14 липня 2025 рокусправа № 380/25849/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішень
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції код ЄДРПОУ 35009269, місцезнаходження: 79044, м. Львів, вул. Конотопська, буд. 6/8, у якій просить суд:
- скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жорноклея Олега Андрійовича про відкриття виконавчого провадження №76754801 від 11.12.2024;
- скасувати постанову державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жорноклея Олега Андрійовича про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76754801 від 11.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 11.12.2024 позивач дізнався про арешт розрахункових рахунків, та, відповідно, коштів, які належать на праві приватної власності у електронних кабінетах інтернет-банкінгу. Постанова про накладення арешту у рамках виконавчого провадження, видана державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Жорноклеєм Олегом Андрійовичем на підставі постанови Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ПТ/ПС від 28.10.2024. Постанова Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ ПТ/ПС від 28.10.2024 року не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням до суду, а тому не могла слугувати підставою для накладення арешту на кошти позивача.
04.02.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що після відновлення роботи Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, начальником Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відповідно до п.2 Розділу ХІІ Інструкції з організації з примусового виконання рішень проведено перевірку виконавчого провадження ВП 76754801. При перевірці матеріалів виконавчого провадження постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 29.01.2025 дії державного виконавця визнано такими, що вчинені з порушенням Закону України "Про виконавче провадження"; зобов'язано державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», Розділу ХІІ Інструкції з організації з примусового виконання рішень та скасовано постанови: про відкриття виконавчого провадження від 11.12.2024; про стягнення виконавчого збору від 11.12.2024; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 11.12.2024; про арешт коштів боржника від 11.12.2024. За результатами перевірки виконавчого провадження державним виконавцем відповідно до ч.4 ст. 4 п. 6 Закону України «Про виконавче провадження» 29.01.2025 прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 01.01.2025 суддя залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 20.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
11.12.2024 позивач дізнався про арешт розрахункових рахунків, та, відповідно, коштів, які належать на праві приватної власності у електронних кабінетах інтернет-банкінгу.
Постанова про накладення арешту у межах виконавчого провадження, видана державним виконавцем Франківського відділу Державної виконавчої служби у м. Львові Жорноклеєм Олегом Андрійовичем на підставі постанови Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ПТ/ПС від 28.10.2024.
Постанова Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ ПТ/ПС від 28.10.2024 не набрала законної сили у зв'язку з її оскарженням до суду.
Вважаючи постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника протиправними, останній звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі за текстом - Закон № 1404-VIII) закріплює, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених згаданим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно зі статтею 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3)законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6)гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Суд встановив, що саме постанова Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ ПТ/ПС від 28.10.2024 слугувала підставою для прийняття оскаржуваних постанов ВП №76754801 від 11.12.2024 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76754801 від 11.12.2024.
ФОП ОСОБА_1 оскаржила постанову Західного Міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/ЛВ/30809/НП/ ПТ/ПС від 28.10.2024 відповідно до положень статей 289-294 КУпАП до Галицького районного суду м. Львова.
Так, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).
Нормами КУпАП передбачено особливості та порядок направлення постанов про накладення адміністративного стягнення на примусове виконання.
Зокрема, згідно зі статтею 188-6 КУпАП невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, або його територіальних органів щодо усунення порушень законодавства про працю, зайнятість населення та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або недопущення посадових осіб цих органів до здійснення заходів державного нагляду (контролю), підстави яких визначені законом тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до статті 291 КУпАП постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Відповідно до частини третьої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 згаданого Кодексу.
Згідно з пунктом 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 згаданого Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 згаданого Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті згаданого Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу (частина друга статті 308 КУпАП)
Згідно з частинами першої, другої статті 303 КУпАП не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 згаданого Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.
Законами України може бути встановлено й інші, більш тривалі строки для виконання постанов по справах про окремі види адміністративних правопорушень.
Враховуючи згадані норми КУпАП, суд висновує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не може бути направлена на примусове виконання до завершення процедури оскарження, та така підлягає примусовому виконанню лише після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 КУпАП.
Суд встановив, що на момент подачі заяви про примусове виконання постанови, вказана постанова оскаржувалась в судовому порядку та не набрала законної сили.
Отже, підстави для примусового виконання згаданої постанови станом на 11.12.2024 були відсутні.
У зв'язку з чим, суд висновує, що для прийняття оскаржених постанов підстав не існувало.
Разом з тим, суд встановив, що відповідно до постанов начальника Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.01.2025 про скасування процесуального документу, скасовані постанови державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жорноклея Олега Андрійовича про відкриття виконавчого провадження №76754801 від 11.12.2024 та про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні №76754801 від 11.12.2024.
Отже, станом на момент прийняття рішення у справі оскаржені постанови самостійно скасовані відповідачем у адміністративному порядку, що, відповідно, виключає можливість їх визнання протиправними та скасування у судовому порядку.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати між сторонами не роподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245, 287 КАС України, суд
у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування рішень відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Гулик Андрій Григорович