Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
15 липня 2025 року № 520/8192/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №520/8192/24, з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 10.06.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.03.2022 року до 31.03.2024 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 08.03.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704; з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704; з 01.01.2024 року до 31.03.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 03.07.2023 по 14.07.2023, з 31.08.2023 по 29.09.2023, з 05.12.2023 по 28.12.2023, з 07.01.2024 по 30.01.2024 та з 30.01.2024 по 11.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 03.07.2023 по 14.07.2023, з 31.08.2023 по 29.09.2023, з 05.12.2023 по 28.12.2023, з 07.01.2024 по 30.01.2024 та з 30.01.2024 по 11.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 скасовано в частині. Прийнято постанову в частині, в іншій частині рішення залишено без змін.
За даними програмного забезпечення "Діловодство спеціалізованого суду" судове рішення набрало законної сили 20.11.2024 та Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи зі строком пред'явлення виконавчого документа до виконання до 21.11.2027.
Старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Східного міжрегіонального управління управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення від 26.08.2024 у справі №520/8192/24 в частині щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 03.07.2023 по 14.07.2023, з 31.08.2023 по 29.09.2023, з 05.12.2023 по 28.12.2023, з 07.01.2024 по 30.01.2024 та з 30.01.2024 по 11.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн.
В обґрунтування зазначеної заяви зазначено таке. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 364 від 29.11.2024 року, про перерахунок та виплату старшому лейтенанту ОСОБА_2 грошового забезпечення, з урахуванням раніше сплачених сум, за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт (відповідно до формулювань наведених у судовому рішенні) за два періоди часу: у 2022 та у 2023 року, окрім того, наказано нарахувати і виплатити винагороду в розмірі 100 000 на місяць, пропорційно часу перебування на лікуванні, з урахуванням раніше сплачених сум, за періоди: з 03.07.2023 по 14.07.2023, з 31.08.2023 по 29.09.2023, з 05.12.2023 по 28.12.2023, 3 07.01.2024 по 30.01.2024, з 30.01.2024 по 11.03.2024. Військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником коштів, та знаходиться на фінансовому забезпеченні у військової частини НОМЕР_4 . Військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення суду, в межах своїх повноважень, здійснила всі заходи по добровільному виконанню рішення суду, (вище перелічено) Всі необхідні документи направлені до органу фінансового забезпечення військової частини НОМЕР_5 . В той же час: військова частина НОМЕР_4 є розпорядником державних коштів 3 рівня. Тому отримує фінансування від розпорядників коштів вищих рівнів, зокрема від ОК " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та Міністерства оборони України. Виконання рішення суду по справі здійснюється у відповідності з бюджетним законодавством та використанням фінансових асигнувань за цільовим призначенням. Пунктом четвертим частини п'ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошторисн розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. 3, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року i закінчується 31 грудня того ж року. Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань. Таким чином, з тексту листа Боржника вбачається факт невиконання рішення за наявності обставин, що істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим. За таких обставин, з метою усунення обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, недопущення порушення строків здійснення виконавчого провадження й забезпечення належного виконання рішення, є необхідність у зміні та встановленні способу і порядку виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2025 по справі № 520/8192/24.
Від Військової частини НОМЕР_1 заперечень щодо вищезазначеної заяви не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.
Суд, дослідивши доводи заяви позивача та надані сторонами докази, дійшов наступного.
Надаючи правову оцінку викладеним в заяві обставинам, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Неможливість виконання рішень зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2024 у справі №520/8192/24 в частині щодо зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду в розмірі 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні перебування на стаціонарному лікуванні за періоди з 03.07.2023 по 14.07.2023, з 31.08.2023 по 29.09.2023, з 05.12.2023 по 28.12.2023, з 07.01.2024 по 30.01.2024 та з 30.01.2024 по 11.03.2024 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.
Тобто, за результатами розгляду справи та вирішення спору між сторонами, суд постановив рішення, яким зобов'язав суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії задля захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах.
Натомість, у поданій заяві позивач просить суд змінити спосіб і порядок виконання вищевказаного рішення, шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошової винагороди в розмірі 100000,00 грн.
Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов'язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретної суми не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, тому суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
Оскільки зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
При цьому, суд враховує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості з індексації грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. У той же час, у спірних відносинах йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Суд наголошує, що зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено.
Окрім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок неможливості виконання рішення суду в добровільному порядку.
Так, у заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення позивач зазначив, що він звернувся до органів примусового виконання рішень та постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження від 20.01.2025 ВП № 76823015 з приводу виконання рішення в даній справі, на підтвердження чого позивачем надано копію постанови про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, будь-яких інших відомостей щодо вчинення дій у рамках виконавчого провадження, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", задля виконання рішення суду в даній справі, заява позивача не містить. Відповідних доказів до суду також не подано.
Доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що рішення суду в даній справі неможливо виконати без зміни способу та порядку його виконання, матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, судом не встановлено обґрунтованих та доведених підстав для задоволення заяви позивача про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі № 520/8192/24.
Згідно ч. 8 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу за результатами розгляду питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст. 295, ст. 297, ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Мельников Р.В.