Справа № 495/5233/25
№ провадження 2-о/495/212/2025
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
15 липня 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючої - одноособово судді Прийомової О.Ю.
за участю секретаря Дарій О.М.
справа № 495/5233/25
особисто заінтересованої особи - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород - Дністровському в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа, ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,
ОСОБА_2 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_2 , а саме: заборонити наближатися до її майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Стислий виклад позиції заявника
В обґрунтування своєї заяви зазначає, що між заявницею та громадянином ОСОБА_1 зареєстрований шлюб 09.11.2008.
Під час шлюбу були народжені спільні діти: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Живучи разом, ОСОБА_2 неодноразово потерпала від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_1 , а саме: образи нецензурними словами, знущання, відбирання майна та документів та інше.
Зазначає, що її психологічний стан суттєво погіршився за роки перебування у шлюбі.
23 червня 2022 року через вище наведені причини шлюб було розірвано в судовому порядку рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.
До цього моменту вони з колишнім чоловіком підтримували спілкування з метою виконання батьківських обов'язків.
Однак наголошує, що психологічне насилля в її сторону продовжується. 03.07.2025 колишній чоловік повідомив, що планує проживати в її будинку за адресою АДРЕСА_1 з 20 липня 2025 року, в якому на даний момент проживає сім'я-орендарі, які планують купити даний будинок.
Повідомляє, що будинок було придбано за усною домовленістю у ОСОБА_5 за кошти її матері ОСОБА_6 в серпні 2008 року (ще до шлюбу з ОСОБА_7 ), а оформлення офіційних документів на неї - ОСОБА_2 , відбулось у лютому 2011р.
На встановлення факту придбання будинку до шлюбу була подана позовна заява та призначений розгляд справи на 29 вересня 2025р.
07.07.2025 заявниця звернулась до поліції із заявою про неправомірні дії та погрози від ОСОБА_1 , яка зареєстрована в інформаційно-тлекоммунікаційній системі "Інформаційний портал Національної поліції України" (журналі єдиного обліку) БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ГУНП В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ за № 17028.
На підставі вищевикладеного вона і звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
Заінтересована особа в судовому засіданні пояснила, що будинок придбаний ними під час шлюбу, він йому теж належить, йому немає де жити і він хоче повернутися проживати до цього будинку. Із заявницею не спілкувався, один раз приїхав до села та поспілкувався з мамою заявниці щодо документів на будинок.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
14 липня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі відкрито окреме провадження.
Заявниця надала до суду заяву, у якій просила справу розглядати без її участі, у зв'язку з можливістю подальшого здійснення щодо неї психологічного насилля.
Фактичні обставини, встановлені судом
Вислухавши, заінтересовану особа, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне.
23 травня 2020 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 »), ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 09 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Виконкомом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 13 - розірвано, що підтверджується копією рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2020 року № 495/1799/22.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 424390431 від 28.04.2025, житловий будинок садибного типу, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3130100051040, загальною площею 111,2 кв.м., житлова площа 53,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.
З копії талону-повідомлення Єдиного обліку № 17028 заяву ОСОБА_2 , у якій остання просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_1 , який претендує на будинок заявниці, зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Білгород-Дністровський районний відділ поліції ГУНП в Одеській області за № 17028.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї особи.
07 листопада 2011 року Україною підписано Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, на виконання якої 07 грудня 2017 року прийнято Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який врегульовує організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на подружжя, що встановлено у частині другій ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 1-4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:
1) постраждала особа або її представник;
2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;
3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
ЄСПЛ у справі «Левчук проти України» (Заява № 17496/19) зазначив, що суд повторює, що коли національні органи влади розглядають достовірні твердження про домашнє насильство, вони мають оцінити ситуацію в цілому, у тому числі ризик вчинення насильства у майбутньому.
Відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 09 березня 2023 року у справі № 711/3693/22 Верховний Суд зазначив, що «докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному, тощо.
Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 14 січня 2020 року в справі № 754/6995/19 (провадження № 61-16980св19).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Разом з тим, ОСОБА_2 , звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, не надає жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 здійснював та/або продовжує здійснювати щодо неї психологічне насилля.
Суд критично оцінює надану до суду роздруківку скріншоту з месенджеру, оскільки з останньої неможливо ідентифікувати відправника повідомлення та не відповідає статтям 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а отже не може вважатися належним доказом у справі.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із вимогами ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведене, враховуючи відсутність належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у матеріалах справи, які дали б суду підстави дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 психологічного насильства щодо заявниці, суд вважає, що підстави для задоволення заяви - відсутні.
У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
Керуючись статтями 89, 258-259, 263-265, 273, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа, ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів, з дня проголошення рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.
Заявник: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено та проголошено 15.07.2025.
Суддя: