Справа № 420/15702/25
15 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Міністерства оборони України (надалі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати бездіяльність Міністерства оборони України протиправною (в частині надання неповної інформації у відповіді на запит від 19.05.2025);
- зобов'язати Міністерство оборони України надати відповідь на вищезазначений запит від 19.05.2025, надаючи повну інформацію щодо усіх без виключення пунктів запиту.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.05.2025 року було надіслано запит на публічну інформацію до Міністерства оборони України, на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 Запит був щодо інформації стосовно звернення, в якому було зазначено про використання нецензурної лексики посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначає, що запит складався з декількох різних пунктів, зокрема, було прохання щодо надання такої інформації: дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України; дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19.05.2025 року на вищезазначений запит надійшла відповідь від Міністерства оборони України, однак відповіді на вказані пункти запиту не надано. Позивач вказує, що Міністерство оборони України надіслало звернення щодо ІНФОРМАЦІЯ_4 до Генерального штабу ЗСУ, а також враховуючи те, що в Міністерстві оборони України є інформація щодо реєстраційних даних тих чи інших звернень, які вони надсилають до Генерального штабу ЗСУ, то відповідач був зобов'язаний надати цю інформацію, але цього не зробив, просто проігнорувавши пункти запиту. Відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації", розпорядник зобов'язаний надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію. Позивач зазначає, що не надаючи інформації (яка скоріш за все була у відповідача), або в разі якщо конкретно цієї інформації і не було у відповідача - він мав про це чітко повідомити, відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Таким чином, позивав вважає, що надаючи неповну інформацію у відповіді на запит, як того вимагає Закон України "Про доступ до публічної інформації", відповідач порушив його право на інформацію, яке гарантоване Конституцією України та вказаним Законом, а тому звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 26.05.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/15702/25 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.
17.06.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що Управлінням по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації (далі - Управління) листом від 19.05.2025 за вих. № 220/63/ВихЗПІ/329 за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 йому була надана відповідь та інформація, яка є у володінні Міноборони. Відповідач звертає увагу на те, що надісланий позивачем до Міноборони України запит від 19.05.2025 лише частково стосуються інформації розпорядником якої є Міноборони, а тому йому була надана відповідь на запит в частині, що стосується інформації наявної в Міноборони та повідомлено якому органу військового управління було передане його звернення від 20.11.2024.
Також відповідач вказує, що за результатами опрацювання електронної картки матеріалів опрацювання запиту ОСОБА_1 на інформацію від 20.11.2024 щодо повідомлення реєстраційного номера, дати та часу реєстрації звернення щодо ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також назви органу влади (або структурного підрозділу), куди було направлено звернення з Міністерства оборони України та реєстраційного номера, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України, вбачається, що запит було опрацьовано в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації. За дорученням державного секретаря Міністерства оборони України Управління по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації надіслало звернення ОСОБА_1 до адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України. За вих. № 220/63/ВихЗПІ/705 від 27.11.2024 повідомлено ОСОБА_1 , що вищезгадане звернення зареєстровано в Міністерстві оборони України 20.11.2024 за № А-150975 та відповідно до компетенції направлено до Адміністративного Управління Генерального штабу Збройних Сил України, де це звернення було зареєстровано за № А-142080. В подальшому командиром військової частини НОМЕР_1 по суті порушеного питання у зверненні стосовно посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 була надана ОСОБА_1 відповідь за вих. від 26.11.2024 № 17251/вз. А тому питання з яким звертався ОСОБА_1 було вирішено по суті. Яким чином самостійна юридична особа - Генеральний штаб ЗСУ приймав рішення і направляв звернення ОСОБА_1 до підпорядкованих йому військових частин для його розгляду по суті і надання відповіді на звернення ОСОБА_1 . Міноборони невідомо, це відноситься до внутрішніх процедур вказаної установи - органу військового управління і саме ця установа є володільцем інформації пов'язаної з подальшою внутрішньою реєстрацію в діловодстві отриманого від Міноборони звернення ОСОБА_1 , а тому Міноборони не є розпорядником інформації щодо внутрішньої реєстрації документів, що знаходяться в Генеральному штабі ЗСУ та військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_1 , яка безпосередньо надавала відповідь позивачу. Таким чином, відповідач звертає увагу суду на те, що Міноборони України діяло в порядок та спосіб передбачений Законом № 2939-VI і будь-яких порушень прав стосовно позивача не вчиняло, а інформація на запит з якими позивач звернувся 19.05.2025 безпосередньо до відповідача, лише частково відносяться до компетенції Міноборони, а тому ОСОБА_1 була надана лише інформація, розпорядником якої є Міноборони.
23.06.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти доводів відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
19.05.2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) направив на електронну пошту Міністерства оборони України - ІНФОРМАЦІЯ_1 запит на публічну інформацію наступного змісту:
« 20.11.2024 року, о 15:29 - було надіслано електронний лист із зверненням до Міністерства оборони України, на електронну пошту: zvernmou@post.mil.gov.ua
Заголовок електронного листа був такий: "ЗАЯВА __ запорізьке ВСП посилає громадян *** 20.11.24 __"
Повідомте інформацію щодо вищезазначеного звернення, а саме:
* реєстраційний номер вищезазначеного звернення, який було присвоєно в апараті Міністерства оборони України;
* дата та час реєстрації вищезазначеного звернення в апараті Міністерства оборони України;
* назва органу влади (або структурного підрозділу), куди конкретно звернення було направлено з апарату Міністерства оборони України;
* дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України;
* дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Разом із відповіддю на цей запит, також надайте копію цього запиту.
Відповідь надайте за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Міністерство оборони України на вказаний запит надало відповідь від 19.05.2025 року № 220/63/ВихЗПІ/329 наступного змісту:
«Ваш запит від 12.05.2025 що надійшов до Міністерства оборони України (далі - Міноборони) електронною поштою щодо надання інформації стосовно Вашого звернення від 20.11.2024 з заголовком "запорізьке ВСП посилає громадян *** 20.11.24" (вх. від 19.05.2025 № 3011/ЗПІ) (додається), розглянуто в Міноборони.
За результатами розгляду повідомляємо наступне:
Ваше звернення з заголовком "запорізьке ВСП посилає громадян *** 20.11.24" надійшло до Міноборони електронною поштою та зареєстровано в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації (далі - Управління) від 20.11.2024 № А-150975 о 17:58 (додається);
звернення зареєстровано офіцером відділу попереднього розгляду Управління ОСОБА_2 ; звернення зареєстровано в системі електронного документообігу Міноборони у відповідному модулі "Звернення громадян";
За результатами попереднього розгляду Ваш запит було опрацьовано в Управлінні;
За дорученням державного секретаря Міністерства оборони України згадані вище звернення було направлено для подальшої організації його опрацювання за компетенцією до Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України.».
Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо надання повної інформації у відповіді на запит від 19.05.2025 року, а саме в частині пунктів запиту: «дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України; дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в ІНФОРМАЦІЯ_3 », а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2657-XІІ Про інформацію (далі Закон № 2657-XІІ), Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ Про доступ до публічної інформації (далі Закон № 2939-VІ) та іншими нормативно-правовими актами.
Частина 1 ст. 3 Закону № 2657-XІІ встановлює право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2939-VI публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом: надання інформації за запитами на інформацію (п. 1 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VІ).
Суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2939-VІ є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;
5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
За змістом наведених норм можна виділити такі ознаки публічної інформації: 1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством; 2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація; 3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації; 4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків; 5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Одним із способів доступу до інформації відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 2939-VI є надання її за запитами на інформацію.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
На підставі ч. 2 ст. 19 Закону № 2939-VI запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону № 2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
Верховною Радою України було ратифіковано Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів, прийняту 18 червня 2009 року у м. Тромсе, яка набрала чинності для України 01 грудня 2020 року (далі Конвенція).
У статті 1 Конвенції під поняттям офіційні документи розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів.
У Законі України Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів зазначається, що відповідно до пункту 2 статті 1 Конвенції Україна заявляє, що визначення поняття державні органи також включає юридичних осіб у тій мірі, в якій вони виконують державні функції або управляють державними коштами відповідно до національного законодавства.
Згідно зі статтею 2 Конвенції кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 20 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Згідно ч. ч. 3, 4, 5 ст. 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.
З аналізу наведених норм можна зробити висновок, що розпорядник публічної інформації зобов'язаний її надати на запит особи, який відповідає вимогам Закону № 2939-VI. При цьому, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо він не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит. У такому випадку, розпорядник інформації, якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 19.05.2025 року ОСОБА_1 за допомогою електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) направив на електронну пошту Міністерства оборони України - zaputmou@post.mil.gov.ua запит на публічну інформацію наступного змісту:
« 20.11.2024 року, о 15:29 - було надіслано електронний лист із зверненням до Міністерства оборони України, на електронну пошту: zvernmou@post.mil.gov.ua
Заголовок електронного листа був такий: "ЗАЯВА __ запорізьке ВСП посилає громадян *** 20.11.24 __"
Повідомте інформацію щодо вищезазначеного звернення, а саме:
* реєстраційний номер вищезазначеного звернення, який було присвоєно в апараті Міністерства оборони України;
* дата та час реєстрації вищезазначеного звернення в апараті Міністерства оборони України;
* назва органу влади (або структурного підрозділу), куди конкретно звернення було направлено з апарату Міністерства оборони України;
* дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України;
* дата реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
Разом із відповіддю на цей запит, також надайте копію цього запиту.
Відповідь надайте за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
Міністерство оборони України на вказаний запит надало відповідь від 19.05.2025 року № 220/63/ВихЗПІ/329, в якій повідомило, що звернення з заголовком "запорізьке ВСП посилає громадян *** 20.11.24" надійшло до Міноборони електронною поштою та зареєстровано в Управлінні по роботі зі зверненнями громадян та доступу до публічної інформації (далі - Управління) від 20.11.2024 № А-150975 о 17:58 (додається); звернення зареєстровано офіцером відділу попереднього розгляду Управління ОСОБА_2 ; звернення зареєстровано в системі електронного документообігу Міноборони у відповідному модулі "Звернення громадян"; а результатами попереднього розгляду Ваш запит було опрацьовано в Управлінні; за дорученням державного секретаря Міністерства оборони України згадані вище звернення було направлено для подальшої організації його опрацювання за компетенцією до Адміністративного управління Генерального штабу Збройних Сил України.
Таким чином, з наданої відповідачем відповіді вбачається, що Міністерство оборони України надало запитувану інформацію лише по першому та другому пункту запиту.
Відповіді на третій та четвертий пункт запиту, а саме щодо надання інформації про дату реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в тому органі влади (структурному підрозділі), куди звернення надійшло з апарату Міністерства оборони України та дату реєстрації та реєстраційний номер, який було присвоєно вищезазначеному зверненню в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідачем не надано.
Лише у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що за результатами розгляду запиту ОСОБА_1 йому була надана відповідь на запит в частині, що стосується інформації наявної в Міноборони та повідомлено якому органу військового управління було передане його звернення від 20.11.2024. Також відповідач вказав, що яким чином самостійна юридична особа - Генеральний штаб ЗСУ приймав рішення і направляв звернення ОСОБА_1 до підпорядкованих йому військових частин для його розгляду по суті і надання відповіді на звернення ОСОБА_1 . Міноборони невідомо, це відноситься до внутрішніх процедур вказаної установи - органу військового управління і саме ця установа є володільцем інформації пов'язаної з подальшою внутрішньою реєстрацію в діловодстві отриманого від Міноборони звернення ОСОБА_1 , а тому Міноборони не є розпорядником інформації щодо внутрішньої реєстрації документів, що знаходяться в Генеральному штабі ЗСУ.
Однак, як було зазначено судом вище, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту якщо він не володіє інформацією, щодо якої зроблено запит. У такому випадку, розпорядник інформації, якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Однак, надана Міністерством оборони України відповідь від 19.05.2025 року № 220/63/ВихЗПІ/329 не містить ні відмови в розгляді третього та четвертого пункту запиту, ні інформації про направлення цього запиту належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірних правовідносинах допущено протиправну бездіяльність щодо надання відповіді на третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ.
Щодо заявленої позивачем вимоги зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Так, позивач просить суд зобов'язати Міністерство оборони України надати відповідь на вищезазначений запит від 19.05.2025, надаючи повну інформацію щодо усіх без виключення пунктів запиту.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, відповідачем було надано відповідь на перший та другий пункт запиту та в позовній заяві позивач не висловлює незгоди з наданою відповіддю в цій частині.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Міністерства оборони України щодо надання відповіді на третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ та зобов'язання Міністерства оборони України розглянути третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії"). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Водночас, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.
Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.
Так, відповідно до абз. 9 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України, тобто в справах щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Враховуючи, що дана справа відноситься до тієї категорії справ, що визначена п. 1 ч. 1 ст. 263 КАС України, тому наявні передбачені законом підстави для звернення судового рішення у цій справі до негайного виконання.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі згідно ст. 139 КАС України судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ: НОМЕР_4) про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо надання відповіді на третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині зобов'язання Міністерства оборони України розглянути третій та четвертий пункти запиту ОСОБА_1 на публічну інформацію від 19.05.2025 року вх. № 3011/ЗПІ з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.07.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва