Справа № 465/4308/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/1666/25 Доповідач: ОСОБА_2
09 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року, якою застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила :
Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року задоволено клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП № 2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_6 та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», строком до 60 діб, тобто до 15 серпня 2025 року включно.
Одночасно визначено розмір застави у 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Львівській області у будь-який момент протягом дії ухвали.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 у разі внесення застави наступні обов'язки:
- прибувати за викликом слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою, в тому числі у разі виклику за допомогою телефонного зв'язку;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну
Термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, визначити по 15 серпня 2025 року включно.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою обрати підозрюваному більш м'який запобіжний захід та визначивши мінімальний розмір застави.
Стверджує, що підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 раніше не судимий, обіцяє сприяти досудовому розслідуванню, має ряд медичних захворювань та йому встановлено групу інвалідності.
Також вказує на непомірний для ОСОБА_6 розмір альтернативного запобіжного заходу - застави.
СВ ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024141360002866 від 28.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України.
18 червня 2025 року 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно зі ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя мотивував тим, що останній підозрюється у вчиненні злочинів, у ому числі тяжкого, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років; в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Отже, наявність зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, які відноситься до категорії злочинів, які мають високий рівень суспільної небезпеки, порушують основоположні цінності суспільства, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать його належної процесуальної поведінки.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також бере до уваги практику ЄСПЛ, зокрема те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Такий висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Твердження сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про неврахування судом даних про особу підозрюваного, у тому числі, що останній є не судимим, а також є особою з інвалідністю 3 групи, на думку колегії суддів, є необґрунтовані, оскільки вказані факти були взяті до уваги слідчим суддею в сукупності з іншими доказами у справі та їм було надано належну оцінку.
Щодо доводів захисника ОСОБА_7 про незадовільний стан здоров'я ОСОБА_6 , колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Тобто особам, котрі утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Крім цього, постановляючи ухвалу про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов правильного висновку (з яким погоджується колегія суддів) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 190 КК України, яка на даному етапі досудового розслідування підтверджується достатньою кількістю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Щодо доводів захисника про визначення непомірного розміру застави колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно ч. 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно з приписами п.11 ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
За таких обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 , а також з урахуванням його майнового та сімейного стану та наявності вищевказаних ризиків - застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 грн на даному етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.
Ухвала слідчого судді про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави є обґрунтованою та вмотивованою й підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів -
постановила :
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 18 червня 2025 року, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: