Дата документу 07.07.2025Справа № 554/1774/25
Провадження № 2/554/2266/2025
07 липня 2025 року м. Полтава
Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді Михайлової І.М.,
за участі секретаря судового засідання Васюти А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Споживчий центр» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року у розмірі 11580 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16.04.2024-100001565. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.04.2024 року, строком на 62 дня з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 16.06.2024 року, первинний період користування кредитом - 31 день з дня його надання, черговий період користування кредитом - кожні наступні 31 днів з дня закінчення первинного періоду, процентна ставка «Економ» (фіксована незмінна процентна ставка) у розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу включно, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».
Укладенню названого договору перебували такі дії позичальника. 16.04.2024 року ОСОБА_1 електронним цифровим підписом підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, чим підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 4000 грн, а отже акцептувала умови Договору. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 16.04.2024-100001565 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Однак, свої зобов'язання за Договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, у зв'язку з чим на час пред'явлення позову утворилася заборгованість у розмірі 11580 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 4000 грн, 5580 грн - процентів, 2000 грн - неустойки, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». В зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави (найменування суду змінено на Шевченківський районний суд міста Полтави на підставі Закону України №4273-ІХ від 26.02.2025 року) від 20.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
01.04.2025 року відповідачка ОСОБА_1 направила відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні пред'явлених до неї позовних вимог з таких підстав:
- кредитний договір з додатками, надані позивачем у електронних копіях без підписів, не був укладений ні в паперовій, ні в електронній формі тому, що його оригіналу не існує. Відповідач вказала, що вона не має власного примірника оригіналу вказаного договору і не визнає наданих позивачем копій, оскільки особисто їх не підписувала жодним способом і не отримувала відповідного примірника, підписаного кредитором. ОСОБА_1 вважає, що докази ідентифікації та верифікації відповідача, реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитора, фактичного надсилання одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу кредитного договору та додатків до нього відповідачем та самим кредитором - відсутні. Довідки, видані самим кредитором, за відсутності інших доказів, на думку відповідача, не є належним, допустимими та достатнім доказом таких обставин;
- не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин сторін;
- позивачем не доведено факту видачі кредиту відповідачу, оскільки до позову не додано первинних банківських документів та виписки з рахунку кредитора про фактичну видачу позики;
- нарахування процентів після закінчення строку кредитування, у період карантину та воєнного стану є базпідставним.
Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідач надіслала до суду клопотання, у якому, зокрема просила перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів за допомогою державного веб-сайту htrps://czo.gov.ua/verify Центрального засвідчувального органу Міністерства цифрової трансформації України: факт наявності підписів сторін, дату, час, особу підписантів даних електронних документів, чинність сертифікатів ключа електронних цифрових підписів на дату підписання, їх реєстрацію в уповноваженій установі, сформувавши про це протокол та приєднавши його до матеріалів справи. Перевірити у судовому засіданні при огляді оригіналів наданих електронних доказів властивості файлів: формат і час створення, відомості про особу створення, наявність електронних цифрових підписів, особи підписантів. У випадку ненадання оригіналів витребуваних доказів для огляду, просила виключити (відхилити) при прийнятті рішення копії документів з числа доказів на підставі ч.6 ст.95, ч.5 ст.100 ЦПК України, як такі, що викликають сумнів у їх достовірності.
Також ОСОБА_1 надіслала клопотання про витребування доказів у позивача: оригіналу договору про відкриття кредитної лінії № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року, докази фактичного підписання відповідачкою вказаного кредитного договору, фактичного надання примірника вказаного кредитного договору відповідачці, правила відкриття кредитної лінії з підписом відповідачки, первинний бухгалтерський документ щодо фактичного перерахунку грошових коштів позивачем, виписку з банківського рахунку щодо фактичного перерахунку ОСОБА_1 грошових коштів; у АТ «КБ Приватбанк» ОСОБА_1 також просила витребувати первинний документ щодо фактичного перерахунку кредитних коштів та виписку з рахунку у АТ «КБ Приватбанк» щодо фактичного перерахунку кредитних коштів відповідачці.
Проти задоволення клопотання представника позивача про витребовування доказів ОСОБА_1 заперечувала.
01.04.2025 року представником ТОВ «Споживчий центр» Павленком Д.О. через підсистему «Електронний суд» надано оригінал кредитного договору № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року.
04.04.2025 року представник ТОВ «Споживчий центр» Павленко Д.О. подав відповідь на відзив, у якому вказав, що Кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової, шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 16.04.2024 року; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) від 16.04.2024 року; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) від 16.04.2024 року.
Щодо підписання договору та ідентифікації зазначив, що документи, які складають Кредитний договір, кредитодавцем підписувались електронним підписом, а відповідачем - за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останньою, як фінансовий - НОМЕР_2. За інформацією з Довідки ТОВ «Старт мобайл» вих. № 01.04/25-5 від 01.04.2025 року: «на номер абонента НОМЕР_1 16.04.2024 о 12:51:54 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: E314 для Договору». Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору 16.04.2024 року. При цьому ОСОБА_1 не заперечується факт належності мобільного номеру телефону НОМЕР_2 саме їй. Ідентифікацію відповідача під час укладення кредитного договору було проведено через систему BankID.
Таким чином, відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ТОВ «Споживчий центр» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору та підписано його відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними та допустимими доказами і не спростовано відповідачкою.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією № 2450619500 від 16.04.2024 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - Liqpay. Таким чином, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов?язання за кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
В частині доводів відповідача про безпідставність нарахування процентів, представник позивача вказав, що жодних нарахувань поза межами строку кредитування, у тому числі у порядку, передбаченому статтею 625 ЦК України, відповідачу не здійснювалось. Проценти за кредитним договором не є мірою відповідальності, а є платою за користування чужими грошовими коштами.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 28.04.2025 року за клопотаннями представника позивача та відповідача було витребувано докази в ТОВ «Споживчий центр» та АТ КБ «ПриватБанк».
На виконання вимог цієї ухвали суду, 29.05.2025 року представник АТ КБ «ПриватБанк» Косенко А.С. повідомив суду, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), а також направив виписку по рахунку № НОМЕР_3 за 16.04.2024 року, яка містить зарахування 16.04.2024 року на суму 4000 грн.
До суду представник позивача не з'явився, розгляд справи просив проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр».
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку електронного документа до електронного кабінету в системі «Електронний суд».
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінюючи докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.
Суд, надаючи оцінку оригіналу кредитного договору від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії), врахував таке.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Законом України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що до складу електронних довірчих послуг належать, зокрема кваліфіковані електронні довірчі послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису, а також формування, перевірки та підтвердження чинності кваліфікованого сертифіката електронного підпису (статті 18, 20 цього Закону).
Міністерство цифрової трансформації України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг і виконує функції центрального засвідчувального органу.
Згідно із наказом Мінцифри від 27.08.2021 року № 115 «Про затвердження Регламенту роботи центрального засвідчувального органу», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1313/36935, Державне підприємство «ДІЯ» визначено адміністратором інформаційно-телекомунікаційної системи центрального засвідчувального органу, що здійснює технічне та технологічне забезпечення виконання функцій центрального засвідчувального органу.
Згідно із пунктом 5 Регламенту роботи центрального засвідчувального центру, затвердженого наказом Мінцифри від 27.08.2021 року № 115 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 року за № 1313/36935, адресою електронного інформаційного ресурсу центрального засвідчувального органу, доступ до якого забезпечується через телекомунікаційні мережі загального користування цілодобово є: www.czo.gov.ua.
Отже, висновок про те, що електронний документ не підписаний ЕЦП, має ґрунтуватися на результатах відповідної перевірки (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 року у справі № 2-317/11 (провадження № 61-6880св22)). Верховний Суд наголошує на тому, що суд, отримавши процесуальні документи в електронній формі, має здійснити перевірку, чи містить такий документ електронний підпис. Доступ до перевірки електронного підпису є відкритим, а тому суд має можливість та зобов'язаний достовірно встановити, що особа, яка подає процесуальний документ до суду, підписала його електронним підписом, який прирівнюється до власноручного.
Суд, вирішуючи клопотання відповідачки ОСОБА_1 про перевірку в судовому засіданні оригіналу кредитного договору від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії), провів перевірку оригіналу вказаного доказу на предмет підписання його електронним цифровим підписом.
За результатами такої перевірки судом встановлено, що згідно із протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 01.07.2025 року, підпис файлу 16.04.2024-100001565-documents.pdf.p7s розміром 3,8 КБ, створено та перевірено успішно, цілісність даних підтверджено. Кредитний договір від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) підписано 16.04.2024 року о 12:53:01 год. заступником директора по роботі регіональних підрозділів ТОВ «Споживчий центр» Гаврилець Юлією Владиславівною. Час підпису підтверджено кваліфікованою позначкою часу для даних від надавача. Сертифікат виданий КНЕДП «Masterkey» ТОВ «Арт-мастер» за серійним № 6FBCE80CC24794F004000000102A0A00CC0B1E00 із зазначенням типу носія особистого ключа, алгоритму підпису, типу підпису - кваліфікованого та формату підпису (а.с.125).
Отже, кредитний договір від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) підписаний кваліфікованим електронним підписом заступника директора по роботі регіональних підрозділів ТОВ «Споживчий центр» Гаврилець Ю.В. 16.04.2024 о 12:53:01 год.
Встановлений судом факт підписання кредитного договору від 16.04.2024 року № 16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) електронним підписом кредитодавця ТОВ «Споживчий центр» підтверджується також написом на оригіналі вказаного кредитного договору, наданого представником позивача на ухвалу суду про витребування доказів.
16.04.2024 року о 12:50:53 год. ОСОБА_1 ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача - на веб-сайті sgroshi.com.ua. Ідентифікацію відповідача під час укладення кредитного договору було проведено через систему BankID.
Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, Відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №16.04.2024-100001565 (кредитної лінії) від 16.04.2024 року (документи, які складають кредитний договір) кредитодавцем підписано електронним підписом, а відповідачем - за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомленні на номер, вказаний ОСОБА_1 , як фінансовий - НОМЕР_2.
За інформацією з Довідки ТОВ «Старт мобайл» вих. № 01.04/25-5 від 01.04.2025 року: «на номер абонента НОМЕР_1 16.04.2024 о 12:51:54 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження: E314 для Договору». Саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору 16.04.2024 року. ОСОБА_1 не заперечується факт належності мобільного номеру телефону НОМЕР_2 саме їй.
Форма послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі - кредитного договору № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року підтверджена відповідним LOG file, наданим представником позивача.
Судом встановлено, що 16.04.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 16.04.2024-100001565. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 4000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 16.04.2024 року, строком на 62 дні, дата повернення (виплати) кредиту - 16.06.2024 року, первинний період користування кредитом - 31 день з дня його надання, черговий період користування кредитом - кожні наступні 31 днів з дня закінчення первинного періоду, процентна ставка «Економ» (фіксована незмінна процентна ставка) у розмірі 2% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу включно, процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2.5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім періоду застосування процентної ставки «Економ».
Згідно п.3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3.2. Договору встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п.4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача НОМЕР_5 .
Видача кредитних коштів відповідачці підтверджується Квитанцією № 2450619500 від 16.04.2024 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідачки, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет-еквайрингу - Liqpay.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідачка свої обов'язки за вказаним договором належним чином не виконує, не сплачує платежі за кредитом та проценти за користування кредитом. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 11580 грн, з яких основний борг становить 4000 грн, 5580 грн - проценти, 2000 - неустойка.
Кредитний договір № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року ОСОБА_1 укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі в електронній формі, підписано електронним цифровим підписом, що відтворений шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 16.04.2024 року о 12:52:24 год. Договір укладено через інформаційно-комунікаційну систему на сайті позивача за посиланням: sgroshi.com.ua. Підписавши договір, відповідачка підтвердила, що ознайомлена з офертою - Пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії), згодна з цими умовами та зобов'язується неухильно їх виконувати (п.2.2.1-2.3.7 договору), відтак укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У п.п. 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205,207 ЦК України).
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови: використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19 дійшов такого висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позичальником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено.
А у постанові Верховного Суду у справі від 07.10.2020 №127/33824/19 наголосив, що без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позичальником та ТОВ не був би укладений.
Таким чином, підписання кредитного договору одноразовим ідентифікатором - це: отримання певного набору літер та/або цифр за допомогою смс-повідомлення на фінансовий номер позичальника, прив'язаний до банківської картки, реєстрація в особистому кабінеті з допомогою логіна та пароля на сайті продавця товарів/надавача послуг, отримання електронного листа на електронну пошту позичальника, за допомогою якого підтверджується реєстрація в особистому кабінеті шляхом здійснення входу на вебсайт продавця/надавача. Вчинення таких дій з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив'язаним до банківської картки, та e-mail вказують на укладення електронного договору, підписаного електронним підписом одноразового ідентифікатора.
Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10.06.2021 року в справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд ураховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Суд відхиляє доводи відповідачки щодо неперерахування позивачем кредитних коштів. Оскільки згідно із повідомленням представника АТ КБ «ПриватБанк» від 29.05.2025 року на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 (IBAN НОМЕР_4 ), а також наявна виписка по рахунку № НОМЕР_3 за 16.04.2024 року, яка містить зарахування 16.04.2024 року на суму 4000 грн на картковий рахунок відповідачки ОСОБА_1 .
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою) виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічного змісту правова норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).
Відповідно до п. 61, 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою НБУ від 04.07.2018 року № 75 визначено, що форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у справі № 554/4300/16-ц.
Оцінюючи аргументи відповідачки стосовно нарахування відсотків за кредитним договором із порушенням вимог закону щодо справедливості та балансу в кредитних правовідносинах, а саме за ставками 2,5% та 1,5 %, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до п.11 ч. 1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - це грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Судом встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено з метою придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Отже до вказаних правовідносин застосовуються вимоги Закону України «Про споживче кредитування», яким визначаються загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
22.11.2023 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, яким внесено зміни до ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено вказану статтю частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.
Згідно із п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Кредитний договір № 16.04.2024-100001565 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 укладено 16.04.2024 року, тобто після внесення зазначених змін до Закону України «Про споживче кредитування», отже розмір процентної ставки за вказаним договором не може бути більшим ніж 1,5 %.
За таких обставин, суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором. Судом встановлені підстави для проведення власного розрахунку заборгованості зі сплати процентів за кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року, а саме: сума боргу за процентами становить 3720 грн (4000/100х1,5х62) грн.
Стосовно стягнення з відповідачки на користь позивача 2000 грн пені суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які були чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 , тобто станом на 16.04.2024 року, так і на час ухвалення судового рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Згідно із вимогами п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
З огляду на те, що кредитний договір між позивачем та відповідачем було укладено 16.04.2024 року, відповідачка належним чином кредитні зобов'язання не виконує, з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023 року) у стягненні неустойки з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід відмовити.
Отже, у порушення норм закону та умов кредитного договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, кредит у визначений договором строк не повернула.
З огляду на викладене, позов ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню, та з відповідачки ОСОБА_1 стягується заборгованість за Кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року у розмірі 7720 грн, з яких: 4000 грн - основний борг, 3720 грн - проценти.
Питання про розподіл судових витрат по справі суд вирішує відповідно до статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» суд задовольняє частково, а тому стягує з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,7%) судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1615,5 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 277-279, ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 16.04.2024-100001565 від 16.04.2024 року у розмірі 7720 грн, з яких: 4000 грн - основний борг, 3720 грн - проценти.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 1615,5 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено 11 липня 2025 року.
Суддя І.М. Михайлова