532/1048/25
2/532/686/2025
15 липня 2025 р. м. Кобеляки
Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Тесленко Т. В.,
за участю секретаря
судового засідання - Климченко А. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кобеляки цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», представник позивача Шох Ілля Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
02 травня 2025 року до Кобеляцького районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», представник позивача Шох Ілля Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач вказував, що через невиконання ОСОБА_1 умов укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем кредитного договору № 434034102 від 29.08.2024, в неї утворилася заборгованість зі сплати кредиту в сумі 65 444,30 грн, яку позивач прохав стягнути з відповідача на підставі договору факторингу та понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 05 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін на 10 червня 2025 року.
23.05.2025 представник відповідача - адвокат Цокало Т. М. надала суду відзив, у якому прохала суд прийняти від ОСОБА_1 заяву про визнання позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» частково на суму заборгованості за договором кредитної лінії №434034102 від 29.08.2024 в загальному розмірі 52 302,98 грн. (65 444,30 грн заборгованість за позовом - 13 141,32 грн сплачена неустойка). В інший частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» про стягнення заборгованості відмовити. Здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволених позовних вимог. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» на користь відповідача, всі понесені судові витрати.
Зазначала, що сторона відповідача не погоджується в частині стягнення заборгованості в розмірі 13 141,32 грн.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та три проценти річних від простроченої суми.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.05.2025 4 Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.05.2025 5 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває дотепер. 15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану», зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.
Згідно з п.18. «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Позивачем надано разом з позовом Розрахунок заборгованості, за яким відповідачем здійснено оплату неустойки в рахунок заборгованості за кредитним договором.
З урахуванням цього положення Цивільного Кодексу України, неустойка в розмірі 13 141,32 грн не підлягала стягненню з відповідача, оскільки нарахована позивачем в період воєнного стану в Україні.
Також прохала стягнути понесені стороною відповідача судові витрати на правничу допомогу в сумі 9000, 00 грн на підтвердження чого надала ордер, договір № 1271 про надання правничої допомоги, квитанцію від 21.05.2025 на суму 9000,00 грн детальний опис робіт.
Представник позивача Дорошенко О. В. 29.05.2025 надала суду відповідь на відзив, в якому вказує, що позивач заявляє позовну вимогу про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у сумі 65 444, 30 грн, що включає в себе суму тіла кредиту - 26282,63 грн та нараховані проценти за користування кредитними коштами у сумі - 39 161,00 грн. Сума неустойки за невиконання Відповідачем зобов'язань, передбачених Договором, нараховувалась, однак, Позивач, з урахуванням вимог п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України, не заявляє позовних вимог про її стягнення. Прохала відмовити у задоволенні клопотання сторони Відповідача про стягнення з Позивача понесені судові витрати, а позовні вимоги Позивача задовольнити в повному обсязі.
15.07.2025 сторони в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача Колінько А. В. надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій позовні вимоги прохала задовольнити у повному обсязі, з урахуванням:
• фактичного визнання Відповідачем укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, відступлення права вимоги до Позивача та неналежного виконання зобов'язань за договором з боку Відповідача, що зазначено у Відзиві;
• викладеної у відповіді на відзив позиції Позивача, зокрема щодо обґрунтованості позовних вимог виключно щодо стягнення тіла кредиту в сумі 26 282,63 грн та процентів за користування кредитними коштами в сумі 39 161,67 грн, без включення до позовних вимог неустойки;
• необґрунтованості вимог Відповідача щодо стягнення з Позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вони є явно завищеними, неспівмірними зі складністю справи та суперечать принципам розумності і справедливості, а також виникли внаслідок порушення саме з боку Відповідача умов договору.
Також прохала заявлені ТОВ «Таліон Плюс» вимоги задовольнити в повному обсязі, а клопотання Відповідача про зменшення суми заборгованості та стягнення витрат на правничу допомогу - залишити без задоволення.
Від сторони відповідача інших заяв, клопотань до суду не надходило.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.
Суд встановив, що 29.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі Товариство) та ОСОБА_1 (далі Відповідач або Позичальник) було укладено Договір кредитної лінії № 434034102 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 26 283,00 грн.
Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов'язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов'язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід'ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.
Згідно з умовами Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.
Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 4441-11XX-XXXX-4133, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.
Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.
Відповідно до ч. 3 статті Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» № 1953-IX надавачі фінансових послуг на підставі відповідної ліцензії, виданої Національним банком України здійснюють діяльність з надання фінансових платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги".
За нормами статті 32 Закону України «Про платіжні послуги» обов'язок надавача платіжних послуг щодо повідомлення користувача (у спосіб, визначений договором) про здійснені операції з використанням платіжного інструменту користувача є виконаним у разі інформування надавачем платіжних послуг користувача про кожну здійснену операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем). Підтвердження (інформування) здійснення платіжної операції по перерахуванню кредитних коштів надавачем платіжних послуг додається до цієї позовної заяви.
Позивач відзначає, що кредитні кошти були перераховані ним саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил, Закону України «Про платіжні послуги» та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої виключно від Відповідача при заповненні ним Заявки.
Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.
Суд встановив, що Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов'язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.
Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства, згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України і містить усі істотні умови та надала Позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить Відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів.
Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати».
Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту.
Після підпису електронного повідомлення Відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлений про те, що Відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання Договору.
Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Підписанням Договору зі сторони Товариства є формування та надання на ознайомлення Відповідачу оферти, а також генерація та направлення йому одноразового ідентифікатора.
Підписанням Договору зі сторони Відповідача є направлення повідомлення, що містить одноразовий ідентифікатор отриманий від Товариства, через особистий кабінет.
Порядок укладення Договору, детальна інформація щодо верифікацію та створення електронного підпису сторонами визначена в Розділі 4 Договору.
Так, Договір між Товариством та Відповідачем було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.
Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на підписання цього Договору, та реквізити сертифікату кваліфікованої електронної печатки Товариства, зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.
В ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання виключно електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно з ст. ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Якщо автором створюються ідентичний за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством. У визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом.
10.12.2024 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/12 (далі - Договір Факторингу).
З метою збереження та не розголошення персональних даних інших осіб з якими у Товариства існують правовідносини, до суду надано витяг з Реєстру прав вимог, в якому є відомості про право вимоги за Договором саме про особу Відповідача.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у Договорі, Товариство повідомило Позичальника про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору. Копія повідомлення є у матеріалах справи.
Пунктом 9.1.1.5 Договору сторони визначили, що Товариство має право в будь-який час, в тому числі після закінчення Дисконтного періоду, без згоди Позичальника відступити права грошової вимоги за Договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.
Пунктом 6.2. Правил визначено, що Позичальник повідомлений про можливе укладення кредитодавцем договору відступлення права вимоги за відповідним електронним договором або договору факторингу з будь-якою третьою особою, відповідно до чого новий кредитор набуває статусу володільця персональних даних Позичальника.
Зазначене кореспондується та відповідає приписам статті 512 ЦК України, якою визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 4.1. Договору Факторингу наявне право вимоги переходить від Товариства до Позивача з моменту підписання Реєстру прав вимоги.
Відповідно до умов Договору факторингу, Фактор зобов'язався сплатити Клієнту суму фінансування відповідно до реєстру переданих прав грошової вимоги. На підтвердження виконання фінансових зобов'язань Фактором, надаємо разом з позовною заявою платіжну інструкцію, яка свідчить про оплату Фактором Клієнту суми фінансування за Договором факторингу. Повідомляємо, що оплата фінансування проводилася Фактором із застосуванням консолідованого підходу до розрахунків за весь реєстр прав вимог одночасно. Таким чином, надана платіжна інструкція відображає оплату фінансування за весь реєстр прав вимог згідно Договору факторингу.
Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач під час підписання Договору ознайомився з усіма умовами, на яких здійснюється кредитування та загальною сукупною вартістю всіх витрат, пов'язаних з користуванням кредиту та самостійно обрав умови кредитування, викладені в Договорі, виявивши волю на вступ у договірні відносини шляхом його підписання та отримання кредитних коштів у тимчасове користування.
Розмір кредиту визначений у Розділі 2 Договору.
Розділом 5 Договору визначено порядок надання кредиту, а саме шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, що вказаний у Договорі.
Розділом 7 Договору встановлено, що Відповідач зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом та комісії за надання кредиту (у разі наявності). Визначено також порядок повернення кредиту та погашення нарахованих процентів та комісій.
Відповідно до Розділу 8 Договору, Відповідач за користування кредитними коштами зобов'язаний сплачувати Товариству проценти за його користування.
Загальні витрати та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Відповідача і прораховується в порядку описаному у Розділі 8.
Зокрема за умови нездійснення Позичальником дострокового повернення кредиту або не продовження дисконтного періоду проценти за Договором нараховуються за Базовою ставкою. Базова процентна ставка за Договором складає 1,00 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Відповідно до п. 9.1.1.1. Договору Товариство має право вимагати від Відповідача повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 9.1.1.7. Договору у разі затримання Відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць новий кредитор має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Відповідача про дострокове припинення Договору.
При цьому Договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту Відповідача. Повідомлення про дострокове розірвання договору додається до позовної заяви. Так, зобов'язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 78 585,62 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.
Проте Позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить Позивачу.
Тому, Позивач просить суд стягнути частину заборгованості за Договором. Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить - 65 444, 30 грн, з них:
- заборгованість за кредитом - 26 282,63 грн;
- заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом - 39 161,67 грн;
- заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн.
Розмір штрафних санкцій вказаний в загальному розрахунку заборгованості, однак, Позивач не включає їх до розміру позовних вимог.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог.
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 ЦК України.
За приписами частин 1, 2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З цього слідує, що Відповідач не виконує умови Договору у добровільному порядку, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Відповідач визнає, що 29.08.2024 між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено договір кредитної лінії № 434034102.
За п. 2.1 цього договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 27000 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі сто грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА».
Відповідно до п. 2.2. Сума кредитного ліміту, вказана в п.2.1 договору, це максимальна сума кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Відповідно до п.2.3. Кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 18191 грн. 00 коп. (двадцять три тисячі сто грн. 00 коп.).
За п.3.1 цього договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. договору. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 28.09.2029 р. (п.7.3 договору).
Також відповідач визнає, що 11.09.2024 р. між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» було укладено Додаткову угоду до договору №434034102 від 29.08.2024.
Сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 2053 грн. 00 коп. (дві тисячі п'ятдесят три грн. 00 коп.).
15.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до договору №434034102 від 29.08.2024 р.
Сторони дійшли згоди про надання кредитодавцем позичальнику траншу в сумі 5213 грн. 00 коп. (п'ять тисяч двісті тринадцять грн. 00 коп.).
Однак відповідач вважає, що в загальну суму заборгованості входить сума сплачена нею неустойки 13 141,32 грн, яку потрібно відняти від суми, що просить позивач стягнути в суді.
Суд дослідивши поданий до суду розрахунок заборгованості встановив, що загальна сума заборгованості за кредитом становить 78 585,62 грн, з них:
- заборгованість за кредитом - 26 282,63 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом - 39 161,67 грн;
- заборгованість по комісії за надання кредиту - 0,00 грн;
-заборгованість за неустойкою сплачена в сумі 13 141,32 грн ( а.с.15 на звороті - 17).
З цього виходить, що загальна заборгованість 78 585,62 грн - сплачену відповідачем неустойку 13 141,32 грн = 65 444, 30 грн (сума заборгованості, що прохає стягнути позивач у позові).
Тому, суд не бере до уваги вимогу представника відповідача - адвоката Цокало Т. М. у відзиві на позов щодо зменшення суми заборгованості 65 444, 30 грн на суму неустойки 13 141,32 грн, оскільки позивач при поданні позову до суду вже врахував її сплату відповідачем та відповідно зменшив її розмір, врахувавши це в розрахунку.
Оскільки в суді є підтвердженими позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідачка визнала укладення договорів та суму частково заборгованості, то потрібно задовольнити позов і стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (м. Чернігів, вул. Жабинського,13, Чернігівська область, код ЄРДПОУ 39700642) суму заборгованості за договором кредитної лінії № 434034102 від 29.08.2024 у розмірі 65 444, 30 грн (шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок чотири грн 30 коп), з них:
- заборгованість за кредитом - 26 282,63 грн;
- заборгованість за процентами за користування кредитом - 39 161,67 грн.
В порядку ст. 141 здійснити розподіл судових витрат.
Оскільки позов задоволено, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме сплачений позивачем судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Згідно з п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (п.2 ч.3 ст.141 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 07.05.2020 у справі № 320/3271/19, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19 викладено правову позицію, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Представником позивача заявлена сума витрат на правничу допомогу 5000,00 грн (а.с. 46, 47-51, 52,53).
Суд вважає, що заявлена представником позивача сума гонорару є співрозмірною з ціною позову, обгрунтованою та не є завищеною й відповідно підтвердженою наданими доказами, тому підлягає до стягнення з відповідача.
Керуючись ст. ст. 261, 526, 530, 536, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054,1056-1 ЦК України, ст. ст.10, 12, 76, 77, 81, 89,137, 141, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», представники позивача Шох Ілля Володимирович та Колінько, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (м. Чернігів, вул. Жабинського,13, Чернігівська область, код ЄРДПОУ 39700642) суму заборгованості за договором кредитної лінії № 434034102 від 29.08.2024 у розмірі 65 444, 30 (шістдесят п'ять тисяч чотириста сорок чотири грн 30 коп) грн, з них:
- заборгованість по кредиту - 26 282,63 грн;
- заборгованість по процентам за користування кредитом - 39 161,67 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (м. Чернігів, вул. Жабинського,13, Чернігівська область, код ЄРДПОУ 39700642) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) та за правничу допомогу в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч грн 00 коп).
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.
15.07.2025 складено повне судове рішення.
Суддя