15 липня 2025 р.Справа № 953/1781/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Демченко С.В., вул. Валентинівська, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, по справі № 953/1781/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач2, ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив суд:
- скасувати постанову № 1620 від 24 січня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про повне задоволення його позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції поклав обов'язок щодо доказування факту правомірності винесення постанови на позивача та прийняв рішення на підставі припущено щодо того, що позивач не прибув 10.12.2024 об 11:00 год для уточнення військово-облікових даних, хоча позивач стверджував про своє прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вважає, що приміткою до ст. 210 КУпАП встановлено, що положення ст. 210, 210-1 КУаАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних шляхом електронної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії матеріалів адміністративної справи та докази обізнаності позивача про розгляд його справи. Вказує, що в постанові відсутній підпис позивача. Також не вказано які саме відомості про себе позивач був зобов'язаний уточнити та не уточнив. Вказує про відсутність опису обставин, установлених під час розгляду справи.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити.
За приписами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 24 січня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення № 1620, на підставі якої ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, та на нього накладений штраф у розмір 17000 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 було направлено повістку №11/246 на 11 годину 00 хвилин 10 грудня 2024 року для уточнення даних, однак ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не з'явився, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних», затвердженою Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Позивач не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не заперечував, що він отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних на 11 годину 00 хвилин 10 грудня 2024 року та відповідно був обізнаний про необхідність прибути у зазначену у повістці дату до ІНФОРМАЦІЯ_6 , доказів того, що позивач своєчасно повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини неприбуття за повісткою, позивачем не надано, тому дійшов висновку, що позивач повинен був прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою, оскільки він був належним чином повідомлений про його виклик, а у разі неможливості прибуття зобов'язаний був відповідно до вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначеної у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Перевіряючи правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує її протиправність та незаконність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно із частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
За приписами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до статей 17, 65 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію передбачено статтею 210-1 КУпАП.
Згідно частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
У зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 25.02.2022 Президентом України видано Указ «Про загальну мобілізацію» № 69/2022, строки якого неодноразового продовжувалась.
Саме з періоду оголошення Президентом України рішення про мобілізацію законодавець пов'язує настання особливого періоду під час якого громадянами України зобов'язуються виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з абз. 4 пункту 1 частини ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ 1) під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
У той же час, відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників та військовозобов'язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Судовим розглядом встановлено, що в оскаржуваній постанові позивачу інкриміновано неявку за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 10.12.2024 з метою уточнення даних.
Позивач не заперечував проти отримання ним повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних на 11:00 год. 10 грудня 2024 року та відповідно був обізнаний про необхідність прибути у зазначену у повістці дату до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В той же час позивач стверджував, що він своєчасно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 за повісткою, однак через неналежне виконання службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 своїх посадових обов'язків у частині своєчасного та належного прийому громадян, його не було вчасно запрошено до приміщення установи, у зв'язку з чим він змушений був впродовж деякого часу перебувати на вулиці у прохолодну погоду, що спровокувало у нього зубний біль, тому він вирішив не чекати, коли його покличуть працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 та звернутися до лікаря, на підтвердження чого надав медичну довідку.
До матеріалів справи позивачем долучена медична документація, а саме: довідка КНП «Міська стоматологічна поліклініка № 1» Харківської міської ради № 459 про те, що ОСОБА_1 10 грудня 2024 року звернувся до КНП «МСП № 1» з приводу зубної болі. Призначено лікування, довідка видана 05 лютого 2025 року.
Колегія суддів вказує, що надана позивачем медична документація не може слугувати підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки положеннями ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Таким чином, позивач у разі неможливості прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за повісткою зобов'язаний був у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначеної у повістці дати і часу прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та повідомити про причини неявки.
Доказів того, що позивач виконав вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та своєчасно повідомив територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про причини неприбуття за повісткою, позивачем не надано.
Крім того, колегія суддів враховує, що спірна постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена 24.01.2025, тобто більше ніж сім днів після виклику позивача повісткою на 10.12.2024.
Судом не встановлено порушень з боку відповідача під час винесення спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення, які б давали підстави вважати вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною.
Доводи позивача про те, що відповідач не вказав, які саме відомості про себе позивач був зобов'язаний уточнити та не уточнив, колегія суддів відхиляє, оскільки позивача притягнуто до відповідальності у зв'язку з неявкою за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_6 10.12.2024 з метою уточнення даних, а не у зв'язку з не уточненням даних.
За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Саме у зв'язку з порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, і військовозобов'язаних», затвердженою Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 року, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» відповідно до постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 від 24 січня 2025 року №1620 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому складання постанови начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1620 від 24.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірною.
З урахуванням викладеного, колегія вважає, що при розгляді ІНФОРМАЦІЯ_7 справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 повно та всебічно встановлено обставини вчиненого правопорушення, а також правильно застосовано норми матеріального права, постанова у справі є обґрунтованою, адміністративне стягнення відповідає матеріалам справи про адміністративне правопорушення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог стосовно скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 24.01.2025 № 1620.
Колегія суддів вважає, що доводи позивача спрямовані на уникнення від відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13.05.2025 по справі № 953/1781/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло