.07.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Таким чином, обґрунтовано підозрюється у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежі), вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченою ч. 4 ст. 186 КК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відноситься до тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами прийняття заяви про вчинені кримінальні правопорушення, відібрані у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки АДРЕСА_2 ; показами представника потерпілого ОСОБА_12 ; показами свідка ОСОБА_8 ; показами свідка ОСОБА_13 ; показами свідка ОСОБА_11 ; показами свідка ОСОБА_14 ; показами підозрюваного ОСОБА_5 .
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець міста Пустомити Львівської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, не інвалід, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, востаннє 27.07.2023 Пустомитівським районним судом Львівської області, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
При розгляді цього клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що слідчий та прокурор довели обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному.
У відповідності до положень ч.1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 4 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до листа Верховного Суду «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану» від 03.03.2022 року № 1/0/2-22 суди, здійснюючи правосуддя в умовах воєнного стану, мають зважати на те, що згідно зі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи й установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України й законами України, а також на те, що відповідно до ст. 26 цього Закону скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.
Відповідно до пункту 7 вищевказаного листа Верховного Суду від 03.03.2022 року, ураховуючи об'єктивні обставини, як виняток, можна допускати розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, з належною мотивацією такої процедури розгляду.
Відповідно до пункту 9 вищевказаного листа Верховного Суду від 03.03.2022 року вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд може зважати на попередню оцінку окремих фактичних обставин, здійснену ним при вирішенні попередніх клопотань у цьому кримінальному провадженні на підставі відповідних матеріалів, і не здійснювати надмірного витребування матеріалів у сторін кримінального провадження.
При обранні запобіжного заходу обвинуваченому суд погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Також, обґрунтованими є доводи слідчого та прокурора про те, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати документи, речі які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється.
Окремо слід звернути увагу на те, що підозрюваний раніше судимий за вчинення злочину майнового характеру, зокрема 25 травня 2021 року Пустомитівським районним судом Львівської області ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні закінченого замаху на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із проникненням у сховище, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.15 - ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців, яке обвинувачений відбув.
Більше того 29.11.2019 прокурором Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області скеровано у Пустомитівський районний суд Львівської області обвинувальний акт за вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України - злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що відноситься до категорії тяжких злочинів. Будучи обізнаним про покарання, передбачені вищезазначеними статтями, ОСОБА_5 на шлях виправлення не встав та після відбування покарання за вчинення злочину проти власності, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, вчинив кримінальне правопорушення із аналогічним складом, однак, незважаючи на вказане, підозрюваний демонструє відверту девіантну поведінку та вперте небажання ставати на шлях виправлення.
Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_5 до втечі.
Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров'я чи з інших підстав слідчому судді не надано.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Тримання під вартою не повинно бути продовжене лише через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі (Leteliier v.France (Летельєр проти Франції), §51; LA, v.France (LA. проти Франції), §104; Prencipe v.Monaco (Прансип проти Монако), §79; Tiron v.Romania (Тирон проти Румунії), §§41-42).
Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (Becciev v.Moldova (Бекчієв проти Молдови), §59).
Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польщі) §43).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеної, зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Підозрюваний ОСОБА_5 не має стабільних соціальних зв'язків, не працюючий, немає стабільного доходу, та 27 липня 2023 року будучи засудженим Пустомитівським районним судом Львівської області до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин.
Суд враховує і тяжкість покарання за вчинений злочин, яке можливе у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавлення волі. Тому, підозрюваний може вжити заходів з метою переховування від органів досудового розслідування та суду.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, який відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від семи до десяти років, може полишити місце свого постійного проживання та виїхати з території України, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності при обтяжуючих обставинах (вчинення злочину з використанням умов воєнного стану), по трудовому договору не працює, а також може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші злочини, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу, приходжу до висновку, що підозрюваному ОСОБА_5 , слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 07 вересня 2025 року, включно, оскільки, інший, менш суворий запобіжний захід не усуне ризиків, передбачених ст. 177 КПК України з визначенням розміру застави, який відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 обставини його вчинення, зважаючи на дані про особу підозрюваного, його майновий стан, а також на ризики переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, експертів у цьому ж провадженні, імовірність вчинення інших кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КК України визначити розмір застави у межах 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 840 гривень, оскільки такий розмір застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Встановлені судом обставини виключають можливість уникнення ризиків, передбачений ст. 177 КПК України шляхом застосування більш м'якого виду запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
клопотання слідчого ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 погоджене прокурором Пустомитівської окружної прокуратури ОСОБА_4 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, із визначенням застави ОСОБА_5 , - задоволити частково.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - з 10.07.2025 року до 07.09.2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 30 (тридцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 90 840 грн. (дев'яносто тисяч вісімсот сорок гривень 00 копійок) грн.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що він має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі. У випадку внесення застави у встановленому цією ухвалою розмірі ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.
У випадку внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 буде покладено обв'язки:
прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першим викликом;
не відлучатися із міста Пустомити Львівського району Львівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 07.09.2025 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Львівської установи виконання покарання № 19» для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддяОСОБА_1