Справа № 604/344/25Головуючий у 1-й інстанції Сидорак Г.Б.
Провадження № 33/817/368/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП
15 липня 2025 р. м.Тернопіль
Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю:
- секретаря судового засідання Прус Л.С.
- захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Цебрика Л.В.
розглянувши, в режимі відеоконференцзв'язку, матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Цебрика Л.В. на постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року,
Постановою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269869 від 13.03.2025, ОСОБА_1 12.03.2025о 23 год 10 хв на 191км автомобільної дороги М-30, керував транспортним засобом Volkswagen golf, д.н.з. НОМЕР_1 ,не маючи права керування транспортними засобами, а також будучи позбавленим права керування транспортними засобами від 05.12.2024 терміном на 60 міс рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Водієм вчинено повторно протягом року порушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП. Чим порушив ст.15 Закону України «Про дорожній рух», п.2.1.а ПДР. Дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269887 від 13 березня 2025 року, 12.03.2025 року о 23 год 10 хв на 191 км автомобільної дороги М-30, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen golf, д.н.з. НОМЕР_1 , в з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки ТЗ із застосуванням технічного приладу газоаналізатора ALCOTEST 6810 ARBF 0443 повірка дійсна до 21.11.2025, результати огляду становлять 1, 43 проміле. З результатом огляду ОСОБА_1 не згідний, проте від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у КНП Підволочиська ЦЛ ПСР з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР. Дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвокат Цебрик Л.В. вважає, що оскаржувана постанову в частині закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП є помилковою, оскільки суд встановив наявність складу адмінправопорушення без обґрунтування такого рішення, що є порушенням права на справедливий суд та порушення презумпції невинуватості.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що поліцейський зазначив у фабулі протоколу об'єктивну сторону зразу двох адмінправопорушень, передбачених ч.2 та ч.4 ст.126 КУпАП, але послався ще й на ч.3 ст.126 КУпАП.
Звертає увагу, що в протоколі не зазначено, яку саме частину ст.15 Закону України “Про дорожній рух» порушено ОСОБА_1 .
Також вказує, що у протоколі, складеному за ч.5 ст.126 КУпАП, не зазначено постанову будь-якого орану, яка би набула законної сили і винесена у період з 12.03.2024 року до 13.03.2025 року, у зв'язку з якою дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП.
Просить надати оцінку доказам щодо ненабрання законної сили постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2024 року у справі № 308/18090/24, відповідно до якої ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.
Акцентує на тому, що поліцейський повинен був зазначити факт вчинення ОСОБА_3 одного з порушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП, а не порушення передбачене ч.5 ст.126 КУпАП. При цьому, зауважує, що суд не вправі змінювати фабулу адмінправопорушення, викладену у протоколі.
Зазначає, що в протоколі щодо ОСОБА_1 зазначено рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.12.2024, якого взагалі не існує і тому поліцейський безпідставно послався у фабулі протоколу на рішення суду, яким ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортним засобом на 60 місяців.
Звертає увагу суду, що у фабулі протоколу немає посилання на постанову поліцейського від 12.05.2024 р. про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_4 за ч.2 ст.126 КУпАП.
Захисник вказує, що довідка з відомостями про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності в частині постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.09.2024 у справі №308/8769/24 (ч.1 ст.130 КУпАП) та постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.11.2024 у справі №308/18090/24 (ч.5 ст.126 КУпАП) немає доказового значення, оскільки зазначені постанови не набули законної сили, та не містять інформації про порушення ОСОБА_3 ч.ч. 2-4 ст.126 КУпАП.
Також стверджує, що ОСОБА_1 не були роз'ясненні його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Апелянт вважає, що довідки від 13.03.2025, складені інспектором відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП І.Вихованець є недопустимими доказами, оскільки такі довідки складені з порушенням п.4 Розділу VІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Просить скасувати постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.5 ст.126 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Заслухавши апелянта - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Цебрика Л.В., який підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині закриття провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення зазначених вимог закону не дотримався та дійшов передчасних висновків, вирішуючи питання в частині закриття провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, за обставин, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Перевіркою матеріалів провадження установлено, що суд першої інстанції не провів належним чином судовий розгляд, в частині дослідження доказів по справі щодо вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, що призвело до прийняття постанови, яка не може бути визнана законною та обґрунтованою.
Згідно п. 2.1 А Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ч.ч.9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-ХІІ від 30 червня 1993 року, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про закриття провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи із наступного.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269869 від 13.03.2025, ОСОБА_5 12.03.2025 о 23 год 10 хв на 191км автомобільної дороги М-30, керував транспортним засобом Volkswagen golf, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, а також будучи позбавленим права керування транспортними засобами від 05.12.2024 терміном на 60 міс рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Водієм вчинено повторно протягом року порушень, передбачених частинами 2-4 ст.126 КУпАП, чим порушив ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», п.2.1.а.ПДР. Дії кваліфіковано за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До протоколу про адміністративне правопорушення додано копію постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 вересня2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №2131767 від 12.05.2024., якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП; копію постанови постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП; довідки від 13.03.2025, складені інспектором відділу адміністративної практики УПП в Тернопільській області ДПП І.Вихованець.
Також до матеріалів справи долучені інші докази, зокрема: диск, на якому міститься розгляд справи суб'єктом владних повноважень на місці зупинки автомобіля марки Volkswagen golf, д.н.з. НОМЕР_1 , рапорт працівника поліції та докази, які стосуються складених адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.130 КУпАП.
Слід зазначити, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269869 від 13.03.2025, ОСОБА_5 керував транспортним засобом Volkswagen golf, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, а також будучи позбавленим права керування транспортними засобами від 05.12.2024 терміном на 60 місяців рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
Разом з тим, стороною захисту надано відомості про те, що постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 р, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, не набрала законної сили, оскільки оскаржена в апеляційному порядку і апеляційний суд зупинив провадження у справі на період проходження ОСОБА_1 військової служби за призовом під час загальної мобілізації, що вбачається із постанови Закарпатського апеляційного суду від 19.02.2025 року у справі №308/18090/24.
У той же час, у ході апеляційного розгляду, складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП в діях ОСОБА_1 не встановлено, так як протокол про адміністративне правопорушення не містить елементів, які є обов'язковими для кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, до нього не долучено ні рішення суду про позбавлення ОСОБА_1 права керування т/з, яке набрало законної сили, а також в протоколі не зазначено рішення компетентного органу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення протягом року будь-якого з правопорушень, передбачених диспозиціями ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
У зв'язку з цим посилання у вказаному протоколі на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2024 року про позбавлення ОСОБА_1 права керування т/з строком на 5 років само по собі не є достатнім для доведення вини останнього.
При цьому, долучена до протоколу роздруківка постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2131767 від 12.05.2024, також не може бути належним доказом, оскільки згідно цієї постанови на ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП накладене стягнення у виді штрафу за керування транспортним засобом, не будучи пристебнутим ременем безпеки та не пред'явлення останнім посвідчення водія відповідної категорії на право керування.
Більше того, диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, як про це зазначено у постанові ЕНА №2131767 від 12.05.2024, передбачена частиною 1 статті 126 КУпАП.
Таким чином, всупереч вимог ст.256 КУпАП, якою регламентовано вимоги до змісту протоколу про адміністративну відповідальність, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269869 від 13.03.2025 належним чином не відображено суть адміністративного правопорушення.
Тобто у наведених доказах відсутній об'єктивний взаємозв'язок та їх узгодженість з фабулою правопорушення, оскільки з них неможливо достеменно встановити які ж саме рішення стали підставами для складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП та підтверджували факти позбавлення його права керування т/з і повторності вчинення правопорушень, передбачених ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, що також кардинально суперечить довідці ДПП УПП в Тернопільській області від 13.03.2025, згідно якої ОСОБА_1 станом на 12.03.2025 право керування транспортними засобами, у відповідності до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, яке затверджено постановою КМУ від 08.05.1993 №340, взагалі не отримував. (а.с. 14)
З'ясування вказаних питань є вирішальним у цій справі, але водночас апеляційний суд, хоч і має юрисдикцію розглядати як питання права, так і питання факту, але за власною ініціативою не може здійснювати пошук ключових доказів та використовувати їх у своєму рішенні, оскільки встановлені обставини можуть не тільки підтвердити висунуті аргументи, але і спростувати їх, тобто потенційно вони можуть завдати шкоди становищу особи, а тому, за відсутності звернення особи з проханням встановити певні факти чи зібрати конкретні докази, суд обмежується дослідженням лише тих доказів, які були надані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, та особою, щодо якої протокол складений.
У рішенні «Гайдашевський проти України» від 06.02.2025 ЄСПЛ установив, що здійснюючи власний пошук доказів та додатково засуджуючи заявника на основі отриманих таким чином доказів, апеляційний суд створив враження плутанини між ролями прокурора і судді та, відповідно, дав підстави для законних сумнівів щодо неупередженості суду з точки зору об'єктивного критерію. З огляду на їхню природу, обґрунтовані сумніви щодо об'єктивної неупередженості апеляційного суду, як це було виявлено у цій справі, не можуть розглядатися як такі, що відповідають ст. 6 Конвенції.
З огляду на викладене та оцінюючи вказаний доказ відповідно вимог ст. 252 КУпАП, апеляційний суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений без дотримання вимог закону, оскільки наявні в матеріалах справи докази не підтверджують ті обставини та факти, доведення яких має суттєве значення для встановлення наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.
Конституційний Суд України також зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019.
Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених в протоколі, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні даного правопорушення в судовому засіданні встановлено не було.
На підставі викладеного, оскаржене судове рішення в частині закриття провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, не можна вважати законним, обґрунтованим та належним чином умотивованим, внаслідок чого постанова судді в цій частині підлягає зміні через неправильне застосування суддею суду першої інстанції норми матеріального права і порушення норм процесуального права, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративно правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Цебрика Л.В. - задовольнити частково.
Постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року, в частині закриття провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, - змінити та закрити провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення
В решті постанову Підволочиського районного суду Тернопільської області від 17 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя