14 липня 2025 р. Справа № 520/22694/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Пасечнік О.В., м. Харків, повний текст складено 19.03.25 по справі № 520/22694/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Харківській області, перший відповідач), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі по тексту - ГУ ПФУ в Чернівецькій області, другий відповідач) якому просила суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №205150015597 від 31.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи в КНП «Сахновщинська центральна лікарня» Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області за професією, посадою рентген лаборант рентгенологічного кабінету в період з 09.10.2000 по 19.12.2009 - 9 років 2 місяці 10 днів, з 02.07.2012 по 23.05.2024 - 11 років 10 місяців 21 день, та призначити і виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 23.05.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 24 червня 2016 року № 461;
- стягнути з відповідачів на користь позивачки всі судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 205150015597 від 31.05.2024 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки висновок пенсійного органу про те, що займана ОСОБА_1 посада рентгенолаборанта рентгенологічного кабінету не відповідає переліку посад, визначених у Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461 (далі - Список № 1), є хибним.
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.0.2020 по справі № 129/3424/15, Списком № 1 передбачено загальну категорію посад працівників, яка характеризується освітньо-кваліфікаційними вимогами - молодший спеціаліст з медичною освітою, а в силу наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою» від 23.11.2007 № 742 посада «рентгенолаборант» віднесена до молодших спеціалістів з медичною освітою. Отже, у пенсійного органу були всі підстави для зарахування позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 періоди її трудової діяльності на посаді рентгенолаборанта рентгенологічного кабінету.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 520/22694/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 205150015597 від 31.05.2024 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язано Пенсійний фонд України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на пільгових умовах періоди роботи в КНП «Сахновщинська центральна лікарня» Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області за посадою рентген лаборант рентгенологічного кабінету з 09.10.2000 по 19.12.2009 - 9 років 2 місяці 10 днів та з 02.07.2012 по 23.05.2024 - 11 років 10 місяців 21 день.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та подані документи, з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Другий відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 520/22694/24 та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність в діях пенсійного органу ознак протиправності, оскільки для осіб, які звертаються за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, починаючи з 11.10.2017 (дата набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", яким до Закону № 1058-ІV внесено зміни шляхом доповнення статтею 114, у зв'язку з чим необхідний пенсійний вік для призначення пенсії становить 50 років), застосовуються положення вказаного Закону, а не Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, що визначав пенсійний вік на рівні 45 років. А відтак, враховуючи, що позивач із заявою про призначення пенсії звернулась 23.05.2025, тобто після 11.10.2017, підстави для застосування положень статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ в частині зменшення пенсійного віку - відсутні. За таких обставин, на дату звернення до пенсійного органу із заявою для призначення пенсії на пільгових умовах, вік ОСОБА_1 у розумінні статті 114 Закону № 1058-IV був недостатнім (46 років), а тому відмова у призначенні позивачу пенсії є законною та обґрунтованою.
Повідомив, що при опрацюванні наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, Головним управлінням розраховано страховий стаж, який склав 27 років 11 місяців 12 днів. В свою чергу, зарахування періодів трудової діяльності позивача з 15.05.1995 по 31.08.1995 є неможливим, оскільки датою заповнення трудової книжки зазначено 25.07.1997.
Також, за доданими документами до пільгового стажу не зараховано період роботи відповідно до довідки №01-09/451 від 21.05.2024, оскільки зазначена в довідці посада - рентгенолаборант рентгенологічного кабінету - не відповідає переліку посад, визначеному у Списку № 1.
Позивач та перший відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області та прийнято рішення за № 205150015597 від 31.05.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв'язку з тим, що пільговий стаж позивача не визначено, за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 15.05.1995 по 31.08.1995, оскільки дата заповнення трудової книжки 25.07.1997; до пільгового стажу не зараховано період роботи згідно з довідкою № 01-09/451 від 21.05.2024, оскільки зазначена посада в довідці (рентгенолаборант рентгенологічного кабінету) не відповідає Постанові КМУ від 24.06.2016р. № 461 (рентгенолаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Копією диплому ІК НОМЕР_1 , виданого 03 липня 1997 року Ізюмським медичним училищем МОЗ України, підтверджено, що позивач ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 , копія свідоцтва про шлюб додається), здобула кваліфікацію медична сестра та диплом молодшого спеціаліста.
Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 , позивачка працює на посаді рентген-лаборанта рентгенологічного кабінету в КНП Сахновщинська ЦЛ Сахновщинської СРКРХО (КНП Сахновщинська ЦРЛ Сахновщинської РРХО перейменована 02.02.2021) з 09.10.2000 по теперішній час.
