Справа №22-ц-1166 2006р. Головуючий у 1-й інстанції Ковальова О.О.
Категорія 18 Суддя-доповідач Сибільова Л.О.
РІШЕННЯ іменем України
03 серпня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Маслова В.О. суддів - Сибільової Л.О., Дубровної В.В. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.
та осіб, які беруть участь у справі - представника позивача - ВАТ «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» Плотнікова С.І., відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» та ОСОБА_1 на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09 червня 2006 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -
ВАТ «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» звернулося в березні 2006 року до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 26 грудня 2002 року між ним та відповідачкою, яка працювала на даному підприємстві, був укладений договір безпроцентної позики. За умовами цього договору позивач надав відповідачці безпроцентну позику на суму 20 000 грн. для придбання житла. Пунктом 6.3 вказаного договору передбачено, що в разі звільнення з роботи позичальника, незалежно від причин звільнення, останній повертає залишок непогашеної суми до дня звільнення.
Відповідачка звільнилась з роботи 20 жовтня 2003 року, але в порушення зобов'язання не повернула суму позики в повному обсязі.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з відповідачки в рахунок погашення боргу по договору безвідсоткової позики грошові кошти у сумі 12 027,32 грн., в тому числі 6617,27 гр. основного боргу, 1732, 13 грн. пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, 3158,51 грн. інфляційні збитків та 519,41 грн. - 3% річних з простроченої суми.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» в рахунок відшкодування боргу 6502,27 грн. та пеню в розмірі 1732,13 грн., всього 8234, 40 грн.
Вирішене питання про судові витрати.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних збитків в сумі 3158,51 грн. та 3% річних в сумі 519,41 грн., та ухвалити нове рішення, яким задовольнити ці вимоги.
Апелянт вважає, що висновок суду щодо неправомірності вимог про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, так як вони не передбачені договором безпроцентної позики як вид відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є невірним. Суд порушив норми матеріального права , а саме ст. 1050 та ст. 625 ЦК України, оскільки норми даних статей мають обов'язковий характер, незалежно від того, чи визначений у договорі такий вид відповідальності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
При цьому ОСОБА_1 зазначає, що позивач прийняв умову договору щодо його чинності до остаточного розрахунку, але не менш ніж до 26 грудня 2012 року, не пред'являв їй жодної претензії по договору на протязі майже трьох років, при цьому позивач усвідомлював, що і після її звільнення договір лишався чинним, а умови договору виконувались відповідачкою належним чином - вона щомісячно вносила платежі. Вважає, що умови погашення нею боргу за договором позики є альтернативними, а тому за наявності в договорі умови погашення нею боргу протягом 15 років не повинна діяти умова, передбачена п.6.3 договору.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши правові позиції сторін, вивчивши матеріали даної цивільної справи та цивільної справи № 2-75 за 2006 рік, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга ВАТ «Укрнафта» в особі нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» підлягає задоволенню з скасуванням рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми та ухваленням нового рішення в цій частині з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, 26 грудня 2002 року між позивачем і ОСОБА_1, яка працювала у відповідача, був укладений договір безпроцентної позики на суму 20000 грн. для придбання житла. Відповідно до п. 5.1. договору позика надана на 15 років з моменту її отримання і повертається починаючи з липня 2003 року шляхом щомісячного утримання із заробітної плати позичальника. Пунктом 6.3. договору обумовлено, що у разі звільнення з роботи позичальника незалежно від причини звільнення, останній повертає залишок непогашеної суми до дня звільнення. Пункт 7.1. договору передбачає, що договір є дійсним до початку остаточного проведення розрахунків позичальником, проте в будь-якому випадку до 26 грудня 2012 року.
Поручителями відповідачки по договору безпроцентної позики є ОСОБА_4 та ОСОБА_3. 20 жовтня 2003 року відповідачка була звільнена з роботи з посади інженера НГВУ «Охтирканафтогаз» на підставі ст. 38 КЗпП України у зв'язку з виходом на пенсію.
Протягом роботи на підприємстві та за період з жовтня 2003 року по день вирішення справи судом відповідачка сплачувала за договором позики на погашення суми позики по 115 грн. щомісячно.
Місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що згідно умов договору ОСОБА_1 зобов'язана була сплатити позивачеві решту суми позики до дня звільнення. Трактування відповідачкою умов договору як альтернативну можливість для неї сплачувати позику до 26 грудня 2012 року або сплатити її до дня звільнення є невірним, оскільки в договорі чітко передбачено, що за умови звільнення у позичальника наступає обов'язок сплатити позикодавцеві всю суму несплаченої позики, незалежно від того, на який строк було укладено договір позики. Посилання ОСОБА_1 в даному випадку на порушення судом ст.539 нині діючого ЦК України, яка регламентує виконання альтернативного зобов'язання, є безпідставним.
З обставин справи та змісту договору не вбачається, що позивач після звільнення відповідачки визнав дію договору до 2012 року, як те помилково стверджує ОСОБА_1 в скарзі,
не звернувшись відповідно до п.11.1 договору до неї з попередньою претензією про дострокове погашення боргу за позикою в зв'язку з її звільненням.
Таким чином, місцевий суд обгрунтовано стягнув з відповідачки суму боргу та пені, яка передбачена п.8.1 договору, і висновки суду в цій частині відповідають вимогам ст.ст. 161-162, 178-180, 214 ЦК України 1963 року, який діяв на час укладення договору позики, та ст.ст. 546, 548-55, 610-612, 625, 1049 - 1050 ЦК України 2003 року. В цій частині рішення слід залишити в силі.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, та трьох процентів річних від простроченої суми, місцевий суд виходив з того, що такий вид відповідальності за невиконання зобов'язання за договором позики цим договором не передбачений.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам ст.625 ЦК України, тобто сам закон встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, незалежно від того, чи передбачено це в договорі. Зазначена норма закону передбачає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням зазначеної норми закону та обставин справи, з яких не вбачається підстав для звільнення відповідачки від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, з неї підлягає стягненню сума інфляційних збитків - 3158,51 гр. та 3% річних з простроченої суми -519, 41 гр., на яких наполягає позивач на час апеляційного перегляду рішення суду і які були заявлені ним до стягнення на час винесення рішення суду першої інстанції. В цій частині рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення зазначених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст.88, 316 ЦПК України, підлягає зміні рішення суду в частині розподілу судових витрат між сторонами. Оскільки позивач, вимоги якого повністю задоволені, при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій сплатив в межах своїх вимог 179,92 гр. судового збору та 60 гр. інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, з відповідачки на його користь підлягають стягненню зазначені суми - всього 239,92 гр. замість зазначених в рішенні 81,56 гр. судового збору та 20,4 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі ст. 214 ЦК України 1963 року, ст.625 ЦК України 2003 року, керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313-414, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» задовольнити.
Скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 9 червня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь інфляційних збитків та трьох процентів річних з простроченої суми і ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» інфляційні збитки в сумі 3158, 51 гр. та три проценти річних з простроченої суми - 519,41 гр., а всього - 3677,92 гр.
Змінити рішення суду в частині розподілу судових витрат і стягнути з ОСОБА_1 на користь відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» судові витрати в сумі 239,92 гр. замість 81,56 гр. судового збору та 20,4 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, зазначених в рішенні суду.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Судді
Вірно: суддя апеляційного суду