07 липня 2025 р.Справа № 480/3129/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 16.07.25 року по справі № 480/3129/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета»
до Сумської митниці
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Мета» (далі- позивач, ТОВ «Гранд Мета») звернулось до суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі відповідач, апелянт), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність Сумської митниці у відновленні режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022, складенні аркушу коригування до митної декларації № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 та формуванні і направленні електронного висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022;
- зобов'язати Сумську митницю скласти аркуш коригування до митної декларації № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 в частині зміни її граф №№ 36, 44, 47 та «В» з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) та сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 і направити його до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для фактичного виконання.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року позов ТОВ «Гранд Мета» задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Сумської митниці щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022, складанні аркушу коригування до митної декларації № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 та формування і направлення електронного висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022.
Зобов'язано Сумську митницю скласти аркуш коригування до митної декларації № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 в частині зміни її граф №№ 36, 44, 47 та «В» з урахуванням режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) та сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 і направити його до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для фактичного виконання.
Стягнуто на користь ТОВ «Гранд Мета» за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці суму судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції рішення, Сумська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог т ТОВ «Гранд Мета» до Сумської митниці про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не враховано , що позивачем при оформленні товару ввезеного з митної території Румунії, яка не є державою учасницею Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, безпідставно застосовано преференції зі сплати ввізного мита за кодом «400», які визначені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.
Вказав, що преференційний режим- це особливий пільговий режим здійснення зовнішньоекономічного співробітництва, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни.
Апелянт послався на правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постановах від 26.07.2022 у справі №815/2656/17, від 03.03.2022 у справі №803/1208/17, від 31.05.2019 у справі №804/2688/17, які зводяться до того, що правовідносини щодо зобов'язання митного органу відновити режим вільної торгівлі до товару, що пройшов процедуру митного оформлення, знаходяться поза межами юрисдикції судів, оскільки суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення яке б відповідало закону, та давати вказівки які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, що узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому щоб підміняти органи влади держави, і суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.
Вказав, що ч.5 підпунктом 3 статті 301 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо відновлюється режим найбільшого сприяння , вільної торгівлі.
Враховуючи ці норми законодавства, повернення надміру сплачених сум митних платежів можливо лише після відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму). У зв'язку з тим, що на даний час за митною декларацією №UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 режим вільної торгівлі не відновлено (відсутні правові підстави) повернення суми митних платежів позивачу неможливе.
Зазначені норми законодавства стосуються і складання аркушу коригування, вони вказують на відсутність у відповідача законних підстав на вчинення даних дій.
Звернув увагу суду на те, що позивач вже звертався з позовом до Сумської митниці з вимогою зобов'язати відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією №UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 року (справа №480/274/23), де судом у задоволенні даних позовних вимог було відмовлено у повному обсязі. Проте позивач повторно просить суд дослідити питання, які вже судом досліджувалось в іншій справі , і по якому винесено відповідне рішення. З огляду на це, в частині прийняття судом рішення щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 позов підлягає залишенню без розгляду, адже повторний розгляд справи за тим самим предметом заборонений вимогами КАС України.
Таким чином, позивач 26.10.2022 подав нову митну декларацію № UA805020/2022/011830 та сплатив до Державного бюджету України митні платежі у розмірі 398 802,07 грн відповідно до правил міжнародного та національного законодавства з дотриманням приписів Митного кодексу України, а тому підстави для повернення позивачу митних платежів з державного бюджету України відсутні.
Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до контракту № 06/17 від 31.03.2017, укладеному між ТОВ «Гранд Мета» та ООО «Ваrkas-Текs» (Республіка Узбекистан) останнє зобов'язувалось поставляти махрові фарбовані бавовняні рушники партіями за цінами, які визначаються на підставі специфікації та вказуються в рахунку, із обов'язковим наданням сертифікату походження товару по формі СТ-1 та Акту експертизи до нього.
Так, з метою митного оформлення товару, отриманого за цим контрактом, 11.08.2022 позивачем була подана митна декларація № UA805020/2022/011803 (далі - МД) із застосуванням преференції « 400» зі сплати ввізного мита, до якої додавались сертифікат про походження товару СТ-1 № UZUA209010626701 та Акт експертизи № 209010626701 від 30.09.2022 до нього, які підтверджували достатність переробки імпортованих товарів в Республіці Узбекистан.
26.10.2022 Сумською митницею була винесена картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000439 з тих підстав, що товар ввезено на територію України з митної території Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, що не відповідає вимогам статті 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав, та свідчить про відсутність підстав для застосування преференції « 400» зі сплати ввізного мита.
26.10.2022 позивач подав нову митну декларацію № UA805020/2022/011830 із виконанням усіх вимог, наведених у картці відмови, що призвело до необхідності сплати додаткових сум митних платежів у загальному розмірі 398 802,07 грн, з яких: мито 332 335,06 грн, податок на додану вартість 66 467,01 грн.
ТОВ «Гранд Мета» , не погодившись із прийнятою відповідачем карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2022/000439 від 26.10.2022;
- зобов'язати Сумську митницю відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією типу ІМ 40 ДЕ від 26.10.2022 № UА805020/2022/011830.
За результатами розгляду справи № 480/274/23, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 позовна заява була задоволена частково, картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000439 визнана протиправною та скасована, у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) відмовлено.
Скасовуючи картку відмови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що факт ввезення товарів на митну території України з митної території Румунії, не свідчить про недотримання пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24.09.1993, затверджених Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав, та не є підставою для позбавлення позивача права на застосування преференції « 400» зі сплати ввізного мита.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Сумської митниці відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим), апеляційний суд вказав, що преференції, зокрема, режим вільної торгівлі, відновлюються або скасовуються органами митної служби за визначеною Митним кодексом України процедурою.
21.09.2023 ТОВ «Гранд мета» звернулось до Сумської митниці із заявою про повернення надміру сплачених сум митних платежів (а.с.48).
29.09.2023 листом відповідача №7.24-2/7.24-15-01/13/4403 ТОВ «Гранд Мета» було відмовлено у поверненні коштів та зазначено, що питання щодо можливості повернення надміру сплачених коштів (ввізного мита та ПДВ) буде вирішуватись Митницею після того, як Митницею буде відновлено режим вільної торгівлі (а.с.47).
З метою відновлення режиму вільної торгівлі товарів, які пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 та повернення додатково сплачених митних платежів, ТОВ «Гранд Мета» звернулось до Сумської митниці із відповідною заявою від 06.10.2023, за результатами розгляду якої, листом № 7.24-2/15/13/1458 від 25.03.2024 відповідач відмовив у відновленні згаданого режиму з тих підстав, що постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі № 480/274/23 не містить відповідного зобов'язання (а.с.46,54-55).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Сумської митниці щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022, складанні аркушу коригування до митної декларації № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 та формування і направлення електронного висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022, звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення. Суд першої інстанції зазначив, що у зв'язку зі скасуванням постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №480/274/23 картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000439, виникла необхідність у виправленні відомостей, пов'язаних із поверненням надмірно сплачених митних платежів та, відповідно, у митного органу виник обов'язок скласти аркуш коригування, у якому, зокрема, вказати фактичні відомості про доплату (повернення) митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності).
Крім того, у зв'язку зі скасуванням судом індивідуального акту, на підставі якого у позивача виникла необхідність у надмірній сплаті митних платежів, митний орган зобов'язаний сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 і направити його до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для виконання.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
МК України регулює питання сплати митних платежів, зокрема стаття 289 цього Кодексу вказує на те, коли виникає обов'язок зі сплати митних платежів. Пунктом 1 частини 1 цієї статті визначено, що обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Частиною 5 статті 280 МК України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно з частиною 1 статті 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Пунктом 2 частини 1 статті 292 МК України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
Згідно з частиною 3 статті 1 МК України якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
Як встановлено з матеріалів даної справи, 31.03.2017 між позивачем та ТОВ «BARKES-TEKS» (Республіка Узбекистан) було укладено контракт на поставку товару - махрові фарбовані бавовняні рушники із обов'язковим наданням постачальником сертифікату походження товару по формі СТ-1 та Акту експертизи до нього.
26.10.2022 з метою митного оформлення товару за вказаним контрактом уповноваженою особою позивача було подано Сумській митниці до митного оформлення товару митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ», яка була прийнята та зареєстрована за №UA805020/2022/011803 із застосуванням преференції «400» зі сплати ввізного мита.
Однак відповідачем було встановлено, що відповідно до наданої під час митного оформлення автотранспортної накладної від 04.10.2022 А№332271 (код документу 0730) виявлено відтиски печаток Закарпатської митниці, які підтверджують, що товар ввезено з митної території Румунії, яка не є учасником угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994, а тому позивач не має право застосовувати тарифну преференцію зі сплати ввізного мита за кодом "400", у зв'язку із чим відповідачем прийнято картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2022/000439 від 26.10.2022 , яка в подальшому була визнана протиправною та скасована постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №480/274/23.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем по справі фактично не заперечується те, що товар, який був ввезено ТОВ «Гранд Мета», вироблений або підданий достатній переробці в Республіці Узбекистан та відповідає вимогам походження, встановленим відносно таких, цей факт підтверджений сертифікатом про походження товару форми, актом експертиз походження товару.
Разом з тим, апелянт заперечує проти застосування преференцій за сплати ввізного мита за кодом «400» при оформленні товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією №UA805020/2022/011830 від 26.10.2022, оскільки товари ввезено з митної території Румунії, яка не є державною-учасницею Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15.04.1994. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Законом України від 4 листопада 1995 року №425/95-ВР (який є чинним станом на дату прийняття постанови суду апеляційної інстанції) було ратифіковано угоду Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю, підписану в м. Ташкенті 29 грудня 1994 року.
Відповідно до частини 1 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29 грудня 1994 року Договірні Сторони не застосовують мита, податки і збори, що мають еквівалентну дію, а також кількісні обмеження на експорт і (або) імпорт товарів, що відправлятимуться з митної території однієї з Договірних Сторін і призначених для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з цього торговельного режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, що є невід'ємною частиною дійсної Угоди.
Частиною 3 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю передбачено, що для цілей дійсної Угоди і на період її дії під товарами, що відправляються з територій Договірних Сторін, розуміються товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради Глав Урядів Співдружності Незалежних Держав.
Ці Правила підписані, серед іншого, главами урядів України та Узбекистану та відповідно набрали чинності та на підставі частини 3 статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Узбекистан про вільну торгівлю від 29 грудня 1994 року застосовуються для України та Республіки Узбекистан.
Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.
Колегія суддів звертає увагу, що пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі.
Відповідно до частини 8 статті 36 МК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
З огляду на те, що Україна та Республіка Узбекистан не є країнами зі спільним кордоном (країнами-сусідками), колегія суддів зазначає, що транспортування товарів позивача не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення країн.
У статті 1 Закону України від 20 жовтня 1999 року №1172-ХІV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. В частині 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (дата приєднання України 05 жовтня 2006 року, дата набрання чинності для України 15 вересня 2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) від 09 лютого 2006 року термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.
Отже, відповідно до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
У даному випадку товари, зазначені у митній декларації позивача переміщувались під митним контролем транзитом через території третіх країни, що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.
Колегія суддів зазначає, що Україна в даному випадку є країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а республіка Узбекистан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Республіки Узбекистану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.
Відтак товари, імпортовані ТОВ «Гранд мета» в момент пред'явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з республіки Узбекистану.
Відповідно до ч.ч.1,2,7 та 8 ст.36 МК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляції щодо того, що експортований ТОВ «Гранд Мета» товар не відповідає умовам визначеним, зокрема, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, із змінами, внесеними 18 жовтня 1996 року, оскільки був ввезений в Україну через територію Румунії, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, а тому при його митному оформленні не передбачено права на застосування преференцій у вигляді звільнення від сплати мита.
Апелянт не врахував застереження як українського, так і міжнародного законодавства, яке дозволяє під час існування установлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, відступати від них, зокрема з географічних причин.
Наведені вище висновки колегії суддів узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.07.2023 у справі №420/17345/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права , викладені в постановах Верховного Суду.
З приводу доводу апелянта, що повернення надміру сплачених сум митних платежів та складання аркушу коригування можливо лише після відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) колегія суддів зазначає наступне.
Положенням про митні декларації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 21.05.2012 визначені вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами та громадянами, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними (далі- Положення № 450, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абз. 1 п. 14 Положення №450, митні декларації (митна декларація, заповнена у звичайному порядку, попередня, тимчасова, спрощена, періодична та додаткова митні декларації), передбачені статтями 258-261Митного кодексу України, оформлюються з використанням форми єдиного адміністративного документа.
Відповідно до абз. 1-3 п. 33 Положення № 450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.
У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.
Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації на паперовому носії, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.
Згідно з приписами п. 37 Положення № 450 після завершення митного оформлення зміни до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом: подання з метою сплати митних платежів у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової декларації та оформлення її митним органом; подання з метою продовження строку тимчасового ввезення товарів з частковим звільненням від оподаткування митними платежами, для сплати рівними частинами податку на додану вартість у разі надання розстрочення сплати податку на додану вартість під час ввезення на митну територію України устатковання та обладнання на підставах, визначених Податковим кодексом України, а також у випадках, визначених Митним кодексом України, декларантом або уповноваженою ним особою додаткової митної декларації та оформлення її митним органом; заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.
Внесення змін до митної декларації за формою єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном. Після оформлення аркуша коригування його електронний примірник з використанням електронного підпису посадової особи митного органу чи електронної печатки митного органу, які базуються на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа, вноситься до систем, що забезпечують функціонування електронних інформаційних ресурсів митних органів, посадовою особою митного органу, що його оформила, та передається Держмитслужбою ДПС згідно з пунктом 32 цього Положення.
Оформлений митним органом аркуш коригування є невід'ємною частиною відповідної митної декларації за формою єдиного адміністративного документа.
Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі:
-необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу;.
Електронні копії аркушів коригування зберігаються в локальних базах даних митних органів та Єдиній автоматизованій інформаційній системі митних органів України окремо від електронних копій відповідних митних декларацій (електронних митних декларацій), без внесення змін до таких електронних копій митних декларацій (електронних митних декларацій)..
Механізм оформлення митним органом аркуша коригування, форму якого наведено в додатку 4 до Положення № 450 визначено Порядком оформлення аркуша коригування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 1145 від 06.11.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2012 за № 1995/22307 (далі - Порядок № 1145).
Відповідно до п. 3 Порядку № 1145, аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення № 450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією, у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.
Згідно з п. 7 Порядку № 1145 посадова особа підрозділу митного органу складає аркуш коригування за допомогою автоматизованої системи митного оформлення.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1145, аркуш коригування складається та оформлюється як електронний документ.
Таким чином, у разі скасування рішення митного органу, в тому числі і картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, у митного органу виникає обов'язок скласти аркуш коригування, у якому, зокрема, вказати фактичні відомості про доплату (повернення) митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності).
Процедури під час повернення суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби визначені Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 643 від 18.07.2017, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.2017 за № 976/30844 (далі- Порядок № 643).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу ІІІ Порядку № 643, повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.
Згідно з абзацом 3 вказаного пункту платник податків подає до митниці Держмитслужби заяву довільної форми в паперовому вигляді або за допомогою засобів електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу, або в електронній формі через систему електронної взаємодії державних інформаційних ресурсів та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 643, у заяві зазначаються: 1) сума коштів до повернення за кожним видом митних, інших платежів та пені; 2) причини виникнення такої суми коштів; 3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); 4) напрям перерахування суми коштів: на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на єдиний рахунок або на відповідний депозитний рахунок митниці Держмитслужби; на банківський рахунок (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету; 5) реквізити митної декларації(іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачено суми митних платежів.
До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Отже, підставою для складання електронного висновку про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів, є заява особи із зазначеною, передбаченою Порядком № 643 інформацією.
Оформлений належним чином електронний висновок є підставою для перерахування органами Казначейства надміру сплачених сум митних платежів.
Колегія суддів зазначає, що така заява позивача про повернення надміру сплачених сум митних платежів була надіслана позивачем на адресу Сумської митниці 21.09.2023.
Листом відповідача №7.24-2/7.24-15-01/13/4403 від 29.09.2023 позивачу було відмовлено у поверненні коштів із зазначенням, що питання щодо можливості повернення надміру сплачених коштів (ввізного мита та ПДВ) буде вирішуватись Митницею після того, як Митницею буде відновлено режим вільної торгівлі (а.с.47).
Колегією суддів встановлено, що 06.10.2023 позивач звертався до Сумської митниці із заявою про відновлення режиму вільної торгівлі. Листом від 25.03.2024 №7.24-2/15/13/1458 відповідач відмовив ТОВ «Гранд Мета» у відновленні зазначеного режиму, зазначивши, що у постанові Другого апеляційного суду від 07.09.2023 у справі №480/274/23 не міститься зобов'язання для Сумської митниці відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що платнику може бути надіслана відмова у поверненні митних платежів у виключних випадках, передбачених пунктом 8 Порядку № 643, а саме : коли заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу).
Інших підстав для такої відмови законодавством не передбачено.
Таким чином, у зв'язку зі скасуванням постановою Другого апеляційного адміністративного суду картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2022/000439, виникла необхідність у виправленні відомостей, пов'язаних із поверненням надмірно сплачених митних платежів та, відповідно, у митного органу виник обов'язок скласти аркуш коригування, у якому, зокрема, вказати фактичні відомості про доплату (повернення) митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності).
Крім того, у зв'язку зі скасуванням судом індивідуального акту, на підставі якого у позивача виникла необхідність у надмірній сплаті митних платежів, митний орган зобов'язаний сформувати висновок про повернення з державного бюджету надміру сплачених сум митних платежів за митною декларацією № UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 і направити його до Головного управління Державної казначейської служби України у Сумській області для виконання.
З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність бездіяльності Сумської митниці щодо складання аркушу коригування та електронного висновку критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.
Щодо доводу апелянта про залишення без розгляду позовних вимог ТОВ «Гранд Мета» щодо відновлення режиму вільної торгівлі (преференційного режиму) у зв'язку з тим, що позивач вже звертався з позовом до Сумської митниці з вимогою про зобов'язання відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією №UA805020/2022/011830 від 26.10.2022 (справа №480/274/23), де судом у задоволенні позову було відмовлено, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.3 ч.1 ст.240 КАС України)
У справі №480/274/23, на яку посилається апелянт, предметом позову ТОВ «Гранд Мета» було: -визнання протиправною та скасування картки відмови у прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805020/2022/000439 від 26.10.2022; -зобов'язання відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією типу «ІМ 40ДЕ» від 26.10.2022 №UA805020/2022/011830.
Натомість справа, що наразі переглядається №480/3129/24 , має інший предмет позову та не містить зобов'язання відповідача відновити режим вільної торгівлі (преференційний режим) до товарів, що пройшли процедуру митного оформлення за митною декларацією типу «ІМ 40ДЕ» від 26.10.2022 №UA805020/2022/011830, у зв'язку з цим зазначений вище довод апеляції є необґрунтованим та не підлягає врахуванню колегією суддів.
Правові висновки Верховного Суду у справах №815/2656/17, №803/1208/17, №804/2688/17 , на які посилається апелянт , є нерелевантними до справи, що розглядається, тому не підлягають застосуванню, оскільки предмет позовів та фактичні обставини справи у зазначених справах, та у справі, що розглядається,- різні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Сумської митниці залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року по справі № 480/3129/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 14.07.2025 року