Справа № 442/4371/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/604/25 Доповідач: ОСОБА_2
10 липня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Дрогобицького районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст.27 - ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави,
з участю
прокурора ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
встановила:
вищевказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , строк тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 днів - до 22.08.2025 включно.
На ухвалу суду захисник - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати; клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою задоволити частково та обрати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із встановленням процесуальних обов'язків.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою що не ґрунтується на обставинах справи і постановленою з порушенням процесуального закону.
Звертаючись до суду із клопотанням про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави, сторона обвинувачення наводить формулювання обвинувального акту щодо інкримінованих правопорушень, а щодо ризиків, вказує на те, що ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, нібито може переховуватися від суду (зважаючи на той фактор, що останній обвинувачується у вчинення особливо тяжких злочинів, вчинених в складі організованої групи), вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується (зокрема щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту та збуті наркотичних засобів та психотропних речовин, зважаючи на те, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення особливо тяжкого під час відбуття покарання за вчинення тяжких та корисливих злочинів, тривалість інкримінованої йому злочинної діяльності), незаконно впливати на свідків вчинених кримінальних правопорушень та інших обвинувачених у провадженні (зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , оскільки згідно висунутого обвинувачення саме ОСОБА_6 організував вказаних осіб для вчинення злочинів), а також те, що свідки обвинувачення є знайомими ОСОБА_6 .
Стверджує, що у поданому клопотанні на підтвердження наведених ризиків не надано жодного переконливого доказу чи посилань на обставини кримінального провадження. Всі доводи клопотання та ризики щодо ОСОБА_6 зводяться до тяжкості інкримінованих правопорушень та ймовірного покарання за них.
Заявляє, що подане клопотання в частині ризиків щодо ОСОБА_6 йде врозріз з обставинами даного кримінального провадження та його актуальними стадіями. Судовий розгляд проводиться вже тривалий час, більшість письмових доказів судом досліджено. Зі свідками обвинувачення ОСОБА_6 не знайомий особисто, залегендована особа, яка здійснювала закупку - ОСОБА_13 не відома не лише ОСОБА_6 , але і нікому з обвинувачених та їх захисників. Відтак, ризик впливу ОСОБА_6 на свідків та інших обвинувачених відсутній. Вважає, що у клопотанні не обґрунтована неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, такого як домашній арешт, який був би адекватним пред'явленому обвинуваченню в частині кваліфікації і ймовірного покарання і повністю відповідав би цілям кримінального провадження на його актуальній стадії.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 подану апеляційну скаргу підтримали та просили таку задовольнити з мотивів, викладених у ній.
Прокурор ОСОБА_8 проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали апеляційної скарги та матеріали контрольного провадження, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, на розгляді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 05 липня 2023 року внесене до ЄРДР за №12023140000000890, зокрема, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч.3 ст. 307 КК України.
Ухвалою Дрогобицького районного суду Львівської області від 12.03.2025 застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який неодноразово продовжувався.
Підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_14 стала наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що існують підстави вважати, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки, у разі визнання винуватим, ОСОБА_6 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинені ним діяння, може спонукати останнього, перебуваючи на волі, ухилитися (змінити місце проживання, у т.ч. шляхом виїзду за кордон, тощо) від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання; незаконно впливати на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання і схилити їх до зміни даних ними показань чи до дачі неправдивих показань, які б виправдовували ОСОБА_6 ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про обрання обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, що дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного із позбавленням волі.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_6 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Наведені прокурором у судовому засіданні підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу під час досудового розслідування, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Вирішуючи питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, про що просить апелянт, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого, визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідивши належним чином всі матеріали провадження та навівши в ухвалі мотиви, на підставі яких прийняв відповідне рішення.
Оскільки в провину ОСОБА_6 ставиться вчинення особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про недоцільність визначення обвинуваченому застави як альтернативного запобіжного заходу.
За сукупності таких обставин, колегія суддів вважає, що судом правильно обрано обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляду тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не можуть на даному етапі судового провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною,обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, зі справи не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
постановила :
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дрогобицького районного суду Львівської області від 23 червня 2025 року, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 307 КК України, продовжено строк тримання під вартою без визначення розміру застави, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: