14 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/18390/24 пров. № А/857/4366/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Носа С.П.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (суддя - Сидор Н.Т., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного рішення - не зазначено),
в адміністративній справі № 380/18390/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 02.02.2024 №133650002983 про відмову щодо переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІ1 «Про державну службу»; 2) зобов'язати відповідача здійснити нарахування й виплату позивачу пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з 30.01.2024.
Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 02.02.2024 №133650002983. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII з 30.01.2024 з урахуванням довідок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що за результатами розгляду заяви позивача Головним управлінням прийнято спірне рішення про відмову в переведенні її на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу», оскільки призначення даного виду пенсії Законом №889-VIII не передбачено. Таке рішення відповідач вважає правомірним і обґрунтованим, оскільки обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. При цьому позивач хоч і працювала станом на 01.05.2016 на посаді державного службовця та має більше 10 років стажу державної служби, проте не має права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, оскільки на час звернення до органів Пенсійного фонду з відповідною заявою не досягла 60-річного віку. Щодо зобов'язання суду про здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 20.08.2024, вважає скаржник висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, оскільки до заяви від 30.01.2024 року позивачем зазначені вище довідки не додавались.
За результатами апеляційного розгляду просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта медико-соціальною експертної комісієї серії 12ААВ №610202 від 23.08.2022 та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) (а.с.23).
Наказом начальника Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 29.01.2024 №69-О звільнено ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу контролю за призначенням пенсій Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг, 29.01.2024 з посади за власним бажанням, частина перша статті 86 Закону України “Про державну службу» (а.с.26).
Позивач 30.01.2024 звернулась до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просила перевести її з пенсії по Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по Закону України “Про державну службу» як інваліда ІІ групи (а.с. 27, 28).
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло рішення від 02.02.2024 №133650002983, яким відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку згідно заяви від 30.01.2024 у зв'язку з відсутністю права на призначення даного виду перерахунку, так як Законом №889-VIII не передбачено право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця (а.с.31).
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Задоволянючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач набула право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII. Також суд дійшов висновку про необхідність урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця при переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Згідно з ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
Разом з цим, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII після 01.05.2016 обов'язковою умовою є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, який набрав чинності з 01 січня 2004 року (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
За змістом статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
При цьому, частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
У розглядуваній справі суд встановив, що ОСОБА_1 встановлена інвалідність ІІ групи з 23.08.2022.
Згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.12-19) позивач з 01.02.1993 по 31.12.1998 працювала в Управлінні соціального захисту населення (15.01.1994 прийняла присягу державного службовця); з 01.01.1999 по 29.01.2024 працювала в органах Пенсійного фонду України.
ІІ група інвалідності встановлена позивачу під час перебування на держаній службі.
Відтак, оскільки позивач визнана інвалідом ІІ групи в період перебування на державній службі та має стаж державної служби понад 30 років, то вірним є висновок суду першої інстанції, що позивач набула право на отримання пенсії по інвалідності відповідно до ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII.
Згідно оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавскій області від 02.02.2024 №133650002983, яким відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності згідно ЗУ “Про державну службу», питання щодо тривалості стажу державної служби не порушувалось, водночас, така відмова винесена з підстав того, що Законом №889-VIII не передбачено право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, що наведені у постанові від 13.02.2019 у справі №822/524/18, згідно яких вважав доводи щодо необхідності досягнення позивачем 60-річного віку необґрунтованими, оскільки Закон №3723-XII не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи та норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції що, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавскій області є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Зважаючи на встановлення під час судового розгляду всіх умов, передбачених ч. 9 ст. 37 Закону №3723-ХІІ, окружний суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ з 30.01.2024, оскільки під час розгляду справи відповідач не довів відсутність у позивачки права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу».
Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції у цій частині не спростовують і підстав для скасування рішення суду у цій частині немає.
Що стосується позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача при здійсненні нарахування й виплати позивачу пенсії по інвалідності державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця з 30.01.2024, суд зазначає, що з огляду на зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавсій області від 02.02.2024 №133650002983, позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності згідно ЗУ “Про державну службу». Відтак, спору між позивачем та відповідачем щодо нарахування та виплати пенсії згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф на час звернення ОСОБА_1 у цій справі до суду не існувало.
При цьому, колегія суддів зазначає, що вказані довідки від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф позивач не подавала до відповідного органу Пенсійного фонду, і на момент звернення позивача до відповідача із заявою від 30.01.2024 і на час винесення спірного рішення від 02.02.2024 вказаних вище довідок від 20.08.2024 ще не існувало.
В такій ситуації, являються обгрунтованими доводи апелянта про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача врахувати вказані вище довідки, є передчасними.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача урахувати довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Колегія суддів вважає, що у цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нової постанови, якою відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
У решта частині рішення суду першої інстанції з урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не спростоване доводами апеляційної скарги, а тому немає підстав для його скасування у цій частині.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі №380/18390/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати частково, а саме, в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області урахувати довідки Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.08.2024 №312-Ф, №315-Ф про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, - і в цій частині ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
В решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі № 380/18390/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
С. П. Нос