15 липня 2025 р. Справа № 440/2449/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, м. Полтава, по справі № 440/2449/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01 лютого 1991 р. по 15 вересня 1992 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30 жовтня 1985 р., при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08 вересня 2024 р.;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 01 лютого 1991 р. по 15 вересня 1992 р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30 жовтня 1985 р. при призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08 вересня 2024 р.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 задоволено позов.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чергінівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Доводи апелянта аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та обґрунтовані тим, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.10.1985, наданій позивачем до заяви про призначення пенсії від 18.09.2024, на титульній сторінці з'явилася печатка неіснуючої УРСР МП “ТЕМП» та підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки. На дату заповнення трудової книжки позивач працював в колгоспі ім. Чапаєва, в МП “ТЕМП» працював в період з 01.02.1991 по 15.09.1992. Виправлення на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985 проведено з порушенням вимог Інструкції № 162. У зв'язку з цим, страховий стаж позивача за період з 01.02.1991 по 15.094992 не може бути враховано за даними вказаної трудової книжки. До страхового стажу позивача зараховані періоди роботи відповідно до наданих довідок про періоди роботи, про заробітну плату та за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. До заяви про призначення пенсії позивачем були додані, зокрема, довідки №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 за період роботи МП “ТЕМП» з 01.02.1991 по 15.09.1992, які засвідчені печаткою УРСР, що не відповідає положенням чинного законодавства. При розрахунку страхового стажу дані довідки не враховані.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 08.08.2024 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
До заяви додано наступні документи: трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985; довідки про нарахування заробітної плати, про стаж роботи; довідки про реорганізацію підприємств, диплом, військовий квиток; довідку форми ОК-5; витяг з Єдиного реєстру страхувальників для фізичних осіб-підприємців.
Вказана заява розглянута, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області винесено рішення №163750029847 від 16.08.2024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на підставі частини 1 статті 26 Закону №1058.
У рішенні зазначено, що до страхового стажу ОСОБА_1 не взято до уваги трудову книжку НОМЕР_2 , оскільки трудова книжка заповнена із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: на 1-й сторінці документа не вказано дату народження особи, а також відсутня печатка організації.
Окрім цього, не взято до уваги уточнюючі довідки № 368 від 10.10.1989, № 115 від 26.05.1987, № 208 (без дати), оскільки в довідках відсутні підстави видачі (накази), та не надано трудові угоди.
Не зараховано період проходження військової строкової служби згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 01.12.1982, оскільки відсутня дата початку служби.
Не зараховано період навчання з 15.02.1982 по 14.08.1982 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_4 від 03.09.1982, оскільки печатка в документі неточна і “нечитабельна».
ОСОБА_1 повторно 18.09.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону, до якої додав додаткові документи про стаж зокрема: трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 яку дооформлено печаткою Малого підприємства “Товари економічного малого підприємства» МП “Темп», в якому він працював з 01.02.1991 по 15.09.1992, довідки за цей же період роботи № 346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024, видані МП “Товари економічного малого підприємства» МП “Темп».
Зазначена заява, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Волинській області.
За результатами розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області винесено рішення від 26.09.2024 №16375002947, яким позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 08.09.2024.
Пенсію обраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 06 місяців 28 днів.
Період роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно із довідками №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 до стажу не зараховано, оскільки записи про роботу завірені печаткою УРСР, а трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 до уваги не взято.
Після проведення перерахунку в зв'язку з допризначенням страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 1 місяць 1 день.
21 жовтня 2024 на адресу відповідача надійшло звернення ОСОБА_1 щодо обчислення трудового стажу, зареєстрованого в підсистемі “Електронний документообіг» за № 17538/Д-1600-24 від 21.10.2024.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №19620-17538/Д-02/8-1600-24 від 13.11.2024 повідомлено, що пенсію обраховано з урахуванням страхового стажу 33 роки 06 місяців 28 днів. Період роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно із довідками №346 від 30.08.2024, №361 від 30.09.2024 до стажу не зараховано, оскільки записи про роботу завірені печаткою УРСР, а трудову книжку НОМЕР_2 від 30.10.1985 до уваги не взято. Після проведення перерахунку в зв'язку з допризначенням страховий стаж ОСОБА_1 складає 34 роки 1 місяць 1 день.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985 при призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
У пункті 5 рішення від 11.10.2005 №8-рп/2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється, згідно із Законом України від "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому- Закон № 1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до 1 ст. 9 Закону № 1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 4 ст.24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (в подальшому - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 30.10.1985, ОСОБА_1 01.02.1991 прийнятий водієм у Мале підприємство "Товари економічного малого підприємства" (МП "Темп"), 15.09.1992 позивача звільнено за власним бажанням на підставі наказу №132 від 12.09.1992.
Проте, відповідно до відзиву на позовну заяву, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи згідно трудової книжки 01.02.1991 по 15.09.1992, оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка та підпис особи відповідальної за видачу трудової книжки та відсутня дата народження позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_1 від 30.10.1985 виписана на ім'я ОСОБА_1 , печатка підприємства (організація), що вперше заповнювало трудову книжку - відсутня, як відсутня і дата народження працівника.
Суд враховує, що у спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993, а з 29.07.1993 - Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Відповідно до п.2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (распорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) п.2.3 Інструкції №162.
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції N 162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Порядок внесення записів про трудову діяльність особи у відомостях про роботу передбачений пунктами 2.13- 2.14. Інструкції N 162.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення N 58 від 29.07.93 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України N 17.08.93 року за N 110, передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.73 N 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови "Про трудові книжки робітників та службовців" при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З приписів порядку ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, що визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.74 N 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 вбачається, що заповнення трудової книжки здійснюється роботодавцем, а не працівником. Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки, є підприємство роботодавець, а відтак відсутня вина позивача в тому, що трудову книжку роботодавцем оформлено із порушенням.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
В силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Враховуючи наведене, виявлений відповідачем недолік оформлення трудової книжки, а саме відсутність печатки організації на титульній сторінці трудової книжки, що вперше заповнювала трудову книжку, та дати народження позивача не може вважатися достатньою підставою неврахування її відомостей при обчисленні стажу роботи, оскільки внесення записів до відомостей про особу до трудової книжки не здійснювалось позивачем.
Крім того суд зазначає, що позивач не може нести негативні наслідки у зв'язку із неправильним заповненням роботодавцем першої сторінки трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відсутність посилання чи неточних записів, відсутності печатки не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність ведення та заповнення трудової книжки.
Отже, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження №К/9901/2310/18).
Крім того, на позивача не покладено обов'язок щодо перевірки усіх реквізитів печатки підприємства.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами Пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
На працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства (висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17).
Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Отже, відмова відповідача в зарахуванні зазначеного періоду роботи до стажу роботи позивача має виключно формальний характер.
Колегія суддів звертає увагу, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей. Позивачка як громадянка України, стаж якого підтверджений трудовою книжкою, що є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, має право на відповідний соціальний захист з боку держави. При цьому держава в особі своїх органів не може відмовляти у виконанні своїх позитивних зобов'язань, в даному випадку у наданні соціального захисту, з формальних підстав.
В свою чергу, така трудова книжка містить записи про трудову діяльність позивача починаючи з 01.02.1991 по 15.09.1992 (враховуючи межі поданих сторонами документів).
Таким чином, стаж трудової діяльності позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , дата заповнення 30.10.1985 мав бути врахований в повному обсязі під час розгляду заяви про призначення йому пенсії.
Відтак, судова колегія вважає цілком обґрунтованим висновок, що відповідачем безпідставно не враховано при розгляді заяви про призначення пенсії за віком позивачу періоди його роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 30.10.1985, чим порушено його право на отримання належного йому пенсійного забезпечення.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, який вказав, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чергінівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 01.02.1991 по 15.09.1992 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 30.10.1985.
Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з'ясувавши обставини справи.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 по справі № 440/2449/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц