14 липня 2025 року Чернігів Справа № 620/5047/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області, Відповідач-1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, Відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення №254150034837 від 28.03.2025 про відмову в призначенні пенсії; зобов'язання ГУ ПФУ в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 всі періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком з 01.03.2025.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем-1 протиправно не зараховано до страхового стажу періоди роботи, згідно із записами трудової книжки, оскільки всі записи є чіткими та відповідають вимогам щодо заповнення трудових книжок, а відсутність дати в записі про зміну прізвища не призводить до неможливості встановити дійсну приналежність трудової книжки особі. Окрім того зазначає, що вини позивача немає в тому, що заповненні Трудової книжки роботодавцем допущено помилку.
Відповідач-1 у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки при призначенні пенсії до страхового стажу позивача не враховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою, оскільки остання заповнена із порушенням Інструкції. Позивачу повідомлялося, що необхідно надати уточнюючу довідку за відповідні періоди роботи, проте будь-які документи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні.
Відповідач-2 у відзиві зазначив, що з позовними вимогами не погоджується та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.03.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, що підтверджується розпискою-повідомленням (а.с. 25).
Листом від 01.04.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача про прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії (а.с. 26).
Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №254150034837 від 28.03.2025 відмовлено позивачу в призначенні пенсії. Підставою для відмови вказано на відсутність необхідного страхового стажу - 32 роки. Відповідач зазначив, що згідно з наданими документами Позивачу можливо зарахувати 31 рік 1 місяць 17 днів. Зокрема, Відповідачем вказано, що за наданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1982, оскільки в запису про виправлення помилки в дошлюбному прізвищі не зазначено дату видачі паспорта, на підставі якого внесено зміни (а.с. 27).
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина друга статті 19 Основного Закону України).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За змістом ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В силу пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу є трудова книжка.
З огляду на наявну в матеріалах справи трудову книжку позивача від 27.10.1982 НОМЕР_1 остання містить такі записи:
- 27.10.1982 - прийнята робітницею по І розряду будівельної лабораторії в Трест “Чернігівводбуд»;
- 15.08.1983 - звільнена із займаної посади по ст. 38 КЗпП Української РСР;
- 01.09.1983 - зарахована студенткою на перший курс факультету загальнотехнічних дисциплін;
- 27.06.1987 - відрахована із числа студентів у зв'язку із закінченням інституту;
- 15.08.1987 - призначена на посаду вчителя трудового навчання на вільну кількість годин в Чернігівську ВШ № 14;
- 21.11.1990 - звільнена із займаної посади по переводу в СШ № 19 Деснянського району м. Чернігова;
- 22.11.1990 - прийнята вчителем трудового навчання в СШ № 19 в порядку переводу із СШ № 14;
- 31.08.1991 - звільнена із займаної посади за власним бажанням;
- 16.09.1991 - призначена на посаду вихователя в Ясла - садок № 2;
- 10.11.1995 - звільнена із займаної посади за власним бажанням;
- 12.09.2000 - прийнята розподілювачем робіт по 3 розряду дільниці з ремонту та установки водолічильників в Державне комунальне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства “Чернігівводоканал»;
- 16.04.2001 - переведена лаборантом хіміко - бактеріологічного аналізу по 4 розряду в лабораторію питної води;
- 02.07.2001 - переведена інженером лабораторії;
- 03.05.2001 - Державне комунальне підприємство водопровідно - каналізаційного господарства “Чернігівводоканал» перейменовано в Комунальне підприємство “Чернігівводоканал».
Вказані вище записи оформлені належним чином, містять посилання на відповідні накази, як на підставу внесення записів, завірені підписами повноважних осіб та печатками, не містять очевидних виправлень, що не викликає сумнівів у їх достовірності, що й не заперечується відповідачами.
З роздруківки стажу позивача вбачається, що до страхового стажу останньої не зараховано періоди роботи:
- з 27.10.1982 по 15.08.1983 - що становить 9 місяців 20 днів;
- з 15.08.1987 по 21.11.1990 - що становить 3 роки 3 місяці 7 днів;
- з 22.11.1990 по 31.08.1991 - що становить 9 місяців 10 днів;
- з 16.09.1991 по 10.11.1995 - що становить 4 роки 1 місяць 26 днів, натомість, враховано період з 23.07.1992 по 22.07.1995 - як догляд за дитиною до 3 років.
Судом також встановлено, що на підтвердження вказаних у трудовій книжці записів та належності їй трудової книжки Позивачем було надано свідоцтво про народження, диплом, виписка із заліково-екзаменаційних відомостей, свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтво про розірвання шлюбу, витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища, а також, довідку №41 від 07.04.2025 про те, що вона у період з 15.08.1987 по 21.11.1990 працювала у Чернігівській загальноосвітній школі І - ПІ ступенів № 14 Чернігівської міської ради Чернігівської області.
У спірні періоди роботи Позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні - в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) пункт 2.3 Інструкції №162.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відтак, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, на яких покладено обов'язок ведення та обліку трудових книжок працівників та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Суд зазначає, що записи в трудовій книжці позивача не дають підстав сумніватися в їх недостовірності або неправдивості.
Згідно з Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства та формує, відповідно до покладених на нього завдань веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі реєстр застрахованих осіб) та у складі зазначеного реєстру реєстр платників страхових внесків до солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (п. 4 Положення №280); здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі страхові внески) та інших платежів, за достовірністю документів, поданих для призначення пенсії, та відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, призначенням (перерахунком) і виплатою пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та іншими виплатами, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, інших джерел, визначених законодавством; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення №280).
Відповідно, в ст. 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Права та обов'язки виконавчої дирекції Пенсійного фонду та її територіальних органів визначені ст. 64 №1058-ІV.
Враховуючи викладені вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку, що територіальний орган Пенсійного фонду формально підійшов до вирішення наявного права особи на пенсію із врахуванням всіх періодів її трудової діяльності, оскільки не здійснив всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист у старості.
Європейський суд з прав людини (надалі також - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова відповідача врахувати спірні періоди роботи до страхового стажу є протиправною та прийнята з надмірним формалізмом.
Ухвалюючи рішення в даній справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).
Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.
Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).
У зазначеному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком зарахувавши страховий стаж, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Крім того, визначаючись щодо органу, який має приймати рішення про призначення пенсії, суд зазначає, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 №25-1), передбачає можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.
Так, згідно із пунктом 4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Відповідно до матеріалів справи, заява позивача про призначення пенсії від 20.03.2025 була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Одеській області і рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято саме вказаними територіальними органами Пенсійного фонду України.
З огляду на зазначене та положення Порядку №22-1, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання саме ГУ ПФУ в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком.
При розгляді даної справи судом враховано положення частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №254150034837 від 28.03.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.10.1982 та призначити пенсію за віком з 01.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385.
Дата складення повного рішення суду - 14.07.2025.
Суддя Ю. О. Скалозуб