Відповідно до довідки № 01-09/451 від 21.05.2024, виданої КНП Сахновщинська центральна лікарня, позивач працювала на посаді рентгенлаборанта з 09.10.2000 по 19.12.2009 та працює на цій же посаді з 02.07.2012 по теперішній час, на протязі вказаного періоду постійно працює в сфері діяльності рентгенологічного випромінювання повний робочий день і відноситься до категорії «А» персоналу пов'язаних з роботою в сфері діяльності іонізуючих випромінювань згідно «Норм радіаційної безпеки України НРБУ-97», Санітарних Правил роботи при проведенні медичних рентгенологічних досліджень № 2780-80» і Системи стандартів безпеки праці, кабінеті рентгенодіагностики ОСТ 42-21-15-83», посада рентген лаборанта рентгенологічного кабінету відноситься до молодшого спеціаліста з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).
Позивач, вважаючи рішення другого відповідача № 205150015597 від 31.05.2024 протиправним, звернулася до суду з цим позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Чернівецькій області № 205150015597 від 31.05.2024, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість та безпідставність відмови пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки позивач, яка станом на дату звернення до другого відповідача (23.05.2024) досягла віку 46 років, перебувала на посаді, що міститься у списку № 1, має стаж роботи на пільгових умов більше необхідних 7 років 6 місяців, а також надала документальне підтвердження результатів атестації умов праці та відповідного робочого місця за умовами праці, дотримала всіх передбачених умов при зверненні до пенсійного органу із відповідною заявою, а відтак має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Суд вважав, що належним способом відновлення прав позивача є зобов'язання Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на пільгових умовах періоди роботи в КНП «Сахновщинська центральна лікарня» Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області за посадою рентген лаборант рентгенологічного кабінету з 09.10.2000 по 19.12.2009 -9 років 2 місяці 10 днів та з 02.07.2012 по 23.05.2024 - 11 років 10 місяців 21 день та повторно розглянути заяву від 23.05.2024 з урахуванням висновків суду.
Судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання пенсійного органу призначити на виплачувати позивачу пенсію з огляду на дискреційність таких повноважень другого відповідача.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення позову), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Виходячи зі змісту преамбули Закону № 1788-XII, цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
На виконання вимог пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі за умови наявності необхідного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах протягом визначеного Законом № 1788-XII часу, та досягнення нижчого пенсійного віку.
У постанові від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18 Верховний Суд зазначив, що "пенсія за віком" - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера після досягнення певного віку.
Колегія суддів вважає, що вищенаведений правовий висновок необхідно розповсюдити також і на "пенсії за віком на пільгових умовах".
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ пенсійний вік для набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), яким Закон № 1058-ІV доповнено розділом XIV-1, що містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Зазначене зменшення пенсійного віку для жінок застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.»
Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б“-«г“ статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.»
Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020). Одночасно Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - жінкам - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого, в частині визначення необхідного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів встановив такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, колегія суддів дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Такий висновок суду апеляційної інстанції, відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 за результатами перегляду рішення Верховного Суду у зразковій справі від 21.04.2021.
Отже, умовами, за яких жінки набувають право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно з положеннями Закону № 1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020), а саме п. "а" статті 13, одночасно є: 1) досягнення 45 років; 2) наявність стажу роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії мала повних 46 років, тобто досягла пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.
Разом з цим, другим відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги неправомірно застосовано положення пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, зміст якої аналогічний положенням пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була визнана неконституційною, внаслідок чого зроблено помилковий висновок про недосягнення позивачем пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії.
Що стосується не визначення другим відповідачем пільгового стажу позивача внаслідок відсутності займаної ОСОБА_1 посади «рентгенолаборант рентгенологічного кабінету» у переліку посад, визначених у Списку № 1, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12.08.1993 № 637 (далі по тексту - Порядок № 637), пунктом 1 якого визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до положень пунктів 3, 20 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом на підтвердження пільгового стажу роботи є трудова книжка.
За відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. Уточнюючі довідки мають подаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками № 1 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі по тексту - Порядок № 383).
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на підземних роботах, а також на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи.
Аналіз наведених норм дає підстав вважати, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до розділу XIX «Охорона здоров'я», особи, які мають професії і працювали на посадах: п. 19 - молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок); п. 19-1 - працівники закладів охорони здоров'я, які безпосередньо працюють з радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрірадію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, а також на гамма-терапевтичних апаратах; п. 19 - рентгенолаборанти, у тому числі у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) і флюорографічних кабінетах відносяться до категорії працівників, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці і мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Кабінетом Міністрів України 24.06.2016 прийнято постанову № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України, викладеного у листі від 31.03.2017 №1007/9/101-17/283, щодо застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість яких дає право на пенсію за віком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, згідно з розділом ХІХ Охорона здоров'я вищезазначеного Списку №1 право на відповідну пенсію мають ренгенлаборанти, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).
Професійна назва «рентгенлаборант» міститься у Національному класифікаторі професій України ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327. Згідно з Положенням про атестацію молодших спеціалістів з медичною освітою, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2007 №742 робота на посаді рентгенлаборантів зараховується до стажу роботи за спеціальністю «рентгенологія», що включена до номенклатури спеціальностей й молодших спеціалістів з медичною освітою, відповідно позиція Списку №1 «молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою рентген лаборант інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок)» поширюється на рентген лаборантів, у разі їх зайнятості повний робочий день на роботах і в умовах передбачених цією позицією Списку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі № 129/3424/15-а, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 25.07.1997 ОСОБА_1 працює на посаді рентген-лаборанта рентгенологічного кабінету в КНП Сахновщинська ЦЛ Сахновщинської СРКРХО (КНП Сахновщинська ЦРЛ Сахновщинської РРХО перейменована 02.02.2021) з 09.10.2000 по теперішній час.
Відповідно до довідки № 01-09/451 від 21.05.2024, виданої КНП Сахновщинська центральна лікарня, позивач працювала на посаді рентгенолаборанта з 09.10.2000 по 19.12.2009, та працює на цій же посаді з 02.07.2012 по теперішній час.
ОСОБА_1 на протязі вказаного періоду постійно працює в сфері діяльності рентгенологічного випромінювання повний робочий день і відноситься до категорії «А» персоналу пов'язаних з роботою в сфері діяльності іонізуючих випромінювань згідно «Норм радіаційної безпеки України НРБУ-97», Санітарних Правил роботи при проведенні медичних рентгенологічних досліджень № 2780-80» і Системи стандартів безпеки праці, кабінеті рентгенодіагностики ОСТ 42-21-15-83», посада рентген лаборанта рентгенологічного кабінету відноситься до молодшого спеціаліста з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів).
Відповідно до наявного в матеріалах справи Протоколу № 143 засідання атестаційної комісії від 20.12.1999 Сахновщинської ЦРЛ з атестації робочих місць за умовами праці, атестаційна комісія вирішила, що умови праці рентгенлаборанта відповідають шкідливим умовам праці, та підтвердила право рентгенлаборанта на пільгову пенсію за списком № 1 (а.с. 21).
Протоколом № 2 засідання комісії з атестації робочих місць рентгенлаборантів та молодших медсестер Сахновщинської ЦРЛ від 18.12.2004, атестаційна комісія вирішила, що робочі місця молодших медсестер рентгенологічного кабінету потрібно віднести до шкідливих умов праці, так існує прямий зв'язок з іонізуючим випромінюванням рентген апаратів.
Протоколом № 1 засідання комісії з атестації робочих місць працівників рентгенологічного кабінету Сахновщинської ЦРЛ від 18.12.2009, атестаційна комісія вирішила, що робочі місця молодших медсестер рентгенологічного кабінету потрібно віднести до шкідливих умов праці, так як є зв'язок з іонізуючим випромінюванням апарату.
Протоколом № 1 засідання комісії по атестації робочих місць працівників рентгенологічного кабінету КЗОЗ “Сахновщинська ЦРЛ» від 17.12.2014, атестаційна комісія вирішила, що робочі місця молодших медсестер по догляду за хворими рентгенологічного кабінету потрібно віднести до шкідливих умов праці, так як є зв'язок з іонізуючим випромінюванням апарату.
Протоколом № 1 засідання комісії по атестації робочих місць працівників рентгенологічного кабінету КЗОЗ “Сахновщинська ЦРЛ» від 15.05.2017, підтверджено право рентгенлаборантів на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1.
Протоколом № 1 засідання комісії по атестації робочих місць працівників рентгенологічного кабінету КЗОЗ “Сахновщинська ЦРЛ» від 13.05.2022, підтверджено право рентгенлаборантів на пільгове пенсійне забезпечення по Списку № 1.
Також зі змісту вказаних документів вбачається, що позивач, працюючи на посадах рентгенлаборанта відповідно до атестації робочих місць, знаходилася повний робочий день у зоні іонізуючого випромінювання.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що трудова зайнятість ОСОБА_1 на посаді рентгенлаборанта у повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що у своїй сукупності становить більше необхідного пільгового стажу - 7 років 6 місяців, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування таких періодів трудової діяльності позивача до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неможливості зарахування періодів трудової діяльності позивача з 15.05.1995 по 31.08.1995, через певні недоліки у заповненні трудової книжки, оскільки підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
У свою чергу, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Колегія суддів враховує, що прийняте за результатами отриманої від позивача заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 прийнято без належного мотивування та надання оцінки долученим до такої заяви документам.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Враховуючи, що позовні вимоги стосовно зобов'язання другого відповідача призначити і виплачувати ОСОБА_1 починаючи з 23.05.2024 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, було залишено без задоволення судом першої інстанції, беручи до уваги положення статті 308 КАС України, та те, що перегляд справи здійснюється за апеляційною скаргою другого відповідача - ГУ ПФУ в Чернівецькій області лише в частині задоволення позову, а рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, колегія суддів дійшла висновку про залишення без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 520/22694/24 в частині обраного способу захисту прав позивача.
Згідно зі статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі № 520/22694/24 в частині задоволення позову - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій