09 липня 2025 р.Справа № 520/7016/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/7016/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
01.06.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник, апелянт) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 520/7016/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області) на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 520/7016/23 грошову суму у розмірі 41081,29 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції заявником було подано апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 520/7016/23 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі № 520/7016/23 грошову суму у розмірі 41081,29 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що судом першої інстанції не застосовано норми Закону України від 21.11.2024 № 4094-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень», який набрав чинності 19.12.2024 і яким були внесені суттєві зміни до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема, й у частині щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Апелянт зазначає, що застосування судом першої інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування попередньої редакції статті 378 КАС України, є нерелевантними до спірних правовідносин.
Також ОСОБА_1 вказав на те, що він, в порушення положень частини 2 статті 378 КАС України, не був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що згідно з приписами пункту 3 частини 3 статті 317 КАС України є порушенням норм процесуального права та є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
ГУ ПФУ в Харківській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Харківській області, які полягають в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 70% грошового забезпечення з 01.01.2016.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 08.07.2023.
14.05.2025 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з адвокатським запитом, в якому просив повідомити: 1) чи обліковується заборгованість з виплати пенсії перед заявником на підставі рішень судів; 2) якщо заборгованість наявна, прошу надати детальний розрахунок заборгованості окремо за кожним судовим рішенням із зазначенням сум; 3) повідомити дату та підстави виникнення заборгованості з виплати пенсії заявника за кожним судовим рішенням, окремо; 4) повідомити причини невиконання рішень судів, ухвалених на користь заявника, в повному обсязі. Окремо було викладено прохання виконати всі наявні рішення судів в частині фактичної виплати заборгованості по пенсії на користь заявника.
Відповідно до відповіді ГУ ПФУ в Харківській області від 16.05.2025 № 2000-0203-8/75011 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23, яке набрало законної сили 08.07.2023, головним управлінням з 01.01.2016 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 . Різницю в пенсії, обчислену за рішенням суду у справі № 520/7016/23 за період з 01.01.2016 по 30.11.2019 у розмірі 41081,29 грн, буде виплачено в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Черговість здійснення виплат визначається в залежності від дати набрання рішенням суду законної сили. Станом на травень 2025 погашено заборгованість за рішеннями судів, які набрали законної сили по 19.11.2020 включно.
Станом на 01.06.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23 не виконано в частині виплати на користь заявника перерахованої пенсії у розмірі 41081,29 грн.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті. Зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Суд прийшов до висновку, що зміна способу і порядку виконання судового рішення у тому вигляді, у якому просить заявник, не сприятиме ефективному виконанню судового рішення та відновленню порушеного права позивача. Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення в частині здійснення необхідних виплат через брак коштів на них не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, оскільки ця виплата буде виконана при надходженні коштів із Державного бюджету України.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Положеннями частин 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З вищезазначеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Порядок та підстави для зміни способу та порядку виконання судового рішення визначені статтею 378 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Також ним частину 3 статті 378 КАС України доповнено абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат».
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З матеріалів справи вбачається, що ГУ ПФУ в Харківській області тривалий час, понад два місяці, не виконує рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23 в частині виплати заявникові заборгованості з пенсії, яка виникла внаслідок задоволення у судовому порядку вимог про зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 80% грошового забезпечення з 01.01.2016 з урахуванням проведених виплат.
Відповідно до розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 2003013128 за дорученням № Д 2003013128/42 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23 апелянту було проведено перерахунок пенсії та нараховано суму на доплату за попередній період (січень 2016 року - листопад 2019 року) у розмірі 41081,29 грн, яка станом на зараз не виплачена.
З огляду на вищевикладене, з урахуванням приписів частини 3 статті 378 КАС України у редакції чинній з 19.12.2024, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, що свідчить про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23.
Колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про те, що застосування судом першої інстанції висновків, викладених в постановах Верховного Суду щодо застосування попередньої редакції статті 378 КАС України, є нерелевантними до спірних правовідносин.
Зі змісту ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 вбачається, що відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 суд першої інстанції посилається на позиції Верховного Суду викладені в ухвалі від 19.05.2015 №21-1044а15 та в постановах від 22.11.2016 у справі № 804/5081/13-а, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 10.07.2018 у справі №755/7078/16-а, від 16.07.2018 у справі № 811/1469/18, від 07.11.2019 у справі № 420/70/19, від 23.04.2020 у справі № 560/523/19 за адміністративним провадженням № К/9901/7195/20.
Однак, викладені в цих судових рішеннях висновки були сформульовані до 19.12.2024, тобто до доповнення статті 378 КАС України самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а тому вказана судова практика є нерелевантною.
Щодо посилання апелянта на частину 2 статті 378 КАС України колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
За змістом частини 2 статті 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення було здійснено в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення та виклику учасників справи і проведення судового засідання на підставі матеріалів справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає слушними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права передбачені ч. 2 ст. 378 КАС України.
Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується положеннями статті 322 КАС України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням «Серявін та інші проти України», та пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04) згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши фактичні обставини та питання права, які лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За змістом частини 2 статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Отже, з огляду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 у справі № 520/7016/23.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі № 520/7016/23 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення - задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі №520/7016/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків, майдан Свободи, 5 Держпром, 3 під'їзд 2-й поверх ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 по справі №520/7016/23 грошову суму у розмірі 41081 (сорок одна тисяча вісімдесят одна) гривня 29 копійок.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 14.07.2025.