Справа №705/1342/23
2/705/254/25
18 квітня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Піньковського Р.В.
при секретарі Заповітряній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення втрат внаслідок інфляції та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення втрат внаслідок інфляції та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 лютого 2011 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області постановив рішення відповідно до якого стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в суми 94633 гривні 20 копійок.
Крім того, було стягнуто судовий збір в розмірі 946 гривень 33 копійки, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 2945 гривень.
На виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2011 року він отримав виконавчі листи та пред'явив їх до примусового виконання до органу державної виконавчої служби.
Однак, станом на день звернення до суду з вказаним цивільним позовом, відповідачі не виконали судове рішення, державний виконавець не забезпечив його реальне та фактичне виконання.
Таким чином, позивач має право на стягнення втрат внаслідок інфляції та трьох відсотків річних за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікайний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , суми втрати від інфляції у розмірі 47929,07 грн., та 3% річних 8879,59 грн. Також просить здійснити розподіл судових витрат.
Ухвалою судді від 20.05.2024 після надходження до суду інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також роз'яснено відповідачам право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Відповідачам було направлено копію ухвали про відкриття провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, заперечень проти винесення заочного рішення не надавав.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Станом на день розгляду справи відповідачі відзив або зустрічну позовну заяву не подали.
У зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.
Суд, врахувавши процесуальну позицію позивача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 лютого 2011 року - стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики в сумі 94633 гривні 20 копійок, судовий збір в сумі 946,33 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2945 грн.
На виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2011 року виданий виконавчий лист №2-132-2011 від 21.03.2011, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Маньківського РУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №50049682 від 05.02.2016 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 98644,53 грн.
Згідно листа Маньківського ВДВС в Уманському районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) від 11.03.2023 за №2743 станом на 10.03.2023 виконавче провадження №50049682 по виконавчому листу №2-132-2011 від 21.03.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 98644,53 грн не закінчено, кошти не сплачені.
На виконання рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2011 виданий виконавчий лист №2-132-2011 від 21.03.2011, на підставі якого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №69684587 від 19.08.2022 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу за договором позики в сумі 94633,20 грн., сплачений судовий збір в сумі 946,33 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2945 грн. - боржник ОСОБА_3 .
Згідно довідки ВДВС у місті Умані Уманського районі Черкаської області ЦМУМЮ (м.Київ) від 24.02.2023 за №6348-4 станом на 23.02.2023 виконавче провадження №69684587 по виконавчому листу №2-132-2011 від 21.03.2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 98644,53 грн не закінчено, кошти не сплачені.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 1046-1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або за рахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати підлягають стягненню саме при наявності неналежного виконання грошового зобов'язання. Тобто ці проценти та інфляційні втрати, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його невиконання.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).
Разом з тим, за змістом статей 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Таким чином, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Подібний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17.
Норма ст. 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
За встановлених обставин позивач має право на стягнення з відповідачів суми інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми боргу за весь час прострочення.
Враховуючи, що позика в сумі 12000 доларів США за договором від 04 лютого 2010 року не була повернута вчасно, позивач здійснив розрахунок втрат від інфляції та 3% річних згідно ст.625 ЦПК України за період з 12.03.2020 по 12.03.2023 на суму боргу 98644,53 грн., що становить інфляційне збільшення в розмірі 479 290,07 грн. та 3% річних в розмірі 8879, 59 грн.
Відповідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно зі ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Отже згідно зазначених приписів закону позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, в період дії в Україні воєнного стану, який введено з 24 лютого 2022 року та дія якого продовжена станом на момент розгляду справи судом, а тому саме з 24 лютого 2022 року не підлягають застосуванню норми ст. 625 ЦК України по стягненню трьох відсотків річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов'язання.
Враховуючи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 відсотки річних та інфляційні втрати лише за період з 12.03.2020 по 23.02.2022.
Зобов'язання відповідача перед позивачем виникло безпосередньо з договору позики, рішенням суду заборгованість стягнуто на підставі договору позики, борг не погашено, що свідчить, що між сторонами існували та в зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за договором існують правовідносини за цим договором, внаслідок чого норми п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України мають бути застосовані при вирішення даного спору.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року в цивільній справі № 711/4585/22 за аналогічних правовідносин, в яких суд відмовив в стягненні інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 24 лютого 2022 року за невиконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі судового рішення про стягнення грошових коштів за договором позики.
Отже, через несвоєчасну сплату боргу відповідачами за період з 12.03.2020 по 23.02.2022 (714 днів) загальна заборгованість перед позивачем з урахуванням індексу інфляції становить 117 036,93 грн, та 3% річних від суми боргу 98 644,53 грн. за період з 12.03.2020 по 23.02.2022, тобто 714 днів, становить 5782,42 грн., а отже відповідні суми підлягають солідарному стягненню з відповідачів.
Разом з цим, у задоволенні позовних вомп в частині стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період з 24 лютого 2024 року по 12 березня 2023 року слід відмовити на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення сума інфляційних витрат за час прострочення сплати боргу з 12.03.2020 по 23.02.2022 в розмірі 18 392,40 грн. (117 036,93 - 98 644,53) та 3 % річних з простроченої суми боргу з 12.03.2020 по 23.02.2022 в розмірі 5782,42 грн.
У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 456,87 грн. (24174,42/56808,66*1073,60).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 509, 541, 543, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 279-284, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути солідарно зі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (рнокпп НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (рнокпп НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) 3 % річних від простроченої суми в розмірі 5782 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят дві) гривні 42 копійки та інфляційні витрати в розмірі 18392 (вісімнадцять тисяч триста дев'яносто дві) гривні 46 копійок.
Стягнути солідарно зі ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_1 , та ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір в розмірі 456 гривень 87 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не под ані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Роз'яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб'єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 23.04.2025.
Суддя: Р. В. Піньковський