Іменем України
15 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/129/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисіль С. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Луганській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Луганській області щодо невиплати позивачу разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, передбаченої статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок та виплатити позивачу разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком, передбачену статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням попередньо виплаченої разової грошової виплати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що він є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
04 серпня 2023 року ГУ ПФУ в Луганській області разом з виплатою пенсії за серпень 2023 року виплатило позивачу разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000,00 грн на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань», що значно менше того, що передбачено статтею 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV).
23 грудня 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку і проведення доплати позивачу вищезазначеної виплати до Дня Незалежності України з урахуванням проведеної виплати.
Листом від 22 січня 2024 року № 343-8518/К-02/8-1200/24 ГУ ПФУ в Луганській області відмовило позивачу у проведенні такого перерахунку, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» грошова виплата до Дня Незалежності України проводиться, зокрема, особам учасникам бойових дій у розмірі 1000,00 грн.
З посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, статтю 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV), позивач вважає дії відповідача та просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду від 05 лютого 2024 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 440/14216/23.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Луганської області в лютому 2024 року подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову немає.
Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення провадження в адміністративній справі.
Ухвалою суду від 03 червня 2025 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області як отримувач пенсії за вислугу років, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23 червня 2016 року, виданим Управлінням МВС на Донецькій залізниці, довідкою ГУ ПФУ в Луганській області від 08 лютого 2024 року № 1462/05-16.
У межах спірних правовідносин позивач у 2023 році отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у розмірі 1000,00 грн, про що свідчать довідка ГУ ПФУ в Луганській області від 08 лютого 2024 року № 1462/05-16 та розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № 1203009126.
На звернення позивача від 23 грудня 2023 року, яке зареєстроване за вхід. № 8518/К-1200-23, ГУ ПФУ в Луганській області листом від 22 січня 2024 року № 343-8518/К-02/8-1200/24 повідомило, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 04 серпня 2023 року позивачу здійснена виплата разової грошової допомоги як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Урядом у 2023 році, а саме 1000,00 грн. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 вичерпно врегульовує порядок дій державних органів у процедурі виплати грошової допомоги. Органи Пенсійного фонду України не можуть вчиняти дій, що суперечать вищенаведеним законодавчим актам або не відповідають їм.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них особам, передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Частина п'ята статті 12 Закону № 3551-XII передбачає, щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду цієї справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 6-1 - 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», затверджений, зокрема Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Порядок № 754).
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі - отримувачі грошової допомоги), належать, в тому числі, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000,00 грн.
При цьому, вирішуючи цей спір по суті, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.
Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян.
Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України.
Тож встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям «основоположні права і свободи людини» (Розділ ІІ Конституції України).
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У цій справі, що розглядається судом, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни. Однак, сутність таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про можливість врахування при розгляді цієї справи наведених висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, у цій справі суд констатує правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги в 2023 році до Дня Незалежності у розмірі 1000,00 грн, як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Порядком № 754.
Щодо інших обставин, якими сторони наводять свої доводи, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Враховуючи вказане, виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи, наведених положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: вул. Шевченка, 9, м. Сіверськодонецьк, Луганська область, 93404) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Кисіль