11 липня 2025 року м. Дніпросправа № 280/9007/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. у справі № 280/9007/24
за позовом:ОСОБА_1
до: про:Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
25.09.2024р. ОСОБА_1 , в особі представника - Боровенка Д.В., за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, судом першої інстанції позов зареєстровано 26.09.2024р. /а.с.1-14/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2024р. адміністративний позов був залишений без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків, а ухвалою від 28.10.2024р. продовжений строк для усунення недоліків /а.с.42-43, 67/.
У встановлений судом строк недоліки позовної заяви були усунуті та 22.11.2024р. засобами поштового зв'язку до Запорізького окружного адміністративного суду направлена заява про усунення недоліків, яка зареєстрована судом 25.11.2024р. /а.с.72-91/.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.12.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у справі №280/9007/24 та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін / а.с. 93/.
Представник позивача, посилаючись у адміністративному позові на те, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому просив суд: - визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»; - зобов'язати ГУ ПФУ у Київській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. у справі №280/9007/24 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 03.07.2024р. №103650013538 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 29.06.2024р.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с.126-130/.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів в системи «Електронний суд» 06.05.2025р. подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, яка зареєстрована судом 06.05.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.05.2025р. у справі №280/9007/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ПФУ в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. у справі №280/9007/24 та з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №280/9007/24.
Матеріали справи у справі №280/9007/24 надійшли до суду апеляційної інстанції 04.06.2025р.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025р. у справі №280/900724 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 01.07.2025р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області, посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного законодавства, просив скасувати рішення суду першої інстанції від 07.04.2025р. у цій справі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Позивач та його представник правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Під час розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 15.12.1993р., позивач є громадянином, який проживає постійно, проживав або працював на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4).
26.06.2024р. позивач звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло заяву позивача та рішенням від 03.07.2024р. №103650013538 відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Даним рішенням встановлено, що вік позивача 54 роки 11 місяців 28 днів.
Період роботи (проживання) позивача відповідно станом на 01.01.1993р. становить 2 роки 5 місяців 16 днів (з 16.07.1986р. по 30.06.1987р., з 01.07.1991р. по 01.01.1993р.).
В період з 10.06.1089р. по 30.03.1990р. позивам проходив військову службу. Місце знаходження позивача за цей період та відомостей про перебування на території, яка знаходиться до зони гарантованого добровільного відселення не значиться.
Період навчання з 01.09.1986р. по 28.04.1989р., не можливо врахувати до зони, яка потерпіла від Чорнобильної катастрофи (4 категорія), оскільки заявник навчався в Київському радіомеханічному технікумі. Місто Київ знаходиться в чистій незабрудненій зоні.
Страховий стаж позивача становить 36 років 1 місяць13 днів.
З огляду на вищевикладене ГУ ПФУ в Запорізькій області прийняло рішення про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком з урахуванням положень п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки станом на 01.01.1993р. факт проживання та роботи заявника в зоні посиленого радіоекологічного контролю складає 4 роки, що не дає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.
Вважаючи такі дії відповідача протиправним, представник позивача звернувся до суду за захистом порушених прав позивача.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991р. (далі Закон №796-XII).
Відповідно до абз. 4 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: потерпілим від Чорнобильської катастрофи - особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
В примітці до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993р. протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986р. незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії не може перевищувати 5 років.
Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005р. (далі Порядок №22-1), визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи - документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Статтею 65 Закону №796-ХІІ визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.
Згідно п. 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 18.06.1991р. №44 (далі- Порядок № 44, чинного на момент видачі позивачу посвідчення), громадянам, віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В - громадянина, який постійно працює і проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку № 44 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами й компенсаціями, встановленими чинним законодавством.
За змістом п. 2 п. 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018р. №551 (далі - Порядок №551), посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон), іншими актами законодавства.
Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №551 чітко визначено, що саме посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Аналогічне міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 31.10.2019р. у справі №212/12245/13-а (№К/9901/1087/18).
Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019р. у справі №569/7589/17 зазначила, що право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною третьою статті 55 №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
При цьому, частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ обумовлено, що особам, з числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (абз. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що надаючи позивачу посвідчення громадянина, який постійно працював на території зони посиленого радіоекологічного контрою (категорія 4) серії НОМЕР_1 , виданого Київською облдержадміністрацією 15.12.1993р., держава визнала його право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.
Колегія суддів також вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач на момент звернення за призначенням пенсії досяг 55 років та має страховий стаж більше 36 років, а тому позивач набув право на призначення пенсії за віком з 29.06.2024р. зі зменшенням пенсійного віку .
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити позивачу пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з 29.06.2024 не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки такі повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Окрім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Київській області з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято ГУ ПФУ в Запорізькій області та саме цей орган має поновити порушене право позивача.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, та постановив правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи, і оскільки під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 07.04.2025р. у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07.04.2025р. у справі №280/9007/24 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
Постанова виготовлена та підписана - 11.07.2025р.
Головуючий - суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова