справа № 569/6568/25
провадження № 2/570/1382/2025
04 липня 2025 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши в порядку заочного розгляду спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
покликаючись на непогашення позичальником заборгованості по кредитному договору, вимоги по якому придбані позивачем за договором про відступлення права вимоги, представник позивача Станіслав Дячок у поданій через систему "Електронний суд" 02 квітня 2025 року позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача 22 719 грн. 63 коп. боргу та 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.
Вказаний представник позивача у поданій до суду заяві позов підтримує повністю.
Відповідач відзив на позов не подав.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Вказаний представник позивача у надісланій до суду заяві просить справу слухати у відсутність сторін, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач до суду не з'явилася, повідомлялася шляхом надсилання поштових повідомлень.
Враховуючи, що їх з'явлення не визнане обов'язковим, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторони, вважає, що можливо розглянути справу в порядку заочного розгляду у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
18 лютого 2020 року ОСОБА_2 та Акціонерне товариство "РВС Банк" підписали Заяву-Договір № 0051209 про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Згідно з умовами заяви відповідачу наданий споживчий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок грошових коштів у сумі 10 101 грн. 01 коп., строк дії кредиту 12 місяців, процентна ставка 18% річних, тип ставки - фіксована, разова комісія при видачі кредиту: 1 % суми наданого кредиту, щомісячна комісія за супроводження кредиту: 5% річних від суми наданого кредиту.
Відповідач підписанням Заяви-Договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб акцептував укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщений на сайті банку і беззастережно приєднався до умов договору.
Додатком № 1, який є невід'ємною частиною Заяви-Договору № 0051209 від 18.02.2020 визначаються такі деталі: складові загальної вартості кредиту, вартість платежів з поверненням кредиту та сплати відсотків за його користування, суми комісійної винагороди та інші платежі за договором.
28 грудня 2021 року Акціонерне товариство "РВС Банк" (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Паріс" (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги № 28/12/2021-1, за яким первісний кредитор у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, відступає, а новий кредитор приймає (набуває) права вимоги первісного кредитора та кредитними договорами, договорами про внесення змін та доповненнями до нього тощо, що є невід'ємною частиною, які укладені між АТ «РВС БАНК» та боржниками, в тому числі і за договором №0051209 від 18.02.2020.
Сума боргу перед новим кредитором, станом на 21 березня 2025 року, на думку сторони позивача становить 21 973 грн. 09 коп., із яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 9 632 грн. 76 коп.;
- заборгованість за нарахованими процентами - 3 249 грн. 43 коп.;
- заборгованість за комісією - 9 090 грн. 90 коп.
У зв'язку з простроченням ОСОБА_2 грошового зобов'язання в сумі 21 973 грн. 09 коп., позивач відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України за період з 28.12.2021 по 23.02.2022 нарахував: 104 грн. 75 коп. - 3% річних, 641 грн. 79 коп. інфляційних втрат. Загальна сума заборгованості складає 22 719 грн. 63 коп.
З відповіді ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області №5688/3877 від 09.04.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даними Корнинської територіальної громади 09 квітня 2025 року змінила своє прізвище на " ОСОБА_4 ".
Суд застосував такі норми права.
Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Ч.2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
П.1 ч.1 ст.512 ЦК України визначає, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва. У разі відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 ст.519 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події (ч.2 ст.178 ЦПК України).
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд дійшов таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.
Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і, як наслідок, виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач як фактор і звернувся до суду.
Щодо оформлення кредиту
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - АТ "РВС Банк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим він має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Отриманню даного кредиту передувало підписання відповідачем Заяви-Договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, в якій він вказав свої анкетні дані. За текстом заяви відповідач ознайомився з умовами договору та зобов'язався самостійно відстежувати всі зміни, які будуть вноситися до договру. Дані факти підтверджуються підписами сторін на заяві. Факт підписання відповідачем вказаних документів сторонами не оспорювалися. Між тим, будь-яких доказів на обґрунтоване підтвердження своїх заперечень проти позову відповідач, в т.ч. і щодо відсутності своєї вини, не надав, а матеріали справи їх не містять.
Як видно з наданих позивачем доказів, позичальник користувався кредитними коштами, погашав кредит, виконував інші зобов'язання перед банком та зауважень щодо покладення на неї таких обов'язків не висловлював, тобто з відповідними нарахуваннями був згоден.
Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача і свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження відповідачем усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред'являв. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст.204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, оскільки належні докази про це відсутні, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства, тому у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за договором. Кредитор відповідне право вимоги реалізував шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд вважає, що матеріали справи містять підтвердження того, що відповідач погодився з умовами кредитування, процентною ставкою та іншими істотними умовами кредитного договору та погодивсяь з вимогами Умов, які діяли на момент підписання нею Заяви-Договору про надання банківської послуги, що є договором про приєднання до Публічної пропозиції Акціонерного товариства «РВС Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 18 лютого 2020 року.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Подібна за змістом норма закріплена у п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи).
Отже, виписка за договором, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача.
Як виснував Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979с15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов"язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов"язку погашення кредиту взагалі».
Матеріали справи свідчать, що, оформлюючи відступлення права вимоги, сторони не обумовлювали ніяких змін щодо обсягу прав і обов'язків, які за договорами перейшли до нового кредитора, а тому до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Таким чином, новий кредитор, набувши відповідне право вимоги, реалізував його шляхом пред'явлення до позичальника позову про стягнення боргу за кредитним договором і визначив борг на відповідну дату.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність боргових правовідносин між сторонами. Позивач надав до суду копії зазначених документів, розрахунок заборгованості по кредиту, виданий посадовою особою позивача, який в силу ст.59, 64 ЦПК України являється допустимим доказом у справі, авідповідач не надав суду жодного належного доказу, що спростовують наявність кредитних відносин та не спростував подані позивачем розрахунки заборгованості за таким кредитним договором. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би вимоги позивача, відповідач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на обґрунтованість позову. Матеріали справи свідчать, що у боржника виникла заборгованість за кредитним договором, а його дії та наміри не свідчать про виконання договірних зобов'язань за кредитним договором та повернення кредиту. Суд таких доказів також не здобув, що вказує на обґрунтованість позову.
Доказів повернення відповідачем за вказаним договором суми кредиту у повному розмірі в обумовлені договором строки матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, вимога позивача ТОВ «ФК "ПАРІС" про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту 9 632 грн. 76 коп. та процентами 3 249 грн. 43 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за комісією
Відповідно до розрахунку ТОВ "ФК "Паріс" за кредитним договором № 0051209 від 18 лютого 2020 року відповідачу ОСОБА_2 нарахована комісія в сумі 9 090 грн. 43 коп.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року (справа № 6-1746цс16) та в постанові від 4 червня 2018 року (справа № 758/8481/15-ц) з посиланням на п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними (постанова Верховного суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16).
Згідно позиції Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, висловленої під час розгляду справи № 6-2071цс16, обслуговування кредиту не є послугою зі споживчого кредитування у розумінні Закону України "Про захист прав споживачів".
З огляду на викладене, суд зазначає, що включення позивачем до розрахунку заборгованості комісії за послуги, що супроводжують кредит, є неправомірним, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Таким чином, 3% річних та індекс інфляції мають компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника, а тому при його обрахунку береться за основу прострочена сума.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також зважаючи на те, що обставини щодо невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем знайшли своє підтвердження за наслідком досліджених матеріалів у справі, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування йому відповідачем інфляційних втрат за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст.625 ЦК України, є правомірними.
Оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення комісії не підлягають задоволенню, тому базою для розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних є заборгованість за кредитним договором № 0051209 від 18 лютого 2020 року в сумі 12 882 грн. 19 коп., з яких: тіло кредиту - 9 632 грн. 76 коп., проценти за користування кредитом - 3 249 грн. 43 коп.
Розмір інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості відповідача ОСОБА_1 становить 376 грн. 26 коп., із розрахунку: (борг в сумі 12 882,19 грн. х сукупний індекс інфляції з 28.12.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 102,921%) /100 % - борг в сумі 12 882,19 грн.
Розмір трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості відповідача становить 61 грн. 42 коп., із розрахунку: борг в сумі 12 882 грн. 19 коп. х 3 % / 100% /365 днів у році х 58 днів прострочення з 28 грудня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, та також, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за вказаним договором в сумі 13 319 грн. 87 коп., з яких: 9 632 грн. 76 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 3 249 грн. 43 коп. заборгованість за процентами; 376 грн. 26 коп. - інфляційних втрат за період з 28.12.2021 по 23.02.2022; 61 грн. 42 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами за період з 28.12.2021 по 23.02.2022.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Суд бере до уваги, що дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями, що передбачено у пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийнятій 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
При цьому враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову з відповідача також підлягає пропорційному стягненню на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Позов задоволений на 58,63 % (13 319 грн. 87 коп. : 22 719 грн. 63 коп. х 100).
В зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору у розмірі 1 420 грн. 25 коп. (2 422,40 грн. х 58,63 %).
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265, 282 ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" заборгованість покредитному договору №0051209 від 18 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та АТ "РВС Банк" у сумі 13 319 грн. 87 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" судовий збір в розмірі 1 420 грн. 25 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому випадку строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "ПАРІС", код ЄДРПОУ 38962392, місцезнаходження: вул.Предславинська,37 оф.535 м.Київ.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя: Кушнір Н.В.