09 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10315/22 пров. № А/857/4139/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кузьмича С. М., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Волчанського А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №380/10315/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» до Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Клименко О. М.,
дата ухвалення рішення - 19 грудня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 19 грудня 2024 року,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» звернулося в суд з позовом до відповідача - Головного управління Державної податкової служби України у Львівській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області від 03 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03 форми “В4», яким ТОВ “Палеттенверк Україна» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 333334,00 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що в процесі проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Палеттенверк Україна» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися, без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів від ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум лідер», у зв'язку з чим позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у жовтні 2021 року у сумі 333334,00 грн, що привело до завищення cуми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за жовтень 2021 року на суму 333334,00 гривень. У цих правовідносинах спірним є факт реальності господарських операцій ТОВ «Палеттенверк Україна» із його контрагентами ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум Лідер». Вказує, що позивачем - ТОВ «Палеттенверк Україна» (покупець) укладено ряд договорів поставки продукції з ТОВ «Торговий дім Клемпостав» (постачальник), ТОВ «Протекс Систем» (постачальник) та ТОВ «Магнум Лідер» (постачальник ) і на підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, однак позивачем не надано усіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки; видаткові накладні ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум лідер» не розкривають зміст проведених господарських операцій - відсутнє місце складання та місце постачання товару, не ідентифіковано підписи відповідальних осіб зі сторони продавця та покупця; не підтверджено факту транспортування товару у зв'язку із невідповідністю даних, вказаних у товарно-транспортних накладних; відсутні докази, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі постачальника товару, так як згідно з рішеннями комісій податкових органів визначено відповідність таких контрагентів критеріям ризиковості платника податків; не підтверджено факту поставки товару на адресу ТОВ «Палеттенверк Україна». Таким чином, оскаржуване податкове-повідомлення рішення прийнято правомірно та підстави для скасування такого відсутні. З врахуванням наведеного просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача (апелянта) - Думич І. А. у судовому засіданні підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача - Мельник С. І. у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ “Палеттенверк Україна» зареєстровано 20 липня 2017 року, адреса реєстрації: Україна, 80051, Львівська область, Червоноградський район, село Острів, вулиця Центральна, будинок 66 В. Основний вид діяльності КВЕД 16.24. Виробництво дерев'яної тари (т. 1 а.с.207).
ГУ ДПС у Львівській області у період з 29 грудня 2021 року по 10 січня 2022 року провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Палеттенверк Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт №521/13-01-07-03/41472393 від 17 січня 2022 року у висновку якого зазначено про встановлення порушень, зокрема: п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за жовтень 2021 року у сумі 333334 гривень (далі - Акт перевірки від 17 січня 2022 року).
Вказані в акті перевірки порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер».
За результатами перевірки та на підставі складеного акта від 17 січня 2022 року відповідачем 03 лютого 2022 року винесено податкове повідомлення-рішення №1866/13-01-07-03, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2021 року у розмірі 333334,00 грн.
Матеріалами справи стверджується, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 03 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Палеттенверк Україна» 5000,02 грн судових витрат.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2023 року у справі №380/10315/22 скасовано; справу №380/10315/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий судовий розгляд колегія суддів Верховного Суду зазначила, що суди не дослідили комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов'язане нарахування податкового зобов'язання, обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було.
Тому, з метою встановлення факту здійснення господарських операцій, правомірності формування податкового кредиту, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з'ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі. Для правильного вирішення даного спору підлягає встановленню факт «реальності» поставки позивачу саме визначеними безпосередніми контрагентами із з'ясуванням обставин щодо реальної наявності у цих постачальників товару, фінансових, фізичних та технічних можливостей здійснювати спірні поставки саме цих товарів, їх навантаження/розвантаження, порядку передачі та отримання, оприбуткування та умов транспортування.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом було допущено формальний підхід до вирішення спору та порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, які входять до предмета доказування. Ці ж порушення були допущені і судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголошує, що суди повинні не лише встановити, з яких підстав здійснені висновки в акті перевірки, але й надати кожному із встановлених контролюючим органом порушень щодо кожного контрагента окремо правову оцінку у взаємозв'язку із доводами позивача і наданими ним на їх підтвердження доказами, а також із використанням засобів доказування, передбачених процесуальним законом.
За результатами здійснення касаційного перегляду судових рішень суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не в повній мірі з'ясували усі обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки від 17 січня 2022 року та процесуальних документах відповідача підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, дійшов висновку про те, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, при цьому, оцінивши наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію, суд надає перевагу належним письмовим доказам; відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, разом з тим, судом першої інстанції встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а тому податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03 є протиправним та підлягає скасуванню.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпункт 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України передбачає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено ст.78 ПК України.
Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Згідно з п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
За змістом п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п.1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 26 січня 2016 №21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 за №159/28289 (далі- Порядок №21) податкова декларація з податку на додану вартість (далі - декларація) відповідно до пункту 46.1 статті 46 розділу II “Адміністрування податків, зборів, платежів» подається контролюючому органу у строки, визначені статтею 203 розділу V “Податок на додану вартість» Податкового кодексу України.
За змістом п.6 розділу І Загальні положення Порядку №21 до податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість з додатками.
Пункт 6 розділу ІІІ Порядку №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Палеттенверк Україна» до контролюючого органу подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2021 року.
ГУ ДПС у Львівській області у період з 29 грудня 2021 року по 10 січня 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Палеттенверк Україна» з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
Матеріалами справи стверджується, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 Декларації) встановлено його завищення на 333334,00 грн внаслідок завищення показника рядка 17 Декларації (порушення зазначеного у п.п.3.2).
За приписами пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп.“а» пункту 198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з абз.3 п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 ст.198 ПК України передбачає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз.1-3 п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
За змістом ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пункт 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі-Положення №88) передбачає, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За змістом ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» датою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Розумна економічна причина (ділова мета) причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише відсутність у контрагентів платника податків основних засобів, матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій; лише певні недоліки в оформленні первинних документів - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Також визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при проведення перевірки встановив порушення ТОВ «Палеттенверк Україна» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок проведення операцій, які фактично не відбувалися, без реального настання правових наслідків, проведення лише операцій з оформлення документів без реального руху матеріалів від ТОВ «Торговий дім Клемпостав», ТОВ «Протекс Систем», ТОВ «Магнум лідер», у зв'язку з чим позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в жовтні 2021 року у сумі 333334,00 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (ряд.21) за жовтень 2021 року на суму 333334,00 гривень.
Даючи правову оцінку правомірності встановлення факту реальності господарських операцій ТОВ “Палеттенверк Україна» із його контрагентами ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер», колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи стверджується, що між ТОВ “Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ “Торговий дім Клемпостав» (постачальник) укладено договір поставки від 20 вересня 2021 року №20/09/21.
Згідно з п.1.1 договору поставки від 20 вересня 2021 року №20/09/21 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й доплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.
За змістом п.1.3, 1.4 цього договору загальна вартість договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно з накладними, що є невід'ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід'ємною частиною договору.
Так, на виконання умов договору поставки від 20 вересня 2021 року №20/09/21 ТОВ “Торговий дім Клемпостав» виписано для ТОВ “Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід №178 від 20 вересня 2021 року, №179 від 21 вересня 2021 року, №82 від 08 жовтня 2021 року, №83 від 08 жовтня 2021 року та рахунки на оплату №82 від 08 жовтня 2021 року, №83 від 08 жовтня 2021 року, №178 від 20 вересня 2021 року, №179 від 21 вересня 2021 року.
При цьому, факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями №2130 від 22 вересня 2021 року, №2132 від 22 вересня 2021 року, №2131 від 22 вересня 2021 року, №2233 від 18 жовтня 2021 року, №2234 від 18 жовтня 2021 року. Поставку придбаного товару здійснено згідно з товарно-транспортними накладними від 08 жовтня 2021 року №82, від 08 жовтня 2021 року №83, від 20 вересня 2021 року №178, від 20 вересня 2021 року №179.
Крім того, між ТОВ “Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ “Протекс Систем», (постачальник) укладено договір поставки від 21 жовтня 2021 року №21/10/21.
Відповідно до п.1.1 договору поставки від 21 жовтня 2021 року №21/10/21 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.
Згідно з п.1.3, 1.4 цього договору загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.
Умовами п.2.1. договору передбачено, що асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід'ємною частиною договору.
На виконання умов договору поставки від 21 жовтня 2021 року №21/10/21 ТОВ “Протекс Систем» виписано для ТОВ “Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід від 21 жовтня 2021 року №112, від 21 жовтня 2021 року №113 та рахунки на оплату від 21 жовтня 2021 року №112, від 21 жовтня 2021 року №113.
Крім того, факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями від 25 жовтня 2021 року №2267, від 25 жовтня 2021 року №2268. Поставку придбаного товару здійснено згідно з товарно-транспортними накладними від 21 жовтня 2021 року №112, від 21 жовтня 2021 року №113.
Матеріалами справи також стверджується, що між ТОВ “Палеттенверк Україна» (покупець) та ТОВ “Магнум Лідер», (постачальник) укладено договір поставки від 08 вересня 2021 року №08/09/21.
За змістом п.1.1 договору поставки від 08 вересня 2021 року №08/09/21 постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець прийняти й доплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цих договором.
Відповідно до п.1.3, 1.4 цього договору загальна вартість договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору, згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Поставка товару здійснюється постачальником за адресою: Львівська область, Сокальський район, с. Острів, вул. Центральна 66В.
Згідно з п.2.1. договору асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі виставленого постачальником рахунку, який є невід'ємною частиною договору.
Так, на виконання умов договору поставки від 08 вересня 2021 року №08/09/21 ТОВ “Магнум Лідер» виписано для ТОВ “Палеттенверк Україна» видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід від 09 вересня 2021 року №350, від 09 вересня 2021 року №351 та рахунки на оплату від 09 вересня 2021 року №350, від 09 вересня 2021 року №351.
Факт оплати за цим договором підтверджений платіжними дорученнями від 14 вересня 2021 року №2092, від 14 вересня 2021 року №2093, від 14 вересня 2021 року №2094. Поставку придбаного товару здійснено згідно з товарно-транспортними накладними від 09 вересня 2021 року №350, від 09 вересня 2021 року №351.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, бухгалтерський облік придбаного товару - пиломатеріалів хвойних порід відображено у Картках рахунку 631 та оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 за 2021 рік (т.1 а.с.74-77) та картках рахунку 201 за 09 вересня 2021 року, за 20 вересня 2021 року, за 21 вересня 2021 року, за 08 жовтня 2021 року, за 21 жовтня 2021 року, оборотно-сальдовій відомості по рахунку 26 за 09 вересня 2021 року-21 жовтня 2021 року, оборотно-сальдовій відомості по рахунку 231 за 09 вересня 2021 року-21 жовтня 2021 року (т.1 а.с.114-119).
При цьому, господарські операції по поставці товару та його оплаті підтверджуються Актами звіряння взаємних розрахунків за період 01 вересня 2021 року-01 лютого 2022 року між позивачем та ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» (т.1 а.с.112-113).
Матеріалами справи стверджується, що отриману сировину від ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» використано у господарській діяльності відповідно до Основного виду діяльності ТОВ “Палеттенверк Україна» КВЕДу 16.24. Виробництво дерев'яної тари.
У подальшому виготовлену продукцію (дерев'яні піддони) експортовано за межі митної території, що підтверджується долученими до матеріалів справи зовнішньоекономічними контрактами №33 від 01 вересня 2021 року, №27 від 01 червня 2021 року, вантажно-митними деклараціями та виписками по банківському рахунку про зарахування коштів за реалізовану продукцію.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції допитано у судовому засіданні свідка директора ТОВ “Палеттенверк Україна» ОСОБА_1 , який підтвердив факт здійснення господарських операцій ТОВ “Палеттенверк Україна» з ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» та пояснив, що поставка та транспортування пиломатеріалів здійснювалась за рахунок контрагентів - продавців безпосередньо на склад (виробництво) позивача, розвантаження товару здійснювалось працівниками ТОВ “Палеттенверк Україна». Приймання товару здійснювалось ним особисто, ставив свої підписи на товаросупровідних документах, які були оформлені продавцями товару. Також зазначив, що ТОВ “Палеттенверк Україна» має виробничі потужності і трудові ресурси для виготовлення та реалізації на експорт дерев'яних піддонів; підтвердив наявність у первинних документах технічних помилок, розбіжностей, однак, вказав, що вжито заходів щодо внесення виправлень у встановленому порядку.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наведені вище обставини підтверджують факт придбання товарів позивачем у ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» та використання їх у власній господарській діяльності.
При цьому, висновок про нереальність досліджених в ході податкової перевірки господарських операцій, які відображені у акті перевірки від 17 січня 2022 року, контролюючий орган мотивував недоліками документів, складених внаслідок здійснення господарських операцій з трьома контрагентами, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, зокрема, у ТТН частково відсутні реквізити і неможливо встановити місце навантаження і пункт розвантаження, відсутні реквізити перевізника; неможливо ідентифікувати підписи відповідальних осіб зі сторони продавця та покупця, не зазначено місце складання та постачання товару.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно проаналізовано товарно-транспортні накладні наявні в матеріалах справи по контрагентах позивача: ТОВ “Торговий дім Клемпостав» - від 08 жовтня 2021 року №82, від 08 жовтня 2021 року №83, від 20 вересня 2021 року №178, від 20 вересня 2021 року №179, в яких вказано: Пункт навантаження: Волинська обл., с. Міжгайці, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ “СТАП-ТРАНС».
ТОВ “Протекс Систем» від 21 жовтня 2021 року №112, від 21 жовтня 2021 року №113, в яких вказано: Пункт навантаження: Львівська обл., смт. Мегерів, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ “СТАП-ТРАНС».
ТОВ “Магнум Лідер» від 09 вересня 2021 року №350, від 09 вересня 2021 року №351, в яких вказано: Пункт навантаження: м. Ковель, Пункт розвантаження: 800051, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Острів, вул. Центральна, буд 66 В, у вказаних ТТН наявні підписи посадових осіб вантажовідправника та вантажоодержувача, які скріплені печатками. Автомобільний перевізник: ТОВ “СТАП-ТРАНС».
Суд першої інстанції правильно зауважив, що певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, у тому числі видаткових та товарно-транспортних накладних, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, проте містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне здійснення таких операцій.
Крім того, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного необхідно зазначити, що, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, недоліки такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій та бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат і податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю, а тому відсутність підпису відповідальної особи порту на ТТН не може свідчити про відсутність господарської операції, оскільки такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо, а зі змісту інших документів можливо спростувати та уточнити недостатню інформацію.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені вище товарно-транспортні накладні містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичне переміщення товару - пиломатеріали хвойних порід.
Щодо доводів апелянта про ненадання платником податків сертифікатів якості виробника, то суд першої інстанції правильно зазначив про їх безпідставними, оскільки вказане не є самостійною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, при цьому, такі документи, як сертифікати якості не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.
Крім того, покликання контролюючого органу на те, що жоден з контрагентів позивача - ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» в ланцюгу постачання продукції не є виробником чи імпортером продукції відповідно до даних з інформаційних баз ДПС, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб'єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб'єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.
При цьому, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з'ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків, разом з тим, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інформація про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДПС може бути підставою для висновків щодо реальності господарських операцій лише в сукупності з іншими доказами, що підтверджують неможливість конкретного контрагента приймати участь у здійсненні конкретної господарської операції, що в даному випадку відсутнє. За умови не встановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, оскільки під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і придбавати товари для використання у господарській діяльності, незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.
Разом з тим, у спірних правовідносин контролюючим органом не доведено існування таких обставин, що спростовує доводи апелянта про непідтвердження реальності здійснених господарських операцій контрагентами позивача даними ЄРПН по “ланцюгу постачання», оскільки це суперечить принципам індивідуальної юридичної відповідальності.
Даючи правову оцінку доводам контролюючого органу щодо наявності податкової інформації про віднесення контрагентів позивача до критеріїв ризиковості, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, рішенням №113625 від 21 жовтня 2021 року встановлено відповідність платника податку ПДВ ТОВ “Торговий дім Клемпостав» критеріям ризиковості платника податку; рішенням №125232 від 15 листопада 2021 року встановлено відповідність платника ПДВ ТОВ “Протекс Систем» критеріям ризиковості платника податку; рішенням №36529 від 08 грудня 2021 року встановлено відповідність платника ПДВ ТОВ “Магнум Лідер» критеріям ризиковості платника податку.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що господарські операції з придбання та постачання пиломатеріалів хвойних порід здійснені позивачем з ТОВ “Торговий дім Клемпостав» 20 вересня 2021 року, 21 вересня 2021 року, 08 жовтня 2021 року, з ТОВ “Протекс Систем» 21 жовтня 2021 року, з ТОВ “Магнум Лідер» 09 вересня 2021 року.
Таким чином, рішення про ризиковість контрагентів були прийняті податковими органами вже після здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, а тому в силу об'єктивних причин позивач не міг врахувати такі обставини при виборі постачальників товарів, що спростовує доводи відповідача стосовно відсутності доказів, які б свідчили про виявлену позивачем належну обачність й обережність при виборі постачальників товару.
Щодо доводів відповідача про те, що видаткові накладні ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем», ТОВ “Магнум Лідер» не розкривають зміст проведених господарських операцій, оскільки відсутнє місце складання, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видаткові накладні на постачання товару - пиломатеріалів хвойних порід №178 від 20 вересня 2021 року, №179 від 21 вересня 2021 року, №82 від 08 жовтня 2021 року, №83 від 08 жовтня 2021 року, від 21 жовтня 2021 року №112, від 21 жовтня 2021 року №113, від 09 вересня 2021 року №350, від 09 вересня 2021 року №351 містять усі необхідні реквізити передбачені ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб'єкта господарювання податкового кредиту. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Таким чином, з системного аналізу наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт здійснення реальних господарських операцій позивачем з ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем» та ТОВ “Магнум лідер» підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, та які повністю відтворюють зміст господарських операцій, містять інформацію щодо фактично здійснених господарських операцій. Зокрема, наявні в матеріалах справи первинні документи підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у господарській діяльності.
Покликання відповідача щодо неподання рахунків на оплату товару від ТОВ “Торговий дім Клемпостав», ТОВ “Протекс Систем» та ТОВ “Магнум лідер» та платіжних доручень позивачем під час перевірки на запит контролюючого органу №1/4147239 від 29 грудня 2021 року, колегія суддів не приймає до уваги та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за змістом п.85.6. ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис, разом з тим, жодних актів щодо ненадання ТОВ “Палеттенверк Україна» документів на запит №1/4147239 від 29 грудня 2021 року відповідачем не надано і до матеріалів справи не долучено.
Щодо наявності розбіжностей в датах оформлення первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій з постачання товарів, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки такі не були виявлені, встановлені та зафіксовані в акті перевірки від 17 січня 2022 року, відповідно, вказані обставини не були підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, не можуть бути підставою до його скасування.
Як правильно звернув увагу на те, що детальне відображення в акті змісту виявлених порушень з боку платника податків є обов'язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення такого платника до фінансової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника; факти податкових порушень, не зафіксовані в акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності. Крім того, повноваження щодо витребування, дослідження й аналізу первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, обов'язкових платежів, порушення інших вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з метою визначення сум грошових зобов'язань та штрафних санкцій, є дискреційними повноваженнями і виключною компетенцією останніх.
Саме відповідач у межах реалізації покладених на нього функцій (ст.ст.19-1, 75, 85 ПК України) уповноважений отримувати від платників податків у порядку, визначеному законодавством, документи про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, за результатами аналізу яких реалізує компетенцію в частині визначення сум грошових зобов'язань у порядку, визначеному пунктом 54.3 статті 54 ПК України, натомість адміністративний суд аналізує рішення контролюючого органу, ухвалене за результатами означених заходів на предмет його відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
З врахуванням наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, дають можливість встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування поставлених товарів, їх кількість та вартість, а також сторони господарських операцій, що, відповідно, свідчить про те, що вказані документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій, разом з тим, контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі; крім того, податковим органом не наведено належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки від 17 січня 2022 року та процесуальних документах відповідача, підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій дійшов висновку про те, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій, при цьому, оцінивши наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію, суд надає перевагу належним письмовим доказам; відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про нереальність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, разом з тим, судом першої інстанції встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а тому податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2022 року №1866/13-01-07-03 є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).
Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року у справі №380/10315/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді С. М. Кузьмич
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 14 липня 2025 року.