15 липня 2025 року справа № 580/3423/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся Керівник Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , військовий квиток серія НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь позивача, в особі військової частини НОМЕР_1 : отримувач - військова частина А3425 (код отримувача (ЄДРПОУ) - НОМЕР_4 , Банк отримувача - Держказначейська служба України, м.Київ, Розрахунковий рахунок - ІІА828201720313211001204015783, призначення платежу: повернення надлишково виплаченого ГЗ та додаткової винагороди за 2022 р. солдатом ОСОБА_1 (відшкодування збитків нанесених державі ОСОБА_1 військовій частині НОМЕР_1 РНОКПП: НОМЕР_5 ) про стягнення шкоди завданої підстави грошові кошти у сумі: 244 840 грн. 22 коп, які отримані без належної на те правової підстави.
В обґрунтування позову зазначає, що за період з 01.08.2022 до 18.12.2022 відповідачу надлишково нароховано грошове забезпечення у сумі 244840,00 грн, яке ним не на даний час не відшкодоване.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. Формування та зберігання справи вирішено здійснювати у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Рекомендоване поштове відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі направлено за адресою: АДРЕСА_2 . Поштове відправлення повернуто до суду 30.04.2025, із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, рекомендоване поштове відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі направлено за адресою: АДРЕСА_1 . Поштове відправлення повернуто до суду 28.05.2025, із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання».
Приписами Кодексу адміністративного судочинства України не врегульовано наслідки повернення рекомендованого поштового відправлення із копією ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
З огляду на зазначені приписи суд застосовує частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Беручи до уваги, що відповідач не отримав копію ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі від 21.04.2025 з незалежних від суду причин, вважається що копія ухвали отримана відповідачем належним чином.
Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи 23.04.2025 на вебсайті Черкаського окружного адміністративного суду розміщено повідомлення про розгляд справи №580/3423/25.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.03.2022 № 8-ос солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Відповідно до рапорту командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_2 від 19.12.2022, солдат ОСОБА_1 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 з лікувального закладу.
Командиром військової частини НОМЕР_1 04.02.2023 проведено службове розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 та вирішено за порушення вимог ст.1,3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.11,12,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягнути його до дисциплінарної відповідальності (Сувора Догана).
Актом проведення службового розслідування за фактом неприбуття з лікувального закладу військовослужбовця стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 від 04.02.2023 встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2022 солдата ОСОБА_1 відправлено на лікування з 29.05.2022.
У ході службового розслідування були отримані документи, які підтверджують факти лікування солдата ОСОБА_1 з 29.05.2022 по 31.07.2022. Останній документ, наданий військовослужбовцем, це довідка №1584 від 23.07.2022 про прийняття на стаціонарне лікування до в/ч НОМЕР_6 ( АДРЕСА_3 ).
Таким чином, з 31.07.2022 визначити місцезнаходження стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 не є можливим.
За вказаним фактом, Харківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону 07.09.2023 розпочате кримінальне провадження №42023222750000174 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
На підставі вищезазначеного відбулося надмірне нарахування грошового забезпечення з моменту відсутності на службі відповідача до моменту призупинення виплати йому грошового забезпечення, а саме з 01.08.2022 по 18.12.2022.
Відповідно до інформації з “Довідки про доходи» від 05.01.2023 №38, заборгованість ОСОБА_1 складає: - серпень 2022 року - 43 882 грн. 24 коп., - вересень 2022 року- 43 882 грн. 24 коп. - жовтень 2022 року - 112 832 грн. 24 коп. - листопад 2022 року - 44 243 грн. 50 коп. Загальна сума заборгованості складає 244 840 грн. 22 коп.
Дані грошові кошти солдатом ОСОБА_1 на цей час не відшкодовані.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом першим статті 3 Закону України від 06.12.1991 № 1934-ХІІ «Про Збройні Сили України», статтями 1, 10 Закону України від 06.12.1991 № 1932-ХІІ «Про оборону України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV «Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Згідно з статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 15 розділу І «Загальні положення» Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Таким чином, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
У рамках судового розгляду судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти в розмірі 244840,22 грн. є грошовим забезпеченням відповідача за період 01.08.2022 по 18.12.2022.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем самовільно залишено військову частину, а тому суд погоджується з твердження позивача, що нарахування у вказаний період грошового забезпечення відбулось внаслідок недобросовісності з боку відповідача, що є підставою для їх повернення.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 533/934/15-ц, від 20.06.2018 у справі № 815/5027/15, від 03.10.2018 у справі № 755/2258/17, виходячи з таких міркувань.
У випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.
Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
Указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічні за змістом висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 734/3102/16-ц та від 22.01.2020 у справі №813/1045/18.
Відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов військової частини НОМЕР_1 слід задовольнити повністю.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , Банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ, розрахунковий рахунок - UА828201720313211001204015783, призначення платежу: повернення надлишково виплаченого ГЗ та додаткової винагороди за 2022 р. солдатом ОСОБА_1 (відшкодування збитків нанесених державі ОСОБА_1 військовій частині НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти у сумі 244 840 (двісті сорок чотири тисячі вісімсот сорок) грн. 22 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