14 липня 2025 рокусправа № 380/19372/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач-1), Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі -відповідач-2), у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову в продовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 з 01.03.2024, оформлене у вигляді повідомлення від 29.03.2024;
- зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради виплатити допомогу на проживання внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 за період з 01.03.2024 по 30.06.2024 у сумі 20000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що вона та її неповнолітній син є внутрішньо перемішеними особами. Констатує, що на підставі заяви їм призначено допомогу на проживання, яка виплачувалася до лютого 2024 року. З метою продовження виплати цієї допомоги звернулася до відповідача-1, однак отримала відмову. Підставою для відмови слугувала відсутність відомостей про батька дитини, що унеможливлює правильно визначити майновий стан сім'ї. На переконання позивачки, зазначення в свідоцтві про народження дитини (факт визнання батьківства) батька не є правовою підставою для включення його до складу сім'ї. Вважає рішення про відмову в продовженні виплати допомоги на проживання протиправним, та таким, що прийнято без урахування Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332. За захистом порушеного права звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 23.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач-1 правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних документів процесуального характеру від нього на адресу суду не надходило. Про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення тексту ухвали в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка сформована програмним забезпеченням «Діловодство спеціалізованого суду».
09.10.2024 відповідач-2 подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачкою обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що 11.07.2024 позивачка зверталася до відповідача-2 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на неї та її малолітнього сина ОСОБА_2 , на підставі якої рішенням від 13.08.2024 призначено допомогу у розмірі 5000,00 грн щомісячно. Наголошує, що ОСОБА_1 із заявою до Залізничного відділу соціального захисту не зверталася щодо недоотримання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеній особі за період з 01.03.2024 до 30.06.2024. Констатує про відсутність підстав для виплати позивачці допомоги за спірний період, оскільки вона не була призначена. З урахуванням викладеного, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та її син ОСОБА_2 отримали статус внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 10.07.2023 №3001-5002476108, №3001-5002476135 відповідно.
Згідно з довідками про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 10.07.2024 №1306-5003359186 та № 1036-5003359240 позивачка та її неповнолітній син перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи у Залізничному відділі соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 від 04.02.2016 серії НОМЕР_1 (запис поновлено повторно) батьком є ОСОБА_3 та матір'ю - ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 з 01.07.2024 призначено виплату державної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам на підставі постанови №332 у розмірі 5000,00 грн, що підтверджується повідомленням про надання державної допомоги сім'ям з дітьми.
У відповідь на звернення від 13.10.2023, листом від 24.10.2023 №100/06-100/06/С-89-96 відповідач-1 повідомив позивачці, що згідно з програмним комплексом єдиної інформаційної системи соціальної сфери їй надається допомога на проживання з 01.01.2023 до 31.01.2024 у розмірі 5000,00 грн щомісячно (до складу сім входить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Зазначив, що для осіб, які отримували допомогу на проживання станом на 01.08.2023, виплата її продовжується автоматично без урахування доходів громадян.
Позивачка отримувала допомогу на проживання до 29.02.2024.
24.02.2024 позивачка звернулася до відповідача-1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (повторне звернення).
29.03.2024 Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації прийняло рішення, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім'ям з дітьми, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні такої допомоги у зв'язку із тим, що особа не відповідає умовам, визначеним Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
У відповідь на звернення від 13.05.2024, листом від 24.05.2024 №100/06-100/06/С-46-46 відповідач-1, покликаючись на п. 3 порядку №332, повідомив про відсутність підстав для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка до заяви не додала підтверджуючих документів на батька дитини - ОСОБА_2 чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що унеможливлює вірно визначити майновий стан сім'ї та визначити право на надання допомоги на проживання на наступний шестимісячний період.
Вважаючи рішення відповідача від 29.03.2024 протиправним, позивачка пред'явила цей позов.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з відмовою в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України від 20.10.2014 №1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі -Закон №1706-VII).
За змістом ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
За приписами ч. 1 ст. 5 Закону №1706-VII довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім'ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім'ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:
для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;
для інших осіб - 2000 гривень.
Допомога призначається на кожного члена сім'ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.
До складу сім'ї уповноваженої особи включаються (незалежно від наявності відомостей щодо включення їх до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб) чоловік, дружина, діти, прийомні діти, діти, які виховуються батьками-вихователями в дитячих будинках сімейного типу, усиновлені діти, діти, над якими встановлено опіку або піклування, а також діти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти (зокрема у період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів освіти і вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем і продовженням навчання за іншим рівнем за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців) до досягнення 23 років і не мають власних сімей; діти з інвалідністю після досягнення ними 18-річного віку до визнання їх особами з інвалідністю з дитинства I та II групи; не перебувають в шлюбі повнолітні діти; визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи, які проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи та доглядає за нею; жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю і мають спільних дітей, та/або особи, які встановили у судовому порядку факт проживання однією сім'єю. Членом сім'ї може вважатися одинока особа, а також неповнолітня дитина, якщо така особа не входить до складу сім'ї.
Склад сім'ї уповноваженої особи визначається на дату звернення за призначенням допомоги.
До складу сім'ї уповноваженої особи не включаються:
особа, яка перебуває на повному державному утриманні;
особа, яка представляє інтереси дитини (переміщеної без супроводження законного представника) та перебуває з дитиною у сімейних, родинних відносинах (баба, дід, прабаба, прадід, повнолітні брат, сестра, тітка, дядько, вітчим, мачуха), але не є внутрішньо переміщеною особою, за наявності виданого службою у справах дітей за місцем звернення документа, що підтверджує такі відносини з дитиною;
особа, яку батьки або інші законні представники уповноважили супроводжувати дитину, що підтверджується письмовою заявою одного із законних представників, завіреною органом опіки та піклування;
особа, у сім'ю якої влаштовано дитину, яка залишилася без батьківського піклування (за наявності копії наказу служби у справах дітей про тимчасове влаштування);
особа, яка разом не проживає із отримувачем та не пов'язана з ним спільним побутом, що підтверджено документально, або перебуває за кордоном/зникла безвісти/депортована за межі України;
законний представник (для недієздатних або обмежено дієздатних осіб, а також дітей, яким призначено опікуна або піклувальника).
З 1 листопада 2023 р. для призначення допомоги уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява).
Пунктом 4 порядку №332 визначено, що для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 1 (далі - заява). Така заява подається структурному підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної (військової) адміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення) ради (далі - орган соціального захисту населення) або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.
Згідно з п. 13-1 порядку №332 починаючи з 1 грудня 2023 р. допомога сім'ї, зазначеній у пункті 3 цього Порядку, призначається на другий шестимісячний період без додаткового звернення, якщо:
середньомісячний сукупний дохід на одного отримувача протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує чотирьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про призначення допомоги на другий шестимісячний період;
у складі сім'ї є особи працездатного віку, які доглядають за дітьми до досягнення ними шестирічного віку (включно); дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, на дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідність; особи з інвалідністю I чи II групи; громадяни, які мають трьох і більше дітей віком до 18 років і доглядають за ними; громадяни, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичні особи, які надають соціальні послуги та отримують компенсацію за надання соціальних послуг, студенти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, місце проживання яких не задеклароване/зареєстроване в гуртожитку;
у складі сім'ї є працездатна особа, яка протягом перших шести місяців, за які отримувала допомогу, сприяла своїй економічній самостійності (працевлаштувалася, зареєструвалася як фізична особа - підприємець та розпочала відповідну діяльність/особа, яка провадить незалежну професійну діяльність/або отримала допомогу на здобуття економічної самостійності/мікрогрант/грант на створення або розвиток власного бізнесу/ваучер на навчання) та середньомісячний дохід якої протягом періоду, за який враховуються доходи, не перевищує трьох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 1 січня року, в якому приймається рішення про надання допомоги на другий шестимісячний період.
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632 «Деякі питання виплати державної соціальної допомоги».
За приписами п. 20-1 порядку № 332 починаючи з 1 грудня 2023 р. в заяві зазначаються:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) уповноваженої особи;
відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, звідки перемістилася особа;
фактичне місце проживання (перебування) на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої перемістилася особа (зазначається в разі подання заяви до органу соціального захисту населення або до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради чи центру надання адміністративних послуг);
відомості про фактичне місце проживання (перебування) та контактний номер телефону, адреса електронної пошти;
номер поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування допомоги «є Підтримка» або номер банківського рахунка (за стандартом IBAN) уповноваженої особи для виплати допомоги;
відомості про осіб, які входять до складу сім'ї, у тому числі малолітніх/неповнолітніх дітей, які перемістилися (народилися після переміщення) разом з уповноваженою особою, а саме:
прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності);
дата народження;
серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України або свідоцтва про народження, або тимчасового посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне/тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні), унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності) (в разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), зазначається серія (за наявності) та номер паспорта громадянина України та/або серія та номер паспорта громадянина України для виїзду за кордон);
реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті). В разі подання заяви в електронній формі засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), реєстраційний номер облікової картки платника податків зазначається обов'язково;
серія та номер свідоцтва про народження дитини;
статус особи з інвалідністю (за наявності);
обставини, що спричинили внутрішнє переміщення;
інша інформація згідно з додатком 5.
Заява вважається поданою в разі заповнення особою всіх полів форми. В разі відсутності в заяві інформації про наявність статусу особи з інвалідністю відповідні дані можуть бути отримані з інформаційних ресурсів Мінсоцполітики.
Пунктом 22 порядку №332 визначено, що з метою встановлення права на призначення/продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».
Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.
За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.
Пунктом 24 порядку №332 передбачено, що у разі успішного проходження верифікації інформації отримувачів допомога продовжується автоматично із використанням функціоналу Єдиної системи.
У разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв'язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.
Повідомлення про прийняте рішення та порядок його оскарження надсилаються за технічної можливості із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи засобами мобільного зв'язку або органом соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, з використанням засобів поштового/електронного зв'язку.
У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.
Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.
Суд установив, що ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації щодо продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
29.03.2024 відповідачем-1 прийнято рішення, оформлене повідомленням про надання державної допомоги сім'ям з дітьми, яким відмовлено у наданні такої допомоги з підстав невідповідності особи умовам, визначеним порядком №332.
Водночас суд звертає увагу, що в оскаржуваному акті індивідуальної дії відповідач не зазначив, яким саме вимогам порядку №332 не відповідає позивачка, у зв'язку з чим відмовлено у призначенні/продовженні допомоги внутрішньо переміщеним особам. Викладене свідчить про те, що відповідач-1 не дав належну оцінку всім доданим до заяви документам, що підтверджує формальний розгляд заяви.
У контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, та проаналізувавши рішення від 29.03.2024, суд дійшов висновку, що воно є формальним та неконкретизованим, оскільки у ньому абстрактно зроблено покликання на умови порядку №332, яким передбачено критерії, за умови невідповідності яким, допомога не призначається/не виплачується.
Таким чином, ненадавши чіткої і вмотивованої відмови на заяву ОСОБА_1 відповідач прийняв необґрунтоване рішення від 29.03.2024, чим порушив права та інтереси позивачки.
Суд також зауважує, що у відповіді від 24.05.2024 №100/06-100/С-46-46 відповідач зазначив про відсутність підстав для продовження виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, оскільки позивачка до заяви не додала підтверджуючих документів на батька дитини - ОСОБА_2 чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька дитини відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, що унеможливлює вірно визначити майновий стан сім'ї та визначити право на надання допомоги на проживання на наступний шестимісячний період.
Однак, суд наголошує, що вказані підстави не були зазначені у спірному рішенні як підстава для відмови у призначенні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Водночас суд зазначає, що згідно з ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Матеріали справи не містять доказів перебування позивачки та ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, а також встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю. У позовній заяві позивачка заперечує факт проживання з ОСОБА_3 , пов'язаність з ним спільним побутом.
Суд зауважує, що в матеріалах справи тільки наявне свідоцтво про народження дитини, у якому батьком зазначено ОСОБА_3 , запис поновлено повторно. Крім того, в поданій заяві від 24.02.2024, у графі «відомості про осіб, які входять до складу сім'ї, зокрема неповнолітніх дітей, які перемістилися із внутрішньо переміщеною особою» вказано тільки сина ОСОБА_2 , жодних відомостей про ОСОБА_3 немає.
Крім того суд, як вбачається з листа відповідача-1 від 24.10.2023 №100/06/100/06/С-89-96 згідно програмного комплексу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери позивачці надавалася допомога на проживання з 01.01.2023 до 31.01.2024 у розмірі 5000,00 грн щомісячно (до складу сім'ї входить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Тобто до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб не включено відомості про ОСОБА_3 як про члена сім'ї позивачки.
Відповідач-1 не зазначив, які саме підтверджуючі документи на батька дитини повинна надати позивачка.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про адміністративну процедуру», адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта. Відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом (ч. 1, 5 ст. 72 Закону України «Про адміністративну процедуру»).
Згідно з ч. 3 ст. 85 Закону України «Про адміністративну процедуру», у разі якщо адміністративний акт не містить мотивувальної частини, у випадку, якщо відповідно до цього Закону вона є обов'язковою, такий акт скасовується.
Враховуючи те, що відповідач-1 у спірному рішенні не вказав жодного встановленого порушення та не зазначив, яким самим вимогам не відповідає позивачка відповідно до порядку № 332, суд виснує, що рішення про відмову в наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 29.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивачки має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на встановлені обставини суд виснує про часткове задоволення позовних вимог зобов'язального характеру та необхідності зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивачки про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 24.02.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Відтак вимога, адресована до відповідача-2, задоволенню не підлягає.
Відповідач-1 як суб'єкт владних повноважень жодними належними та допустимими доказами не довів правомірність відмови в продовженні виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Доводи відповідача спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі міркування суд не враховує. Натомість, позивачка довела та підтвердила належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з цим позовом позивачка сплатила судовий збір у сумі 968,96 грн.
З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, оформлене повідомленням про надання державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми від 29.03.2024.
3. Зобов'язати Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2024 про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.03.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 484 (чотириста вісімсот чотири) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивачка - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач-1 - Управління соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: вул. Ломоносова, буд. 5, корп. 3, м. Київ, 03040; ЄДРПОУ 37414016).
Відповідач-2 - Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (місцезнаходження: вул. Виговського, буд. 34, м. Львів, 79022; ЄДРПОУ 26094903).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна