15 липня 2025 р. Справа № 440/14524/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 , головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, по справі № 440/14524/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4, абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року у справі № 440/14524/24 залишено без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 по справі № 440/14524/24 - скасовано.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною відмову відповідача у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 04.11.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої, абзацу 11 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи, з врахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
16 червня 2025 року до Другого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаги Антона Альбертовича надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №440/14524/24, в якій представник позивач просить ухвалити додаткове рішення у справі №440/14524/24, яким вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме:
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 коп. під час підготовки та розгляду справи №440/14524/24 у суді першої інстанції, пропорційно задоволених вимог, а також судові витрати під за розгляд справи 440/14524/24 у суді апеляційної інстанції на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 коп., пропорційно задоволених вимог.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, докази по справі, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів частин першої-п'ятої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини дев'ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
З метою підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1214586 (а.с. 8, 97, 126 том 1); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 8 зворот, 97 зворот, 127 том 1); договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024 (а.с. 98-99 том 1); додаткову угоду №1 від 10.02.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024 (а.с. 99 зворот том 1); акт про надання правової допомоги від 10.02.2025 (а.с. 100 том 1); прибутковий касовий ордер №8 від 10.02.2025 (а.с. 100 зворот том 1); додаткову угоду №2 від 16.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024; акт №2 про надання правової допомоги від 13.06.2025; прибутковий касовий ордер №9 від 13.06.2025.
Відтак, з приведених матеріалів справи колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 уклав з адвокатом Ломага Антоном Альбертовичем договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024 (а.с. 98-99 том 1) (далі - Договір від 13.11.2024) та додаткову угоду №1 від 10.02.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024 (а.с. 99 зворот том 1) (далі - Додаткова угода від 10.02.2025).
Згідно до п. 1.1 Договору від 13.11.2024 визначено, що Клієнт доручає, а Адвокат у відповідності до чинного законодавства приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором.
Розділом 2 Договору від 13.11.2024 передбачено, що на виконання доручення Клієнта Адвокат:
2.1.1. Надає усні і письмові довідки, роз'яснення та консультації з правових питань.
2.1.2. Представляє інтереси Клієнта у правовідносинах з третіми особами, зокрема, але не виключно підприємствами, установами, організаціями (як резидентами так і не резидентами) незалежно від форми власності, органами державної влади та управління; органами місцевого самоврядування.
2.1.3. Забезпечує захист прав та охоронюваних законом інтересів Клієнта під час розгляду кримінальних, цивільних, господарських, адміністративних та інших справ у загальних, спеціалізованих, третейських, інших судах України створених відповідно до законодавства.
2.1.3. З метою отримання відомостей про факти, які можуть бути використані як джерело відомостей для Клієнта та докази у судових справах, на підставі ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» звертається з адвокатськими запитами та збирає відомості документи щодо фактів, інформації, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку.
2.1.4. З метою збирання необхідного та достатнього для представництва та захисту прав та інтересів Клієнта обсягу документів та інформації запитує, отримує і вилучає ознайомлюється з ними та опитує осіб за їх згодою. речі, документи, їх копії.
2.1.5. За наявності згоди на Клієнта залучає осіб, які є працівниками Клієнта, та (або) інших осіб. для якісного виконання доручення.
2.1.6. Надає інші види юридичної допомоги, якщо це необхідно для забезпечення виконання доручення Клієнта.
У відповідності до п.4.2 Договору від 13.11.2024 передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п.2.1.1-п.2.1.6 цього Договору встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.
У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди від 10.02.2025 передбачено, що за договором від 13.11.2024 Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, яка потребує постійного догляду, в стому числі шляхом звернення до суду за захистом порушеного права.
Водночас, пунктом 2 Додаткової угоди від 10.02.2025 визначено, що сторони погодили, що гонорар Адвоката за ведення справи, визначеної у п.1 даної Додаткової угоди становить 14000 гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
У акті про надання правової допомоги від 10.02.2025 закріплено, що сторони підтвердили, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги:
- подання трьох адвокатських запитів - 1000,00 грн за годину надання послуг, 3 години витраченого часу і всього 3000,00 грн;
- складання та подання позову у справі №440/14524/24 з направленням документів сторонам по справі з клопотанням про витребування доказів - 1000,00 грн за годину надання послуг, 7 годин витраченого часу і всього 7000,00 грн;
- заява про забезпечення позову у справі №440/14524/24 - 1000,00 грн за годину надання послуг, 2 години витраченого часу і всього 2000,00 грн;
- складання та подання відповіді на відзив у справі №440/14524/24 з направленням документів сторонам по справі - 1000,00 грн за годину надання послуг, 2 години витраченого часу і всього 2000,00 грн.
Таким чином, за даними вказаного акту загальний розмір гонорару адвоката за ведення справи у суді першої інстанції склав 14000,00 гривень.
Згідно з прибутковим касовим ордером №8 від 10.02.2025 адвокат Ломага А.А. прийняв від ОСОБА_1 14000,00 грн за договором про надання правової допомоги.
Поряд з цим, до суду апеляційної інстанції було також надано додаткову угоду №2 від 13.06.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 13.11.2024, акт №2 про надання правової допомоги від 13.06.2025 де сума виконаних робіт вказана на 4000,00 грн та прибутковий касовий ордер №9 від 13.06.2025.
У відповідності до пункту 1 Додаткової угоди від 13.06.2025 передбачено, що за договором від 13.11.2024 Адвокат приймає на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу щодо оскарження у Другому апеляційному адміністративному суді рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №440/14524/24.
Водночас, пунктом 2 Додаткової угоди від 10.02.2025 визначено, що сторони погодили, що гонорар Адвоката за ведення справи, визначеної у п.1 даної Додаткової угоди становить 4000 гривень у будь-якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь Клієнта.
У акті про надання правової допомоги від 13.06.2025 закріплено, що сторони підтвердили, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги:
- складання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 у справі №440/14524/24 - 1000,00 грн за годину надання послуг, 4 години витраченого часу і всього 4000,00 грн.
Таким чином, за даними вказаного акту загальний розмір гонорару адвоката за ведення справи у суді апеляційної інстанції склав 4000,00 гривень.
Згідно з прибутковим касовим ордером №8 від 13.06.2025 адвокат Ломага А.А. прийняв від ОСОБА_1 4000,00 грн за договором про надання правової допомоги.
З приведеного вище судом апеляційної інстанції встановлено, що за надання адвокатом правничої допомоги та представництво інтересів у суді першої інстанцій позивачем було сплачено 14000 гривень в рахунок гонорару та 4000 гривень в суді апеляційної інстанції, тоді як за приписами пункту 2 Додаткових угод від 10.02.2025 та від 13.06.2025 вказані розміри є незмінним.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року 5076-VI (далі - Закон 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Водночас, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналізуючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які входять до складу судових витрат, колегією суддів встановлено, що заявлені представником позивача витрати не відповідають вимогам реальності та розумності.
Оцінюючи реальність та розумність витрат на правничу допомогу у даній справі, суд апеляційної інстанції враховує, що дана категорія справ з приводу оскарження дій військової частини щодо розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є поширеною, по ній існує велика кількість судової практики, а також вона не передбачає дослідження та опрацювання великої кількості матеріалів.
Також, колегія суддів зазначає, що виходячи із результатів розгляду заяви про забезпечення позову (ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 відмовлено судом у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову), колегія суддів не вбачає підстав для стягнення на користь позивача витрат пов'язаних із складанням відповідної заяви.
Окрім того, враховуючи участь одного й того самого адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Ломага А.А., що брав участь у даній справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 у справі № 520/7431/19.
Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву на апеляційну скаргу не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Між тим, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: “…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо“.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.
В будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об'єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об'ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 у справі №640/2756/19.
Відтак, колегія суддів вважає, що заявлений у клопотанні представника позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу в суді першої інстанцій у розмірі 14000,00 грн та 4000,00 грн в суд апеляційної інстанції є суттєво завищеними та такими, що підлягають зменшенню, як такі, що не відповідають критеріям розумності.
Підсумовуючи все вище приведене, з огляду на нескладність справи, поширеність судової практики у даній категорії справ, відсутність значного обсягу документів для опрацювання, часткове задоволення вимог позову ОСОБА_1 , а також оскільки правова позиція позивача не змінювалась на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заявленого представником позивачем клопотання. Відтак розмір витрат на правничу допомогу, які понесені останнім у суді першої інстанції та підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складають 3000 грн, а суді апеляційної інстанції - 2000,00 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності ухвалення додаткової постанови про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (з яких в рахунок витрат на правничу допомогу, які понесено під час розгляду справи у суді першої інстанції у сумі 3000,00 грн та 2000,00 грн - у суді апеляційної інстанції) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, ч.4 ст. 229, ст. ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаги Антона Альбертовича про ухвалення додаткового рішення по справі №440/14524/24 - задовольнити частково
Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати на правничу допомогу, які понесено під час розгляду справи у загальному розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень, яких у суді першої інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 (нуль) копійок та 2000 (дві тисячі) гривень 00 (нуль) копійок в суді апеляційної інстанції.
В задоволенні іншої частини заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ломаги Антона Альбертовича про ухвалення додаткового рішення по справі №440/14524/24 - відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Макаренко Я.М.
Судді Жигилій С.П. Перцова Т.С.