15 липня 2025 р. Справа № 520/2166/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, (головуючий суддя І інстанції: Садова М.І.) по справі № 520/2166/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 наступного стажу роботи у подвійному розмірі на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ з дати звернення за перерахунком пенсії (11.06.2024):
з 20.05.1999 по 03.10.2000 на посаді лікаря анестезіологареаніматолога реанімаційного відділення у «Золочівській центральній районній лікарні»;
з 09.10.2000 по 02.02.2011 на посаді лікаря-анестезіологареаніматолога відділення анестезіології у «Медико-санітарній частині №7 ХТЗ»;
з 03.02.2011 по 02.01.2019 на посадах лікаря-анестезіолога з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача відділення анестезіології ліжками для інтенсивної терапії (у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, оскільки окремого реанімаційного відділення в структурі госпіталю не було) у КЗОЗ «Обласний госпіталь для інвалідів війни»;
з 01.11.2019 по 16.03.2020 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії обласного опікового відділення у КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради»;
з 26.01.2021 по 16.02.2024 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії клініки хірургії у « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувавши під час обчислення пенсії ОСОБА_1 стаж роботи у подвійному розмірі на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ з дати звернення за перерахунком пенсії (11.06.2024):
з 20.05.1999 по 03.10.2000 на посаді лікаря анестезіологареаніматолога реанімаційного відділення у «Золочівській центральній районній лікарні»;
з 09.10.2000 по 02.02.2011 на посаді лікаря-анестезіологареаніматолога відділення анестезіології у «Медико-санітарній частині №7 ХТЗ»;
з 03.02.2011 по 02.01.2019 на посадах лікаря-анестезіолога з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача відділення анестезіології ліжками для інтенсивної терапії (у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії, оскільки окремого реанімаційного відділення в структурі госпіталю не було) у КЗОЗ «Обласний госпіталь для інвалідів війни»;
з 01.11.2019 по 16.03.2020 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії обласного опікового відділення у КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради»;
з 26.01.2021 по 16.02.2024 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії клініки хірургії у « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )»;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періоди роботи у подвійному розмірі на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у подвійному розмірі, а саме: з 20.05.1999 до 03.10.2000; з 09.10.2000 до 02.02.2011; з 03.02.2011 до 02.01.2019; з 01.11.2019 до 16.03.2020; з 26.01.2021 до 16.02.2024, у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач) не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його ухвалення судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Відповідач наполягає на тому, що періоди роботи позивача у подвійному розмірі, визначені ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", враховувалися лише до 2004 року. Надалі, відповідно до Закону №1058, ці періоди стажу враховуються в одинарному розмірі.
До того ж, перевірка довідок про трудовий стаж позивача затримується через значне навантаження та наслідки бойових дій. Оскільки, у довідці Золочівською селищною радою відсутні в ОK-5 дані про спеціальний стаж, так само у довідці КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» відсутні дані про період знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, то пенсійним органом було направлені листи щодо можливості надання документів для перевірки довідок для призначення (перерахунку)
пенсії.
Позивачем подано відзив, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення без змін, оскільки вважає дане рішення суду в цій частині законним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що 17.01.2024 ОСОБА_1 Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначено пенсію за віком.
11.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, врахувавши у подвійному розмірі наявний у нього стаж роботи лікаря-анестезіолога, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
До заяви про перерахунок позивачем долучив архівні довідки на підтвердження отриманого стажу, який має враховуватись у подвійному розмірі.
Листом від 02.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області повідомлено позивача, що 18.06.2024 проведено перерахунок пенсії, проте не враховано стаж роботи у подвійному розмірі з 1999 року по 2024 рік, таку відмову відповідач мотивує необхідністю проведення перевірок наданих позивачем довідок.
14.12.2024 позивач повторно звернувся до відповідача.
09.01.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області надано позивачу відповідь, з посиланням на велику кількість документів які перебувають в обробці та які потребують перевірки, зазначено, що періоди роботи позивача у подвійному розмірі, визначені ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", враховувалися лише до 2004 року. Надалі, відповідно до Закону №1058, ці періоди стажу враховуються в одинарному розмірі.
Не погодившись з бездіяльності відповідача, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що робота з 20.05.1999 до 03.10.2000; з 09.10.2000 до 02.02.2011; з 03.02.2011 до 02.01.2019; з 01.11.2019 до 16.03.2020; з 26.01.2021 до 16.02.2024 на посадах " лікаря анестезіолога-реаніматолога " дає право на зарахування до стажу роботи у подвійному розмірі. Належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання пенсійного органу зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи у подвійному розмірі, а саме: з 20.05.1999 до 03.10.2000; з 09.10.2000 до 02.02.2011; з 03.02.2011 до 02.01.2019; з 01.11.2019 до 16.03.2020; з 26.01.2021 до 16.02.2024, у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом частини першої статті 92 Конституції України, права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав та свобод, основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-ХІІ та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
До набрання чинності Законом №1058-IV умови обчислення стажу роботи, в тому числі для призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років, визначав Закон №1788-ХІІ.
Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до положень ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У свою чергу, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено з трудової книжки НОМЕР_2 від 18.11.1982 р., що позивач працював:
- з 20.05.1999 по 03.10.2000 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога реанімаційного відділення у «Золочівській центральній районній лікарні»;
- з 09.10.2000 по 02.02.2011 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення анестезіології у «Медико-санітарній частині №7 ХТЗ» ;
- з 03.02.2011 по 02.01.2019 на посадах лікаря-анестезіолога з ліжками для інтенсивної терапії та завідувача відділення анестезіології ліжками для інтенсивної терапії у КЗОЗ «Обласний госпіталь для інвалідів війни»;
- з 01.11.2019 по 16.03.2020 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії обласного опікового відділення у КНП «Одеський обласний клінічний медичний центр» Одеської обласної ради»;
- з 26.01.2021 по 16.02.2024 на посаді лікаря-анестезіолога відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії клініки хірургії у « ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )».
Відповідачем не заперечується точність цих записів.
Також, позивачем додано документи для підтвердження наявного стажу роботи: довідка від 25.01.2024 №020119/126; довідка від 24.01.2024 №9; довідка від 23.01.2024 № 66; довідка від 12.02.2024 № 1; довідка від 15.02.2024 №08/1030/24.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі -Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 1.1 "Загальні положення" Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Верховний Суд у іншій постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Також суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Крім того, відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів письмового повідомлення позивача про те, які документи необхідно подати додатково та доказів витребування пенсійним органом відповідних первинних документів від підприємств, які б підтвердили або спростували право позивача на призначення пенсії.
Колегія суддів погоджується, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 20.05.1999 до 03.10.2000; з 09.10.2000 до 02.02.2011; з 03.02.2011 до 02.01.2019; з 01.11.2019 до 16.03.2020; з 26.01.2021 до 16.02.2024.
Щодо доводів відповідача в частині відсутності підстав для зарахування стажу в подвійному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.
Як передбачено ст.60 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Відповідно до Постанови №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», до таких відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.
Відповідно до Наказу №841, яким затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
При цьому, згідно Наказу №303 затверджено рекомендації щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, згідно яких для виконання завдань, які стоять перед службою анестезіології, в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток організується анестезіологічна група.
При наявності в лікарні чи пологовому будинку 75 ліжок хірургічного профілю, а в центральній районній лікарні та онкологічного диспансеру - 50 ліжок хірургічного профілю, встановлюється не менше однієї посади лікаря-анестезіолога.
В лікарнях, які надають екстрену цілодобову медичну допомогу з числом ліжок хірургічного профілю не менше 200, в дитячих лікарнях - не менше 150, додатково встановлюється 3,75 посади лікарів-анестезіологів.
Таким чином, робота лікарем анестезіологом у відділеннях лікарень також прирівняна до роботи в реанімаційних відділеннях.
Відповідно до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року №10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано, що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів - анестезіологів - реаніматологів та медичних сестер-анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року №605 «Про поліпшення анестезіолого-реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки Наказом №303 відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Враховуючи наведене, до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до Наказу №303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 року у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 року у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі № 160/14078/22, у яких Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи позивачів після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Тобто враховуючи найскладніші умови трудової діяльності, що провокують професійне "вигорання" в наведених вище закладах охорони здоров'я, законодавцем було передбачено спеціальну преференцію - подвійне зарахування стажу для призначення пенсії під час перебування на посадах медичного працівника в таких закладах.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що Закон України №1058-IV не встановлює обмежень щодо застосування ст. 60 Закону України №1788-XII при обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, а сама редакція ст. 60 Закону №1788-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2205-VIII від 14.11.2017) є чинною на теперішній час та саме норма цього Закону є спеціальною під час вирішення питання про зарахування стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим передбачене статтею 60 Закону № 1788-XII право на зарахування стажу в подвійному розмірі не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01.01.2004.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправного не зарахування відповідачем в подвійному розмірі стажу позивача на посадах «лікаря-анестезіолога», як працівнику закладу охорони здоров'я, відповідно до ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період з 20.05.1999 до 03.10.2000; з 09.10.2000 до 02.02.2011; з 03.02.2011 до 02.01.2019; з 01.11.2019 до 16.03.2020; з 26.01.2021 до 16.02.2024.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 по справі № 520/2166/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський