Справа № 522/13129/25
Провадження № 2-з/522/374/25
10 липня 2025 року
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном, -
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні нерухомим майном.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 522/13129/25 надійшла до провадження судді Приморського районного суду м. Одеси Шенцевої О.П.
17 червня 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_2 про забезпечення позову, яка задоволена ухвалою суду від 19 червня 2025 року.
30 червня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Гудков Сергій Олексійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року, посилаючись на наявність належних дозвільних документів на будівництво/реконструкцію дачного будинку та альтанки, а також на відсутність обєктивних доказів самочинності будівництва чи істотних порушень, що створюють реальну загрозу, вважає, що підстави для застосування заходів забезпечення позову відпали, і застосовані судом заходи є надмірними, а тому такі підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гудков С.О. подане клопотання підтримав у повному обсязі, наполягаючи на її задоволенні.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Мухамеджанов О.С. просив суд відмовити у задоволенні поданого клопотання з підстав викладених у запереченнях та додаткових запереченнях на клопотання про скасування заходів забезпечення позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши клопотання про скасування заходів забезпечення позову вважає, що воно задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом встановлено, 12 червня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_2 , який поданий адвокатом Мухамеджановим О.С., до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва.
В своїй позовній заяві позивач просить суд:
- визнати самочинним будівництвом об'єкт будівництва: «Реконструкція зблокованого дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 », замовником якого є ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належній їй нерухомим майном та земельною ділянкою шляхом знесення за власний рахунок самочинно побудованих споруд, які розташовані на земельних ділянках за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровими номерами 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0058, 5110137500:52:026:0003.
17 червня 2025 року адвокат Мухамеджанов О.С. в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані із будівництвом (будівельні роботи) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003) на час розгляду цивільної справи №522/131219/25.
18 червня 2025 року до суду надійшла заява з додатками до якої додано графічні матеріали (фото) здійснення активних будівельних робіт на земельних ділянках кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 19 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі №522/13129/25.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року заяву про забезпечення позову - задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 чи будь-яким іншим особам здійснювати будь-які дії пов'язані із будівництвом (будівельні роботи) за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 5110137500:52:026:0058 та 5110137500:52:026:0059, 5110137500:52:026:0003) на час розгляду справи №522/13129/25.
27 червня 2025 року адвокат Гудков С.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року.
В обґрунтування клопотання, представник посилався на неспівмірність застосованих заходів із заявленими вимогами та порушення принципу розумності, оскільки повна заборона будь-яких будівельних робіт на ділянках відповідача є надмірним та непропорційним обмеженням права власності відповідача, зокрема, права користуватися та розпоряджатися належним їй майном, а також правом на забудову власної земельної ділянки. Застосований захід є значно ширшим за предмет позову, оскільки фактично блокує будь-яку будівельну діяльність, не лише ту, що є предметом спору. Також зазначив, що будівництво не є самочинним, як стверджує позивач, оскільки у відповідача існують усі дозвільні документи на будівництво. Також представник посилається на відсутність обґрунтування реальної загрози правам позивача, оскільки будівельні роботи, які здійснює відповідач, є законними та спрямовані на реалізацію її права власності.
Однак, суд критично оцінює зазначені твердження представника відповідача, оскільки вказані обставини та подані докази є предметом дослідження, у сукупності з іншими доказами, при розгляді справи по суті, та не є підставою для вирішення судом питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 41 Конституції України та частини п'ятої статті 319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (частина перша статті 104 ЗК України).
Забезпечення позову в цивільному процесі є одним з інститутів цивільного процесу, що сприяє реалізації конституційних прав завдання цивільного судочинства, яким, згідно зі статтею 3 ЦПК України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Регламентації інституту забезпечення позову в цивільному процесуальному праві присвячені статті 149-159 ЦПК України.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно частини 2 статті 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.
Отже, ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову зумовлює конкретні обмеження щодо вчинення певних дій чи, навпаки, обов'язок вчинити дії учасниками справи або третіми особами, що мають строковий характер та діють до моменту скасування таких заходів судом, який їх вжив, чи судом вищої інстанції у разі скасування ухвали про вжиття заходів забезпечення за їх безпідставністю.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Встановлено, що між позивачем та відповідачами існує спір з приводу усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва.
Разом з тим, встановлення чи є будівництво самочинним, чи здійснюється воно з порушенням/без порушення норм будівництва, чи наявні у відповідача усі дозвільні документи на таке будівництво є обставинами, які підлягають встановленню у цій справі та саме щодо цих обставин між сторонами існує спір.
Однак, слід наголосити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Суд при постановленні ухвали про забезпечення позову врахував, що одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у заяві про заборону вчинення дій, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував наскільки конкретний захід, який було запропоновано вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Також, судом враховано необхідність застосування заходів забезпечення, що випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Верховного суду від 12 січня 2022 року у справі №568/525/21).
Крім того, застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволенні позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При розгляді заяви про забезпечення позову, судом враховано практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 Рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, при розгляді заяви про забезпечення позову, судом враховано співмірність даних заходів забезпечення позову (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів), адекватність заходу забезпечення позову (співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії), мету вжиття таких заходів забезпечення позову, яка полягає в уникненні можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, захід забезпечення позову, про застосування якого було зазначено в ухвалі суду від 19.06.2025 і який просить скасувати представник відповідача, жодним чином не позбавляє власника майна права мирного володіння ним, тим самим не матиме своїм наслідком порушення закріплених в положеннях ст. 1 Першого протоколу Конвенції прав мирного володіння своїм майном, ніяким чином не порушує будь чиє право користування вказаним майном, а вжиття заходів забезпечення позову має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду даної справи по суті, ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті та позбавлення власника майна, її прав та законних інтересів, адже у випадку задоволення позову нівелює мету звернення із заявою забезпечення позову, адже зумовить уже необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на відповідача буде непомірним тягарем.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у цивільній справі, триває лише стадія підготовчого провадження, рішення по суті спору не прийнято, що вказує на передчасність вимог про скасування заходів забезпечення позову, і підстави, які зумовили вжиття заходів забезпечення позову, не відпали.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що підстави для скасування заходів забезпечення позову наразі відсутні, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання, про скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.
Окрім того, наголошуємо, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, та його значення полягає в захисті законних інтересів позивача у випадку недобросовісності дій відповідача, або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Вжиті заходи забезпечення позову лише зберігають існуюче становище до розгляду справи по суті.
При цьому, слід роз'яснити, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову у даній справі (ч. 6 ст. 158 ЦПК України).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158, 260, 353 ЦПК України, суд -
Клопотання адвоката Гудкова Сергія Олексійовича, що діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , яка подана адвокатом Мухамеджановим Олегом Салаватовичем, до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом знесення самочинного будівництва - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя
: