15 липня 2025 року м. Дніпросправа № 280/1882/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1882/25 (головуючий суддя першої інстанції - Семененко М.О.) за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), (треті особи: ОСОБА_1 , старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Білан Дмитро Геннадійович) про визнання протиправною та скасування постанови,-
Позивач 17.03.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 03.03.2025 року ВП №76968022 про накладення штрафу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не має можливості у добровільному порядку виконати вимоги виконавчого листа №280/1782/22, виданого 09.02.2023 року Запорізьким окружним адміністративним судом, яким зобов'язано ТУ ДСА перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, оскільки кошторисом на 2025 рік видатки на виконання судових рішень на користь суддів не передбачаються, а тому накладення на позивача штрафу за невиконання рішення суду вважає безпідставним. Також зазначає, що вимоги щодо обчислення конкретного розміру невиплаченої надбавки за вислугу років рішення суду у справі №280/1782/22 не містить, а тому посилання відповідача на невиконання рішення суду в цій частині є безпідставними.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві. Скаржник вважає, що вчинення дій щодо нарахування суддівської винагороди за рішенням суду в умовах відсутності кошторисних призначень прямо заборонено бюджетним законодавством, оскільки жодна норма Бюджетного кодексу України та іншого закону, який регулює відповідні правовідносини, не містить подібної вимоги.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, встановила наступне.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року у справі №280/1782/22 визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Запорізькій області в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльність, що полягає у не проведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за ці періоди у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.
Зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III.
Зобов'язано ТУ ДСА України в Запорізькій області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» нараховану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Запорізькій області надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 шляхом безспірного списання з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є ДСА України, в порядку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» нараховану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Запорізькій області заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій втраті працездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2022 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року в адміністративній справі №280/1782/22 змінено, виключивши з її резолютивної частини абзаци 5 та 6. В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року в адміністративній справі №280/1782/22 залишено без змін.
09.02.2023 року Запорізьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №280/1782/22 про зобов'язання ТУ ДСА України в Запорізькій області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі по тексту - Відділу примусового виконання рішень) - Білана Д.Г. від 28.01.2025 року ВП №76968022 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного виконавчого листа №280/1782/22.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі по тексту - ТУ ДСА) листом за вих. №08-03/1240 від 12.02.2025 року повідомило Відділ примусового виконання рішень, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 26.08.2024 року №414 про внесення змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету (набрали чинності з 05.09.2024 року) виплати на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством мають здійснюватися з КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». У зв'язку із наведеним зазначено, що кошторисом на 2025 рік видатки на виконання судових рішень на користь суддів не передбачаються, оскільки зміни до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, згідно з якими виконання рішень судів на користь суддів здійснюється за вищевказаним КЕКВ, були запроваджені після складання бюджетного запиту до проекту Державного бюджету України на 2025 рік. ТУ ДСА вважає, що єдиним способом виконання рішення суду у справі №280/1782/22 є виконання рішення за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». У той же час, виконання рішення суду за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501050 «Забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя» не може бути здійснене з незалежних від ТУ ДСА причин.
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 03.03.2025 року ВП №76968022 за невиконання судового рішення накладено на боржника ТУ ДСА України в Запорізькій області штраф у розмірі 5100 грн..
Вказана постанова обґрунтована тим, що боржником не було проведено перерахунок та обчислення конкретного розміру невиплаченої ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, що, зокрема, унеможливлює звернення державного виконавця із заявою до суду щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення. Таким чином, вимоги виконавчого листа №280/1782/22 боржником не виконані як в частині виплати невиплаченої ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, так і навіть в частині обчислення розміру невиплаченої ОСОБА_1 надбавки за вислугу років. Поважних причин невиконання рішення у встановлений виконавцем строк у листах боржника не зазначено.
Не погодившись з постановою про накладення штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон №1404).
Відповідно до статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 2 Закону №1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням, в тому числі засад законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями та забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Частиною першою статті 5 Закону України №1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та, у передбачених цим Законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України №1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частин першої, п'ятої статті 13 Закону №1404 під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону №1404).
Разом з тим, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п.п.1, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
За приписами статті 75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз вказаних норм права дає підстави вважати, що накладення штрафу за невиконання рішення, яке зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
Отже, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження». Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону №1404 можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналізуючи наведені положення Закону №1404 можна дійти висновку, що на стадії відкриття виконавчого провадження державний виконавець не може з'ясовувати питання про те, чи виконано рішення суду. На цьому етапі він повинен пересвідчитися, зокрема, чи відповідає виконавчий документ і заява про його виконання вимогам Закону №1404, чи надано усі документи, відтак якщо немає підстав для повернення виконавчого документа або відмови у відкритті виконавчого документа, відкриває виконавче провадження. А перевірка виконання рішення суду здійснюється вже після відкриття виконавчого провадження.
Як встановлено судом першої інстанції, резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року у справі №280/1782/22, в частині, яка перебуває на примусовому виконанні у спірному виконавчому провадженні, містить не тільки зобов'язання ТУ ДСА виплати ОСОБА_1 надбавку за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III, а насамперед - зобов'язання перерахувати таку надбавку.
Разом з цим, ТУ ДСА не надано державному виконавцю жодних доказів виконання рішення суду у справі №280/1782/22 в частині здійснення перерахунку ОСОБА_1 надбавки за вислугу років в розмірі, визначеному частиною четвертою статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-XII з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III.
Таких доказів позивачем не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
Судом першої інстанції обґрунтовано визначено, що виконання ТУ ДСА такого обов'язку, покладеного судовим рішенням, яке набрало законної сили, жодним чином не залежить від наявності/відсутності бюджетного фінансування на виплату відповідних сум, з чим погоджується колегія суддів.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 272, 287, 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1882/25 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року в адміністративній справі №280/1882/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко