Справа № 279/4026/21
1-кп/279/106/25
іменем України
14 липня 2025 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , дистанційно обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростень кримінальне провадження №12021065490000233 від 14.10.2021 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Североморськ, Мурманської області, громадянина України, не працюючого, з середньою освітою, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, -
В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч.2 ст.125 КК України.
Згідно обвинувального акту, 17.06.2021 року близько 13-00 години ОСОБА_4 , перебуваючи на території Коростенського кооперативного ринку, що за адресою м.Коростень, Базарна Площа, 1 між контейнерами №2-010 та 2-011, умисно, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, знаходячись передом до потерпілого ОСОБА_5 , наніс йому один удар головою в ніс, тим самим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді синця в середній та верхній частині спинки носа з переходом на його обидва крила, перелому кісток носу, які згідно акту СМО №155 від 12.07.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.2 ст.125 КК України - умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Прокурор в судовому засіданні клопотав про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Обвинувачений пояснив, що наслідки закриття кримінального провадження із зазначених мотивів йому зрозумілі, проти задоволення клопотання не заперечив.
Потерпілий в судове засідання не з'явився надав суду заяву, в якій просив розгляд кримінального провадження проводити в його відсутність, проти закриття кримінального провадження не заперечив.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши клопотання, приходить наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Статтею 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції станом на 17.06.2021) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України. У відповідності до ст.12 КК України (в редакції станом на 17.06.2021), вказане кримінальне правопорушення відноситься до кримінального проступку.
Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків та відсутність обставин, що зупиняють їх перебіг.
Оскільки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою підставою, закон надає право обвинуваченому заперечувати проти закриття провадження і в такому разі судовий розгляд продовжується у загальному порядку. Однак обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти закриття провадження з відповідних підстав.
Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено. Згідно обвинувального акту, кримінальне правопорушення обвинуваченим ОСОБА_4 було вчинено 17.06.2021 року.
Таким чином, судом встановлено, що з дня вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до кримінального проступку (в редакції станом на 17.06.2021), минуло більше чотирьох років, обвинувачений до закінчення зазначених у ч.1 ст.49 КК строків не вчинив нових нетяжких, тяжких чи особливо тяжких злочинів, крім того у даному кримінальному провадженні відсутні обставини, які б зупиняли або переривали перебіг строків давності, які передбачені ч.2, 3 ст.49 КК України.
Відповідно до ч.2 ст. 284, ч.3 ст.288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язком суду у разі настання обставин, передбачених ч.1 ст.49 КК, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити від кримінальної відповідальності у звязку із закінченням строків давності, на підставі 49 КК України та кримінальне провадження стосовно нього закрити.
Підстави та наслідки закриття провадження в справі сторонам роз'яснені та зрозумілі.
Вирішуючи цивільний позов суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно до п.3 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а відповідно до п.7 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Крім того, зі змісту ст.374 КПК України вбачається, що при ухваленні вироку вирішується питання та зазначаються у мотивувальній частині - підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, а в резолютивній частині - рішення про цивільній позов.
Таким чином, наведеними вище нормами кримінального процесуального закону встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.
При цьому кримінальний процесуальний закон не передбачає вирішення питання щодо цивільного позову у разі закриття провадження по справі.
Вирішення цивільного позову при звільненні особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.
Враховуючи системний аналіз зазначених вище норм, суд дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.
Водночас суд роз'яснює, що згідно з ч.7 ст.128 КПК України цивільний позивач, має право пред'явити цивільний позов до цивільного відповідача в порядку цивільного судочинства.
Арешт на майно не накладався. Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні, речові докази відсутні.
На підставі ст.12, 44, 49 КК України, п.1 ч.2 ст.284, 285, ч.1 ст.286, п.3 ч.1 ст.392, п.2 ч.2 ст.395 КПК України,
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.49 КК України - у зв'язку з закінченням строків давності.
Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 в скоєні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12021065490000233 від 14.10.2021 року - закрити на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_7
Копія згідно з оригіналом