15 липня 2025 р.Справа № 541/1457/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Шатілова Л.Г., вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський, Полтавська, 37600, по справі № 541/1457/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач2, Начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просив суд:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення №146 від 08.04.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляіді штрафу в розмірі 17 000 грн, провадження у справі закрити.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачами не надано до суду першої інстанції доказів отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII. Звертав увагу, що 08 квітня 2025 року справа про адміністративне правопорушення щодо позивача начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 з виконанням вимог ст. ст. 278, 279, 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення не розглядалася, вказані твердження, викладені також і у позовній заяві, не спростовані відповідачами належними і допустимими доказами та не спростовані оскаржуваним рішенням суду першої інстанції. Вказує, що йому не оголошувалось яка справа буде розглядатися, права та обов'язки перед розглядом справи не роз'яснювалися, протокол про адміністративне правопорушення ніким не оголошувався, пояснення позивача ніхто не заслуховував. Вказує, що як оскаржувана ним постанова, так і складений протокол № 146, з посиланням на відповідні абзаци частини 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко не кореспондуються між собою за обома адміністративними обвинуваченнями, не відображають описаного в них звинувачення, чим фактично порушено право на захист від неконкретного звинувачення, яке не узгоджується з відповідними нормами при бланкетній диспозиції статті 210-1 ч. 3 КУпАП. Вказує, що твердження у протоколі № 146 про адміністративні правопорушення від 28 березня 2025 року та у оскаржуваній постанові від 08 квітня 2025 року про те, що позивач не оновив дані у встановлені законодавством терміни ( які не зазначено ) не відповідають дійсності, оскільки такі дані оновлені ще у квітні 2024 року, на підставі чого позивачу надавалися відстрочки від призову шляхом бронювання за місцем роботи - спочатку на 6 місяців до 23 вересня 2024 року, яке продовжувалося на 3 місяці до 23 грудня 2024 року. Крім того на початку березня 2025 року позивач звертався до відповідача з письмовою заявою про надання відстрочки на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з постійним доглядом рідного дядька ОСОБА_3 , до якої додавав відповідний перелік документів, у тому числі і додатки, які містили повну і вичерпну інформацію щодо його зареєстрованого місця проживання та усі необхідні персональні дані. Вказав, що 05 листопада 2024 року з метою здійснення догляду за рідним дядьком - інвалідом другої групи ОСОБА_3 , він зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що сам відповідач до відзиву додав копію витягу з реєстру територіальної громади, який надавався йому позивачем під час бронювання в грудні 2024 року та на початку березня 2025 року при заяві про надання відстрочки по догляду за дядьком - інвалідом 2 групи.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Відповідно до ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 28.03.2025 року начальником групи військового обліку сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 146 стосовно ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 28.03.2025 року 13 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув гр. ОСОБА_1 . У приміщені територіального центру комплектування та соціальної підтримки (кабінет №3) з ним була проведена усна бесіда під час якої було встановлено що гр. ОСОБА_1 13.03.2025 не прибув за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до довідки Ф.20 повернуто, в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Не виконав вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с.6).
Під час складання протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, доведено його права та обов'язки, які передбачені ст.268 КУпАП та повідомлено дату час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення на 08.04.2025 о 09:00 год., про що свідчить підпис ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення. Також міститься пояснення ОСОБА_1 , що повістку не отримував, адреса вказана в повістці не збігається з фактичним місцем проживання. На даний момент зареєстрований за новою адресою: АДРЕСА_1 .
08.04.202 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 складено постанову № 146 від про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що він 13.03.2025 року не прибув за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних, яку відповідно до довідки Ф.20 повернуто, в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Згідно реєстру «Оберіг» гр. ОСОБА_1 не оновив дані у встановлені терміни законодавством. Не виконав вимоги абзацу 1.3 частини 1 статті 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.5).
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно п.41 Порядку № 560 ОСОБА_6 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, за викликом не прибув, причини неприбуття другому відповідачу не повідомив, доказів того, що ОСОБА_1 повідомив другому відповідачу іншу адресу, ніж зареєстрована адреса місця проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем суду не надано, тому вважав обґрунтованим висновок відповідача про порушення ОСОБА_1 абз. 1, 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно з абз.1 п.34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції, чинній з 29.06.2024 згідно з постановою КМУ № 747 від 25.06.2024), повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Згідно з абз.2, 3 п.34 Порядку (в редакції, чинній з 27.08.2024 згідно з постановою КМУ № 951 від 16.08.2024) у разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов'язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.
Згідно з пп.2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є, у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась.
Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов'язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов'язуються виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з 05.11.2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідним витягом з реєстру територіальної громади (а.с.8).
28.02.2025 року на ім'я ОСОБА_1 була створена повістка №2746587 про необхідність явки за адресою: АДРЕСА_2 , 13.03.2025 о 09:00 години для уточнення даних при ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вказана повістка була направлена рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, за адресою: АДРЕСА_3 , та повернулася без вручення адресату з повідомленням відділення Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.25 зворот-27).
Обґрунтовуючи свою позицію позивач вказує, що він оновив свої дані в квітні 2024 року, для надання відстрочки від призову шляхом бронювання за місцем роботи - спочатку на 6 місяців до 23 вересня 2024 року, яке продовжувалося на 3 місяці до 23 грудня 2024 року про що його роботодавець повідомляв письмово ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що 05 листопада 2024 року з метою здійснення догляду за рідним дядьком - інвалідом другої групи ОСОБА_3 , він зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що він звертався до відповідача з заявою про надання відстрочки на підставі ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з постійним доглядом рідного дядька ОСОБА_3 на початку березня 2025 року, тому вважає, що відповідачі мали у розпорядженні його персональні дані.
Колегія суддів, з'ясовуючи питання здійснення відповідачем належного виклику позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ), абз.2 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч.11 ст.38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування ), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
В силу абзаців 8 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних та резервістів»), призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім'я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім'ї (прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров'я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов'язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).
Витягом з реєстру територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_1 з 05.11.2024 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
Доказів того, що ОСОБА_1 повідомив у семиденний термін ІНФОРМАЦІЯ_2 іншу адресу, ніж зареєстрована адреса місця проживання, зокрема, шляхом оновлення персональних даних через електронний кабінет призовника з використанням мобільного додатку «Резерв+» або шляхом звернення до Центру надання адміністративних послуг, позивачем не надано.
Таким чином, відповідно до п.34 Порядку № 560 повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 була направлена за єдиною відомою адресою зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_3 , та повернулася з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Тому, відповідно до п.41 Порядку № 560 ОСОБА_6 вважається таким, що був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак, за викликом не прибув, причини неприбуття другому відповідачу не повідомив.
Як вже встановлено судовим розглядом, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог абз. 1, 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у зв'язку з неприбуттям позивача за повісткою 13.03.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних, а також не оновлення даних у встановлені терміни, що і утворює склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про що зазначено у постанові про адміністративне правопорушення №146 від 08.04.2025 року.
Доводи позивача про те, що йому не були роз'яснені права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, спростовуються підписом ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення № 146 від 28.03.2025. Зі змісту протоколу вбачається, що позивачу були роз'яснені права, закріплені у ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, ОСОБА_1 був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, скористався можливістю надати свої пояснення у протоколі, копію протоколу отримав під підпис. Протокол не містить заперечень та клопотань позивача.
Доводи позивача про невідповідність постанови №146 від 08.04.2025 року вимогам КУпАП не знайшли свого підтвердження, оскільки порушені норми в оскаржуваній постанові зазначені вірно.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачами не надано до суду доказів отримання персональних даних позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статтею 14 Закону № 1951-VIII, колегія суддів вказує наступне.
Частиною 1 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача про порушення відповідачами його прав спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови № 146 від 08.04.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.
Інші доводи апелянта висновків колегії суддів не спростовують.
Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 27.05.2025 по справі № 541/1457/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло