Справа № 606/455/25Головуючий у 1-й інстанції Марціцка І.Б.
Провадження № 33/817/341/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
15 липня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Ізай Р.О.,
розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Ороновської О.М., на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року,
Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Як визнав суд, 09.03.2025 р. о 01 год. 40 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом REXTON 270, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Тернопільській, 37 в смт. Микулинці, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 чи в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч.1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Ороновська О.М. вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, винесеною судом із порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому є такою що підлягає до скасуванню.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом встановлено судом без жодних належних доказів, лише на підставі протоколу; у постанові суду першої інстанції вказано, що нібито, факт руху автомобіля зображений на відеозаписі з бодікамери поліції, що не відповідає дійсності; також безпідставно не взято до уваги, що факт керування неодноразово заперечувався свідками та самим ОСОБА_1 ..
Вказує, що працівник поліції не долучив пояснення свідків, які були присутні на місці події, до складеного протоколу, не відібрав пояснення у встановленому порядку та не зазначив наявність свідків у протоколі.
Зазначає, що ОСОБА_1 не відмовлявся пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Звертає увагу суду, що направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 09.03.2025 р. не було складене під час складання адміністративних матеріалів та не було пред'явлено ОСОБА_1 , тому не може бути допустимим доказом.
Наголошує на тому, що протокол було складено упереджено, а на ОСОБА_1 працівники поліції здійснювали тиск, що відбувається не вперше, оскільки працівники поліції свідомо та умисно переслідують ОСОБА_1 .
Просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
До початку апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 подав додаткові пояснення до апеляційної скарги, за змістом яких звертає увагу на деякі розбіжності зазначені суддею в оскаржуваній постанові та відеозаписом судового засідання, а також доказами, що містяться в матеріалах справи, що на його думку, свідчить про те, що суд зайняв сторону обвинувачення.
Вказує, що в тексті постанови його слова, які були сказані під час розмови з поліцейськими, перекручуються, неправильно трактуються судом, окремі фрази вириваються із контексту і проміжку часу, не відображають цілісної думки, моменту та обставин, за яких вони були сказані.
В судове засідання особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , який належним чином повідомлявся апеляційним судом про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з'явився і не повідомив суд про наявність поважних причин своєї неявки.
Також в судове засідання не з'явилася адвокат Ороновська О.М., яка направила до суду письмову заяву, за змістом якої повідомила, що не може прибути в судове засідання у зв'язку з перебуванням за межами України і просить відкласти розгляд справи.
Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Оскільки особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не надав суду доказів щодо наявності поважних причин його неявки в судове засідання, його інтереси в суді апеляційної інстанції представляє адвокат Ізай Р.О., адвокат Ороновська О.М. не повідомила суд про тривалість свого перебування за кордоном, вважаю, що розгляд справи можливо провести без участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та його захисника Ороновської О.М..
Заслухавши захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Ізай Р.О., яка повністю підтримали апеляційну скаргу, подану адвокатом Ороновською О.М. та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 р. і закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою вставлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №266455 від 09.03.2025 року, ОСОБА_1 09.03.2025 о 01 год. 40 хв. керував т.з. REXTON 270 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Тернопільській, 37 в смт. Микулинці, з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Драгер 6810 чи в медичному закладі відмовився.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об'єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом вбачається, що 09.03.2025 р. о 01 год. 21 хв. поліцейський службовий автомобіль заїжджає на автозаправну станцію, попереду службового автомобіля рухається легковий автомобіль; поліцейський одразу виходить, підходить до автомобіля, за кермом якого сидить ОСОБА_1 , який виходить з місця водія. Поліцейські роз'яснюють причину зупинки, а також про заборону перебування на вулиці під час дії комендантської години.
Таким чином, твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом спростовуються переглянутими відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, а також іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Такі доводи сторони захисту були предметом детального дослідження суду першої інстанції і отримали належну правову оцінку з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Дані обставини дають суду підстави вважати, що саме ОСОБА_1 був водієм вищезазначеного транспортного засобу.
З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керував є безпідставними і надуманими.
Тому, заперечення апелянтом факту керування транспортним засобом розцінюються апеляційним судом як обраний спосіб захисту з метою уникнення від відповідальності.
Також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського зафіксовано, що поліцейський при спілкуванні з ОСОБА_1 вказує, що вбачає в нього ознаки алкогольного сп'яніння, такі як запах алкоголю з ротової порожнини, не виразна мова, почервоніння очей та пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, на що останній відповідає: «О це вже щось нове». Поліцейський близько 10 хв. неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного спяніння на місці зупинки або в медичному закладі. На більшість питань щодо проходження огляду на місці зупинки та у медичному закладі ОСОБА_1 не відповідав або відповідав нерозбірливо, не вчинив жодної дії, направленої на проходження огляду на вимогу поліцейського, що обґрунтовано може сприйматися як відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про порушення працівниками поліції порядку проведення огляд на стан сп'яніння, з тих мотивів, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, є непереконливі і необґрунтовані.
Апеляційний суд звертає увагу, що характер поведінки ОСОБА_1 та манера його спілкування з працівниками поліції, що зафіксовано відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, спростовує доводи апелянта щодо наміру пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, а навпаки - підтверджує відмову від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я.
Твердження апелянта про тиск із боку поліцейських є голослівними та не підтверджені жодним доказом. Зі змісту відеозаписів убачається, що працівники поліції чітко дотримувалися процедури, не примушували водія до жодних дій, а, навпаки, надали йому можливість пройти огляд у встановленому порядку, від чого він добровільно відмовився.
Твердження апелянта, що направлення в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння не було складене під час складання адміністративних матеріалів та не було пред'явлено ОСОБА_1 , на що звертає увагу апелянт, суд до уваги не приймає, оскільки видача безпосередньо водію направлення на проходження огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння чинним законодавством не передбачена. Таке направлення оформлюється поліцейським виключно для лікаря закладу охорони здоров'я. Крім цього, таке направлення щодо ОСОБА_1 , було складено працівниками поліції та міститься в матеріалах справи.(а. с. 4)
Крім того, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, а тому наявність чи відсутність направлення для проведення такого огляду жодним чином не впливає на доведеність його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги у частині того, що працівниками поліції не були залучені свідки під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не заслуговують на уваги, оскільки частиною 2 статті 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку відеозаписи з спеціальних технічних засобів нагрудної бодікамери, додані до матеріалів справи (а. с. 5).
Окрім того, апеляційний суд погоджується з висновками районного суду щодо оцінки показів свідка ОСОБА_2 , який був допитаний судом за клопотанням сторони захисту, та не сприймає посилання апелянта на пояснення вказаного свідка як такі, що спроможні спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, у даній справі.
З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р №1452/735 та “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними до тих, що наведені адвокатом Ороновською О.М. у клопотаннях про закриття справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 і були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку, з якою апеляційний суд погоджується.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку із розглядом Восьмим апеляційним адміністративним судом справи № 606/561/25 за апеляційний скаргою ГУНП в Тернопільській області на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 р., яким скасовано постанову про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП серії ЕНА № 4227712 від 09 березня 2025 року, про що ставить питання сторона захисту, апеляційний суд не вбачає, оскільки вважає, що вказана обставина не впливає на факт вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Так, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4227712, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП за те, що 09.03.2025 р. о 01:37:54 керуючи т/з REXTON 270, д.н.з. НОМЕР_1 , в смт. Микулинці, по вул. Тернопільській, 37, не подав сигнал світловим покажчиком повороту, чим порушив вимоги п.9.2 (б) ПДР України.
За змістом рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 р., яке адвокатом Ізай Р.О. під час апеляційного розгляду долучено до матеріалів справи, суд констатував що “не знайшов свого підтвердження факт порушення з боку позивача ( ОСОБА_1 ) п.9.2 (б) ПДР України та відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП».
Апеляційний суд звертає увагу, що вказаним рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 р., яке ще не набрало законної сили, зроблено висновок про відсутність доказів порушення ОСОБА_1 вимог п.9.2 (б) ПДР України, проте не спростовано факту керування ним транспортним засобом у вказаний у протоколі місці і час.
Окрім того, суд зауважує, що підставою для проведення перевірки водія транспортного засобу REXTON 270, д.н.з. НОМЕР_1 , було також те, що водій керував транспортним засобом під час дії комендантської години.
Тому, виходячи з матеріалів провадження, вважаю, що скасування постанови про накладення адмінстягнення ЕНА № 4227712, не перешкоджає суду першої та апеляційної інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення за ст.130 ч.1 КУпАП, дослідити законність дій працівників поліції щодо фіксації правопорушення, яке полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП однією з підстав адміністративної відповідальності за даною правовою нормою є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу на швидкість реакції.
Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.
З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Ороновської О.М. залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя