14 липня 2025 р.Справа № 440/18511/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, по справі №440/18511/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 01.01.2014 по день фактичної виплати нарахованої частини пенсії - по 20.07.2023;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити розрахунок, нарахувати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 440/1599/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, починаючи з 01.01.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії, тобто по 20.07.2023, та виплатити нараховану компенсацію за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №440/18511/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та невиплаті компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 440/1599/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 20.07.2023.
11.12.2024 Полтавським окружним адміністративним судом видані виконавчий лист у справі №440/18511/23.
23.05.2025 до суду від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - СМУ МЮ) надійшла заява про зміну способу виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/18511/23, а саме просить: змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 440/18511/23 від 11.12.2024 щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 440/1599/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 20.07.2023, на "стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заборгованості по пенсії у розмірі 123089,91 грн".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року СМУ МЮ про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №440/18511/23 задоволено.
Змінено спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №440/18511/23 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №440/18511/23 грошової суми у розмірі 123089,91 грн.
ГУ ПФУ в Полтавській області не погодилося з цією ухвалою суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу суду першої інстанції скасувати.
Апелянт зазначив, що фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Наразі Головним управлінням здійснено всі заходи по забезпеченню процесу щодо виплати згідно рішень судів в порядку черговості та фінансування заборгованості в повному обсязі. Просить звернути увагу, що заявник фактично просить суд змінити зміст резолютивної частини рішення, що не відповідає змісту резолютивної частини, оскільки права позивача захищені шляхом зобов'язання Головного управління виплатити заборгованість з пенсії.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
До суду апеляційної інстанції надійшла заява від позивача, в якій останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача та проводити розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені статтею 378 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, яке підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної або касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Аналіз наведених приписів абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, у редакції, чинній з 19.12.2024, у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку про те, що невиконання ГУ ПФУ в Полтавській області судового рішення, яке набрало законної сили, щодо одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Так, матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Полтавській області тривалий час, понад два місяці, не виконує рішення Полтавського окружного адміністративного суду в цій справі в частині виплати позивачеві заборгованості пенсії, яка виникла внаслідок задоволення у судовому порядку вимог позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.04.2020 у справі № 440/1599/20 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 20.07.2023.
Згідно з листом боржника ГУ ПФУ в Полтавській області № 1600-0309-5/13043 від 17.02.2025 кошти компенсаційної виплати за період з 01.01.2014 по 30.06.2023 в розмірі 123089,91 грн обліковані в органі Пенсійного фонду України для виплати в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних витрат.
Таким чином, враховуючи вимоги ч. 3 статті 378 КАС України, у редакції чинній з 19.12.2024, колегією суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №440/18511/23 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 у справі №440/18511/23 грошової суми у розмірі 123089,91 грн.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність вимог апеляційної скарги ГУ ПФУ в Полтавській області та відсутність підстав для її задоволення.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року по справі №440/18511/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 15.07.2025.