П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4066/25
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.,
повний текст судового рішення
складено 30.04.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
10 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не проведення перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, з 27 травня 2022 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 04 січня 2011 року їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Виплату пенсії за вислугу років було припинено з 01.03.2013 у зв'язку з її працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років. Надалі, досягнувши пенсійного віку ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ в Херсонській області із заявою про призначення пенсії за віком. 27 травня 2022 року їй була призначена пенсія за віком із застосуванням при обчисленні пенсії середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
На переконання позивача при призначенні у 2022 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягала застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2019, 2020, 2021), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.
З огляду на зазначене позивач через адвоката звернулася до відповідача із заявою від 17 січня 2025 року з вимогою щодо перерахунку їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме середньої заробітної плати (доходу) в України за 2019 - 2021 роки. Однак, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03 лютого 2025 року за № 959-474/Г-02/8-2100/25 позивачу було повідомлено, що підстав для перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме середньої заробітної плати (доходу) в України за 2019 - 2021 роки не має.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на адміністративний позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Заперечуючи щодо позовних вимог, відповідач зазначив, що пенсія за віком та пенсія за вислугу років є різновидами одного виду пенсій - трудової. При цьому, відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058) (у редакції що діяла на момент призначення пенсії) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058. Отже, первинно пенсію позивачці призначено за вислугу років, відповідно до Прикінцевих положень Закону №1058.
Враховуючи норми чинного законодавства, при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (2019-2021 роки), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, на думку відповідача, підстав немає. Поряд з цим, як вказав відповідач, оскільки, передбаченої процедури позивачем дотримано не було заяву позивача розглянуто у порядку, передбаченому Законом України Про звернення громадян та за результатами розгляду 17.01.2025 року надано інформаційний лист-роз'яснення №959-474/Г-02/8-2100/25. Жодних рішень відносно позивача Головне управління не приймало, дій чи бездіяльності відповідачем не допущено.
Відповідач також звернув увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задоволено в повному обсязі.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, з 27 травня 2022 року із урахуванням різниці, що вже була виплачена.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, буд. 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області.
З 04.01.2011 року позивачка отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».
Виплату пенсії за вислугу років позивачці призупинено з 01.03.2013 у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, що дає право на пенсію за вислугу років
З 27.05.2022 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При розрахунку пенсії за віком застосований показник середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки, тобто за три попередні роки: 2017.
17.01.2025 року позивач через свого представника звернулась до відповідача з заявою, в якій просила перерахувати ОСОБА_1 (2278918664) пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме середньої заробітної плати (доходу) в України за 2019-2021 роки.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.02.2025 року позивачці відмовлено у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2019, 2020, 2021 роки.
Відмова мотивована тим, що до переходу на пенсію за віком гр. ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-ІV, ч.1 ст. 9 якого було передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» від 17 листопада 2005 року №3108-IV, який набрав чинності 13 грудня 2005 року, п.15 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено абзацами другим і третім такого змісту: «Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років».
Вказані вимоги Прикінцевих положень Закону №1058-ІV є чинними (змінено порядковий номер пункту (п.16)).
В свою чергу, відповідно до вимог ст.ст.51, 52, ч.1 ст. 53, п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років, далі - Закон №1788-XII) пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до п. «е» ст. 55.
Статтею 6 Закону №1788-XII передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 Закону №1058-ІV.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 27 Закону №1058-ІV (в редакції на момент призначення позивачу пенсії за віком) розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = ЗпКс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за попередній рік для визначенні середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяці попереднього року з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100%, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За змістом ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV в частині застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Згідно обставин даної справи, позивачу у січні 2011 року призначено пенсію за вислугу років згідно Закону №1788-XII, що підтверджується протоколом/розпорядженням про призначення пенсії.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону №1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788-XII.
У зв'язку із досягненням ОСОБА_1 пенсійного віку за її заявою позивачу призначено пенсію за віком з 27 травня 2022 року на підставі Закону №1058-IV.
Позивач вважала, що при призначенні їй пенсії за віком пенсійним органом має бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески у 2019, 2020, 2021 роках, тобто, за три роки, що передують року призначення пенсії за віком.
В свою чергу, апелянти посилаються на те, що позивач вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1058-IV, підстави для повторного призначення пенсії згідно Закону №1058-ІV та визначення її розміру з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, - відсутні.
Апелянт вказує на те, що переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не є призначенням пенсії, а фактично є перерахунком пенсії, а тому, величина середньої заробітної плати (доходу) підлягає врахуванню у визначеному при призначенні пенсії (перерахунку) розмірі.
Надаючи оцінку доводам сторін та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що питання щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визначення показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, при призначенні пенсії згідно Закону №1058-ІV, у разі коли особа попередньо отримувала пенсію за вислугу років згідно Закону №1788-XII, вже було неодноразово предметом розгляду Верховного Суду України та Верховного Суду.
Так, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а визначила, що ч.3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Водночас, ВСУ вказав на те, що позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
Питання щодо наявності підстав для відступу від наведеної позиції Верховного Суду України було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №876/5312/17.
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ч.3 ст.45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто, таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що позивачу було призначено пенсію за вислугу відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а для призначення пенсії відповідно до Закону №1058-ІV позивач звернувся вперше.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Велика Палата Верховного Суду визнано, що Верховний Суд України в постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а.
В постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788-XII, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч.3 ст. 45 Закону 1058-IV, а тому позиція суду касаційної інстанції, що пенсія за вислугу років призначається Законом №1058-IV, є необґрунтованою.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19 та від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем необґрунтовано використано механізм переведення з одного виду пенсії на інший, а саме: з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а тому при обчисленні пенсії необхідно було застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком, відповідно до ч.2 ст. 40 Закону №1058-IV.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко