Іменем України
15 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1293/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі відповідач), в якому позивач просить суд:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії з 79% до 70%;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області встановити ОСОБА_1 з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основний розмір пенсії у розмірі 79% сум його грошового забезпечення та виплатити йому при цьому з 01.01.2016 та з 01.12.2019 заборгованість по його основному розміру пенсії, що утворилася не з його вини по день повернення йому незаконно невиплаченої пенсії, що встановлено у Рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15.10.2013;
-постановити окрему ухвалу суду і направити її на ім'я Голови управління Пенсійного фонду України, у зв'язку з недотриманням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», адже висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду №240/5401/18 від 04.02.2019 є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, а саме Закон України №2262-12 від 09.04.1992, - до яких відноситься і Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.05.2025 позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ в Луганській області в якій вказав, що на виконання рішення суду у справі №360/1240/24 у травні 2025 року було здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019, на що позивач 12.05.2025 зателефонував на гарячу лінію ГУ ПФУ в Луганській області дізнатися про складові пенсії з 01.12.2019 і дізнався, що основний розмір пенсії з 01.12.2019 визначено в розмірі 70%, що позивач вважав протиправно (адже на день звільнення з органів внутрішніх справ (29.06.2010) основний розмір пенсії був визначений у розмірі 79%), а тому звернувся до працівниці гарячої лінії з проханням повідомити, з якого часу основний розмір було зменшено, на що, посадова особа гарячої лінії переглянувши данні пенсійної справи повідомила, що основний розмір пенсії і з 01.01.2016 також складає 70%, - проте, якщо з цим не згоден, то має право звернутися з письмовою заявою на ім'я начальника ГУ ПФУ в Луганській області і отримати щодо цього відповідне рішення територіального Пенсійного фонду про підстави зменшення з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії з 79% до 70%.
Позивач звернувся до адвоката по юридичну консультацію щодо правомірності зменшення відповідачем основного розміру пенсії з 79% до 70%, а саме як з 01.01.2016, так і з 01.12.2019.
При наданні консультації адвокат пояснив, що основний розмір пенсії з 01.01.2016 та з 01.12.2019 має складати 79% від його грошового забезпечення (28 років х 3% = 74% + 5% за звільнення у відставку за віком).
Також адвокат зазначив, що це сталося внаслідок того, що пенсійний орган ще у 2018 році у супереч чинному законодавству застосував до усіх військових пенсіонерів та правоохоронних органів з 01.01.2016 пенсійне законодавство 2014, відповідно до якого з 2014 основний розмір пенсії не може перевищувати 70% грошового забезпечення.
Адвокат запропонував написати відповідачу заяву про безпідставність зменшення з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії з 79% до 70% і відповідно просити поновити основний розмір пенсії до 79%, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №240/5401/18 від 04.09.2019.
На звернення позивача відповідач (02.06.2025 вих.№3775-4097/М-02/8- 1200/25) не заперечував, що при звільненні (у 2010) з органів внутрішніх справ основний розмір пенсії був визначений у розмірі 79%, при цьому, підставою для визначення з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії із розрахунку 70% відповідних сум грошового забезпечення був Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України» від 27.03.2014 №1166-7, яким внесено зміни до статті 13 Закону України №2262-12 від 09.04.1992 в частині зменшення максимального розміру пенсії з розрахунку 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, а також Постанова Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.
З такими висновками відповідача позивач не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав, просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач через підсистему «Електронний суд» надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне.
Згідно електронної бази даних пенсіонерів силових структур Луганської області ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ (дата звільнення 30.06.2010).
Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» внесено зміни до статті 13 Закону № 2262, а саме - визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», (в редакції чинній на момент проведення перерахунку) Головним управлінням проведено відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016.
Після проведення перерахунку відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» основний розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 визначено із врахуванням внесених змін, а саме - виходячи з 70% грошового забезпечення.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 360/1240/24, що набрало законної сили 31.03.2025, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій. Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) № ЛК-0191 від 12.08.2024 із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
У квітні 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1240/24 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) № ЛК-0191 від 12.08.2024 із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії. Зазначеним судовим рішенням зобов'язання щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення не визначено, тому перерахунок пенсії проведено відповідно до норм статті 13 Закону № 2262 (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку).
Згідно розпорядження про перерахунок пенсії за вислугу років від 28.03.2018, після перерахунку пенсії на виконання постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 з 01.01.2016 основний розмір пенсії позивача склав 70% грошового забезпечення (при вислузі років 28), а саме - 5478,17 грн, розмір пенсії з надбавками склав 5697,34 грн.
21.05.2025 за вхідним № 4097/М-1200-25 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області засобами поштового зв'язку надійшло звернення ОСОБА_1 від 14.05.2025 щодо поновлення з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру його пенсії до 79%.
Листом від 02.06.2025 вих. №3775-4097/М-02/8-1200/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області було надано відповідь позивачу.
Лист Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 02.06.2025 №3775-4097/М-02/8-1200/25 не є актом (рішенням) суб'єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг.
Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-XII від 09.04.1992 по лінії Міністерства внутрішніх справ України та з 01.07.2010 призначено пенсію в розмірі 79% грошового забезпечення.
З даних КП «ДСС» вбачається, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі №360/1240/24 позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 )до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9, код ЄДРПОУ 21782461) визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) № ЛК-0191 від 12.08.2024 про розмір грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, які визначені в довідці Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій. Черкаській та Кіровоградській областях (філія ГСЦ МВС) № ЛК-0191 від 12.08.2024 із виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії за період з 01.12.2019 до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року у справі № 360/1240/24 залишено без змін.
На заяву позивача від 14.05.2025 відповідачем надано відповідь від 02.06.2025 №3775-4097/М-02/8-1200/25, в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон 2262) з 01.07.2010 (звільнені із Міністерства внутрішніх справ 30.06.2010 року). Первинно пенсію призначено відповідно до п. “а» ст. 13 Закону 2262 у розмірі 79 % грошового забезпечення. Після проведення перерахунку пенсії за постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» основний розмір його пенсії з 01.01.2016 визначено із врахуванням внесених змін, а саме виходячи з 70% грошового забезпечення. Наразі розмір пенсії визначено в межах зобов'язань, покладених на Головне управління рішенням Луганського окружного адміністративного суду у справі № 360/1240/24 від 18.12.2024 та згідно вимог чинного законодавства. Підстави для перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення, визначеного під час первинного призначення, відсутні.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі-Закон №2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт "б" статті 12): за страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" ( 1763-15 ) (пункт "в" статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262 (в редакцій, чинній на час проведення перерахунку), відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
У свою чергу, пунктом третім постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 року постановлено перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції. Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.
Як вбачається із матеріалів справи, пенсія позивачу була встановлена та виплачувалась у розмірі 79% сум грошового забезпечення.
У подальшому, відповідно до Закону України № 1166-VІІ від 27.03.2014 "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України", який набрав чинності 01.04.2014 (далі - Закон №1166-VІІ), було внесено зміни до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, де число "80" замінили на число "70" (максимальний розмір пенсії), що, на думку відповідача, передбачає необхідність проведення перерахунку пенсії позивачу в розмірі 70% від грошового забезпечення. Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014.
Разом з тим, відповідачем було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 відповідно до Постанови № 103 та її основний розмір склав 70% від грошового забезпечення. Тобто, відбулось зменшення відсоткового розміру раніше призначеної пенсії.
Аналізуючи встановлені у справі обставини та враховуючи положення процитованих норм у їх сукупності, суд доходить висновку, що положення статті 13 Закону № 2262-ХІІ, якими встановлено розмір пенсії виходячи з 70% від грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після 01.04.2014, тобто набрання ними чинності, та стосуються питань саме призначення пенсії, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Однак з матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу була призначена в 2010 році, виходячи з 79 % від сум грошового забезпечення.
Всупереч наведеного, при здійснені перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, а також при здійсненні з 01.12.2019 наступного перерахунку пенсії позивачу на підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 у справі № 360/1240/24, відповідач протиправно застосував норми, які регулюють питання саме призначення пенсії, що є безпідставним.
При ухваленні рішення у даній справі, яка є типовою, судом, відповідно до частини третьої статті 291 КАС України враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в рішенні від 04.02.2019, за результатами розгляду зразкової справи № 240/5401/18 (Пз/9901/58/19), яке набрало чинності відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019.
Так, Верховним Судом у зразковій справі № 240/5401/18 встановлено, що внесені Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-XII щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, які змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнали.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28.01.2021 у справі №420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2019 у зразковій справі № 240/5401/18, містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку "при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення". Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: "у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку".
Аналогічна правова позиція була підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.05.2023 у справі № 380/24477/21.
У відповідності до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, з урахуванням викладеного суд доходить висновку, що при перерахунку пенсії позивачу відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ № 103 у відповідача були відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із урахування положень частини другої статті 13 цього ж Закону, оскільки при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
За таких обставин відповідач безпідставно зменшив відсоткове значення розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.01.2016 з 79% відповідних сум грошового забезпечення до 70%, а також неправомірно здійснив перерахунок пенсії з 01.12.2019 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 70% від сум грошового забезпечення, а не необхідних 79%.
Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.01.2016 та з 01.12.2019 основного розміру пенсії з 79% до 70% підлягають до задоволення.
Як наслідок, з метою поновлення порушених прав позивача, відповідача належить зобов'язати здійснити з 01.01.2016 та з 01.12.2019 перерахунок пенсії позивачу виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79% відповідних сум грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Також суд зауважує, що рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 не є релевантним до спірних правовідносин, оскільки прийнято у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці».
Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали відносно Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, суд зазначає наступне.
Аналіз змісту приписів КАС України свідчить, що окрема ухвала суду - це рішення, яким уд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення.
Так, відповідно до частин першої-третьої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Згідно із частинами четвертою, шостою статті 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Таким чином, окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.
За результатом розгляду справи, суд не вбачає достатніх підстав для постановлення окремої ухвали, а тому у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої та другої статі 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити зі словесним корегуванням способу захисту порушеного права.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду із позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією про сплату судового збору від 16.06.2025.
Оскільки судом встановлено порушення відповідачем конституційного права позивача на пенсію, як складової частини права на соціальний захист, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав, а також спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд присуджує позивачу відшкодування судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк), вул. Шевченка, будинок 9) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо зменшення з 01.01.2016 основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 79% від відповідних сум грошового забезпечення на 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також здійснення перерахунку пенсії з 01.12.2019 виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 70 % від сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.01.2016 та з 01.12.2019 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 79% від відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова