11 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/5207/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. у справі № 160/5207/25
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
14.02.2025р. ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, позов зареєстрований судом першої інстанції 17.02.2025р. /а.с.1-15/.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.02.2025р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №160/5207/25 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін/а.с.95/.
Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем безпідставно відмовлено йому у зарахуванні до стражу певних періодів роботи, тому просив суд: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періоди робіт з 13.05.1993 року по 03.10.1996 року, з 06.10.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.04.2001 року по 30.11.2001 року та з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року ОСОБА_1 ; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 13.05.1993 року по 03.10.1996 року, з 06.10.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.04.2001 року по 30.11.2001 року та з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплатити недоотриману пенсію ОСОБА_1 починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. у справі №160/5207/25 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 05.12.2024 року №262340023294 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди робіт з 13.05.1993 року по 03.10.1996 року, з 06.10.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.04.2001 року по 30.11.2001 року та з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с.114-116/.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів в системи «Електронний суд» 13.05.2025р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 14.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025р. у справі №160/5207/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. у справі №160/5207/25 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/5207/25.
Матеріали справи у справі №160/5207/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 23.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025р. у справі №160/5207/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 24.06.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 28.04.2025р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 29.11.2024р. звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і документами до територіального органу Пенсійного фонду України .
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 05.12.2024р. №262340023294 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки довідка №5317-Д від 06.11.2024р. не відповідає Додатку 6 до Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023р. №887) та за відсутності необхідного стажу роботи.
В оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що пенсійний вік визначений п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 55 років, а необхідний страховий стаж становить 25 років.
Страховий стаж позивача становить 23 роки 5 місяців 28 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 13.05.1993р. по 03.10.1996р., оскільки наявне виправлення в даті наказу на звільнення з роботи; період підприємницької діяльності з 06.10.2000р. по 31.12.2000р., з 01.04.2001р. по 30.11.2001р. та з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів Укрнаїни від 12 серпня 1993 року №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту, підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку, спеціальним торговим патентом, документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
До пенсійної справи не долучено документи, на якій саме системі працював заявник. По даним документам взято до уваги лише квитанцію про сплату страхових внесків до органів ПФУ за І квартал 2001 року.
Вважаючи відмову відповідача у призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Статтею 62 закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993р. № 58 затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (Інструкція №58).
За вимогами пунктів 2.3., 2.4. Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - удень звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( Порядок №637).
Згідно п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Приписами п. 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З поданої позивачем копії трудової книжки серія НОМЕР_1 від 01.09.1980р. встановлено, що позивач 13.05.1993р. був зарахований на роботу в МНПП «Зоря» в якості техніка, відповідно до наказу №5 від 13.05.1993р. (запис №14), а 03.10.1996р. звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, відповідно до наказу №41 від 03.10.1996р. (запис №15).
Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17 вказав, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією а отже, й не може впливати на її особисті права, а відтак недотримання роботодавцем усіх вимог при заповненні трудової книжки, не може бути беззаперечною підставою для відмови в призначенні пенсії, особи, яка звернулася за такою.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не врахував до страхового стажу період роботи позивача з 13.05.1993р. по 03.10.1996р., оскільки наявність порушень при веденні трудової книжки не може мати негативні наслідки для позивача, в тому числі ставити під сумнів набутий ним стаж для призначення пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при розгляді заяви позивача про призначення пенсії відповідно до положень ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було позбавлено можливості витребувати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів підприємницької діяльності: з 06.10.2000р. по 31.12.2000р, з 01.04.2001р. по 30.11.2001р. та з 01.01.2002р. по 31.12.2003р., колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставне неврахування цих періодів до страхового стажу позивача з огляду на наступне.
Пунктом а ч. 3 ст. 56 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005року № 22-1 передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Отже, з аналізу наведених положень слідує, що до страхового стажу включаються період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме з 01.01.1998р. по 31.12.2003р. періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Тобто, особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку).
Надані позивачем копії звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за ІІІ квартал 2001року , за ІV квартал 2001 року, за І квартал 2002 року, за ІІ квартал 2002 року, за ІІІ квартал 2002 року, за ІV квартал 2002 року підтверджують перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, так само як і докази сплати єдиного податку, що підтверджено копіями платіжних квитанцій у 2001, 2002 роках.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періодів здійснення підприємницької діяльності з 06.10.2000р. по 31.12.2000р., з 01.04.2001р. по 30.11.2001р. та з 01.01.2002р. по 31.12.2003р.
Щодо посилання відповідача у спірному рішенні на невідповідність довідки №5317-Д від 06.11.2024р. Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України (в редакції постанови КМУ від 22.08.2023 №887), суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про протиправність таких дій відповідача через наступне.
Військовою частиною НОМЕР_2 видано солдату ОСОБА_1 довідку від 06.11.2024р. №№5317-Д про те, що він дійсно в період з 25.02.2022р. по 01.04.2022р., з 01.05.2022р. по 06.05.2022р., брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (Підстава: накази командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №42 (1.178) від 25.02.2022р., №76 (2.3) від 01.04.2022р., №110 (1.4) від 05.05.2022р., №110 (2.1) від 05.05.2022р.).
На підтвердження статусу учасника бойових дій позивачем також надана копія відповідного посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.09.2024р.
Відповідно до пп. 6 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014р. № 13-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Аналіз наведених вище норм права свідчить про те, що для осіб, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19, 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та яким також необхідно також подати документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014р. № 413.
Згідно п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб визначає Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (Порядок № 413).
Надання статусу учасника бойових дій - публічна (електронна публічна) послуга, що надається комісією (міжвідомчою комісією) за заявою, поданою в паперовій або електронній формі, або на підставі документів, поданих командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу), за результатами розгляду якої (яких) приймається рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій. (підп. 4 п. 2 Порядку №413).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій не оскаржувалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, а тому позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-ІV, зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії за віком.
Колегія суддів також вважає правильним висновок суду, що для відновлення порушеного права позивача і з метою ефективного захисту його порушеного права, з урахування дискреційних повноважень ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в питаннях призначення та нарахування пенсії, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.11.2024р. про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду в цій справі.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 28.04.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2025р. у справі №160/5207/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанову виготовлено та підписано - 11.07.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов