Подільський районний суд міста Полтави
Справа № 553/1810/25
Провадження № 2/553/1069/2025
Іменем України
15.07.2025м. Полтава
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ткачук Ю.А., перевіривши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення доказів, в якій прохає забезпечити докази у цивільній справі шляхом виклику і допиту у якості свідка ОСОБА_3 , яка може підтвердити обставини, які мають значення для справи № 533/1810/25. Необхідність забезпечення доказів шляхом допиту ОСОБА_3 в якості свідка обумовлена тим, що вона з 16.08.2025 року відбуває на навчання до Канади, що унеможливлює її особисту присутність на судових засіданнях після цієї дати з об'єктивних причин.
Суддя, перевіривши матеріали заяви, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Частина 1 ст.117 ЦПК України встановлює загальні вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення позову. Так згідно п.5 ч.1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається обґрунтування необхідності забезпечення доказів.
Суддя перевіривши матеріали заяви та доданих до неї документів, встановив, що на підтвердження доводів щодо необхідності забезпечення доказів, позивач зазначає в додатках та додає до заяви: засвідчену копію листа про зарахування на навчання ОСОБА_3 та засвідчену копію авіа квитків на ім'я ОСОБА_3 на 24.08.2025 року, які викладені іноземною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
Відповідно до частини першої статті 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
У свою чергу, із наданих ВССУ роз'яснень, які викладені у листі «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» від 16.05.2013 року слідує, що суд приймає документи, складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Отже, у разі, коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою, додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до пункту 8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 814 від 20.08.2019 року, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином встановлено, що додані до заяви про забезпечення доказів документи викладено іноземною мовою та до заяви не додано їх нотаріально засвідченого перекладу українською мовою.
Відсутність нотаріально засвідченого перекладу зазначених документів позбавляє суд можливості встановити їх зміст та інформацію яка у них зазначена, а тому позивачу необхідно подати до суду копію цих документів викладених іноземною мовою із перекладом українською мовою, який буде нотаріально посвідченим.
Згідно ч. 4 ст. 117 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Тож з огляду на те, що заявником подано заяву без додержання вимог п.5 ч.1 ст. 117 ЦПК України, суддя дійшов висновку, що заява підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 116-117 Цивільного процесуального кодексу України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що знаходиться у спільній сумісній власності - повернути заявнику.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Подільського районного суду міста Полтави Ю. А. Ткачук