Справа № 522/7627/24
Провадження 2/522/1023/25
01 липня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Науменко А.В.,
за участю секретаря судового засідання - Зелінська К.Ю.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні дитини
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні дитини.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що звернувся до суду з позовом до відповідачки, ОСОБА_2 , про встановлення графіку спілкування із спільним сином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про народження, і завжди виконує свої батьківські обов'язки щодо утримання сина, щомісячно сплачуючи аліменти у розмірі 500 доларів США на підставі договору від 29 травня 2020 року. Місце проживання сина визначено з матір'ю заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року у справі № 947/19621/20, що не оспорюється позивачем.
Позивач стверджує, що постійно прагне спілкуватися з сином, що підтверджується фотознімками, проте відповідачка систематично перешкоджає їхнім зустрічам. Він зазначає, що син, постійно перебуваючи під впливом матері, може формувати своє ставлення до батька через призму її негативного ставлення. Зустрічі з сином, які відбувалися у присутності матері, супроводжувались емоційним напруженням, а прохання позивача про зустрічі відхилялися відповідачкою з різних підстав, часто під приводом небажання дитини спілкуватися з батьком. Позивач наголошує, що думка шестирічної дитини може бути сформована під впливом матері.
Позивач пояснює, що значний розмір аліментів, які він сплачує, вимагає від нього приділяти більше часу роботі, що обмежує його можливості для спілкування з сином. Він просив відповідачку бути присутньою під час спілкування з сином для відновлення психоемоційного контакту, проте отримав відмову. Позивач зазначає, що у нього відсутні будь-які об'єктивні причини для перешкоджання його спілкуванню з сином, а дії відповідачки, на його думку, зумовлені особистими образами та неприязню, що не може бути підставою для обмеження прав дитини. Він вважає, що відповідачка повинна сприяти його повноцінному возз'єднанню з сином.
Враховуючи викладене, позивач просить суд встановити графік спілкування з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень. Він пропонує проводити зустрічі кожний вівторок та суботу тижня з 17:00 до 20:00 години, з урахуванням режиму дня дитини, у присутності матері в загальнодоступних громадських місцях або за місцем проживання дитини. Також він просить встановити необмежене спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку, з урахуванням режиму дня дитини.
Ухвалою суду від 17.05.2024 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у підготовчому провадженні.
08.08.2024 року від відповідача до справи надійшов відзив на позовну заяву.
Відповідно до вказаного відзиву відповідач зазначає, що Позиція відповідача у справі про встановлення порядку спілкування з дитиною
Відповідач, ОСОБА_2 , категорично заперечує проти вимог позивача, ОСОБА_1 , щодо встановлення графіку спілкування з їхнім спільним сином, ОСОБА_4 , 2017 року народження. Суть заперечень полягає в тому, що після розірвання шлюбу у 2020 році батько не підтримує жодного спілкування з дитиною та не бере участі в її житті протягом останніх чотирьох років.
На підтвердження цих фактів відповідач надає низку доказів. Зокрема, довідка з Дитячої міської поліклініки №7 свідчить, що дитина перебуває на обліку з 2018 року, і мати регулярно відвідує лікаря та дотримується всіх рекомендацій щодо здоров'я сина, включаючи щеплення, тоді як батько жодного разу не відвідував поліклініку разом з дитиною. Ця інформація спростовує будь-які заяви позивача щодо його залученості в життя сина. Додатково, свідчення трьох сусідів, чия приналежність до місця проживання відповідачки підтверджена Актом комісії, одностайно вказують на те, що вони жодного разу не бачили батька дитини поруч з сином протягом останніх чотирьох років, що цілком спростовує твердження позивача про те, що мати навмисно перешкоджає їхнім зустрічам.
Ключовим аргументом відповідача є психоемоційний стан дитини. За результатами Протоколу психодіагностичного обстеження, проведеного в рамках іншої цивільної справи, встановлено, що ОСОБА_4 вважає своєю близькою людиною та сім'єю виключно матір, не пам'ятає батька та не має з ним емоційного зв'язку. Зазначається, що остання зустріч батька з сином відбулася, коли дитині було 2 роки, після чого спілкування припинилося на чотири роки. Дитина ідентифікує себе з прізвищем матері та бажає його носити. Ці висновки свідчать про те, що між батьком та дитиною відсутній сталий психологічний зв'язок, і дитина не сприймає позивача як батька, що виникло через його тривалу відсутність у житті сина. Відповідач зазначає, що її особисті стосунки з позивачем не впливають на ставлення дитини, і вона не перешкоджає спілкуванню. Однак, з огляду на психологічний дискомфорт та стрес, які викликають зустрічі у дитини, відповідач вважає, що спілкування має відбуватися виключно в інтересах дитини та за присутності соціального психолога та/або представника органу опіки та піклування. Це забезпечить уникнення додаткового стресу для дитини та сприятиме поступовому відновленню контакту, якщо це буде в її інтересах. Таким чином, відповідач підкреслює, що запропонований позивачем графік зустрічей є надмірним тягарем для дитини, враховуючи її вік, режим дня, навчання та відсутність емоційного зв'язку з батьком.
Ухвалою суду від 16.10.2024 року вирішено витребувати з Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради висновок щодо доцільності визначення способів участі батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення систематичних зустрічей батька з дитиною наступним чином:
1) Кожний вівторок та суботу тижня з 17 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин з урахуванням режиму дня дитини в присутності матері ОСОБА_2 в загальнодоступних громадських місяцях (місцях дитячих розваг та відпочинку, дитячих майданчиках, скверах, парках тощо) або за місцем проживання дитини;
2) Спілкування засобами телефонного та електронного зв'язку без обмежень з урахуванням режиму дня дитини.
Ухвалою суду від 06.02.2025 року вирішено підготовче провадження по справі закрити та призначити справу до судового розгляду по суті.
11.06.2025 року до суду надійшов Висновок органу опіки та піклування про визначення способів участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 .
У судове засідання призначене на 01.07.2025 року сторони не з'явились, про дату і час судового засідання повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу за наявними матеріалами справи.
Судом встановлено, що між сторонами, ОСОБА_1 (Позивач) та ОСОБА_2 (Відповідач), ІНФОРМАЦІЯ_3 народився спільний син, ОСОБА_3 .
Місце проживання дитини з матір'ю визначено заочним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 30 вересня 2021 року у справі № 947/19621/20, що не оспорюється Позивачем.
Позивач стверджує, що він виконує свої обов'язки по утриманню дитини, щомісячно сплачуючи 500 доларів США аліментів. На підтвердження цього надаються квитанції про сплату грошових коштів та копія договору про сплату аліментів від 29.05.2020 року. Позивач також зазначає, що прагне спілкуватися з сином, про що свідчать фотознімки, долучені до позову. Він стверджує, що не має незнятої та непогашеної судимості, що підтверджується витягом Департаменту інформатизації Міністерства внутрішніх справ України. Також, позивач не перебуває на диспансерному обліку у лікаря психолога та нарколога, що засвідчує довідка за № 488. Позитивна характеристика Позивача за місцем проживання також долучена до матеріалів справи.
Відповідач категорично заперечує участь батька у житті дитини, стверджуючи, що з 2020 року Позивач не спілкується з сином.
Відповідно до Довідки КНП «Дитяча міська поліклініка №7» ОМР від 19.09.2023 року: вбачається, що дитина перебуває на обліку, і мати, ОСОБА_2 , регулярно відвідує поліклініку з сином, виконує рекомендації лікаря-педіатра та забезпечує щеплення дитини за графіком. Водночас, у довідці прямо вказано, що батько, ОСОБА_1 , не відвідує дитячу поліклініку разом з дитиною.
Також Відповідач надає характеристики від ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , 342 та 94 відповідно. Всі троє сусідів підтверджують, що за весь час їхнього проживання поруч (з 2020 та 2019 років) вони жодного разу не бачили батька дитини поруч з сином та засвідчують, що вихованням дитини займається виключно мати. Факт того, що ці особи є сусідами, підтверджується Актом комісії ТОВ «Бона Віта - ГР».
Протокол психодіагностичного обстеження дитини ОСОБА_3 від 04.08.2017 року народження який отриманий в іншій цивільній справі № 947/1060/24 про зміну прізвища дитини, містить висновки психолога. Згідно з протоколом, ОСОБА_4 вважає своєю близькою людиною та сім'єю лише матір, погано пам'ятає батька, має уявлення про нього лише по фотографіях, вважає його чужою людиною та не має емоційного зв'язку. Зазначається, що батько бачив сина востаннє, коли ОСОБА_4 було 2 роки, і потім припинив спілкування протягом останніх 4-х років, обмежуючись виключно виплатою аліментів. Обстеження також виявило, що дитина не ідентифікує себе з прізвищем батька і бажає носити прізвище матері, що має позитивно вплинути на її психоемоційний стан.
Відповідно до Висновку органу опіки та піклування про визначення способів участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановлено, що Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування вирішила:
Розглянути можливість визначення способів участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вихованні малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , враховуючи стан здоров'я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини:
-шляхом встановлення необмеженого часу спілкування батька з дитиною засобами телефонного та відеозв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, УіЬег, WhatsApp тощо).
-у разі приїзду батька на територію України за попередньою домовленістю між батьками.
Оцінюючи обставини справи суд враховує наступне:
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Тобто, права та обов'язки матері та батька щодо дитини є рівними навіть тоді, коли вони не є подружжям. На обсяг батьківських прав та обов'язків не впливає та обставина, що один із батьків проживає окремо від дитини.
Згідно зі ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.
Згідно ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Згідно ст. 159 СК України якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України(стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства», права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до ч. 2ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Відповідно до абзацу другого Принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятою резолюцією 1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за її освіту і навчання; насамперед таку відповідальність несуть її батьки.
Виходячи із гарантій, передбачених ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при вирішенні спорів щодо участі батька (матері) у вихованні (піклуванні) дитини необхідно брати до уваги інтереси, а також права та свободи всіх залучених сторін і, що більш важливо, - основні інтереси дитини та її права. Якщо існує можливість того, що контакти з батьком (матір'ю) можуть завдати шкоди інтересам дитини або становити втручання в її права, саме відповідні національні органи зобов'язані забезпечити справедливу рівновагу між ними.
При цьому вирішальне значення має те, чи вжили відповідні національні органи всіх необхідних заходів для того, щоб сприяти налагодженню контактів тією мірою, якою вимагати цього від них було б доцільно за наявних конкретних обставин кожної справи. Відповідно до ч.2ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права. У рішенні ЄСПЛ у справі «Hunt v. Ukraine» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Суд при винесенні рішення враховує поведінку сторін під час розгляду справи, приймає до уваги докази, долучені до матеріалів справи, а також рекомендації встановлені органом опіки та піклування.
Враховуючи викладене, визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, необхідно враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову частково.
Виходячи з наведеного, суд дотримується розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, і те, що кожен з батьків зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини не епізодично, а постійно, характер таких зустрічей не повинен носити формальний характер, а між батьками та дитиною повинен існувати систематичний контакт.
Визначаючи порядок побачень батька з дітьми, суд виходить з того, батько перебував за межами України (що вбачається зі змісту Висновку органу опіки та піклування). Отже, потенційне спілкування батька з дитиною за допомогою телефонного зв'язку є найбільш прийнятним способом спілкування сина з батьком, однак з урахуванням думки дитини.
Виходячи з наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що вразі відповідного волевиявлення та за наявності відповідних підстав (доведених) позивач не позбавлений можливості звернутись до вповноважених органів задля вирішення питання щодо додаткової участі у спілкуванні з дитиною. Крім того, позивач не позбавлений можливості в подальшому вирішити питання щодо зміни способу його участі у вихованні дитини з урахуванням віку, стану здоров'я, доведеної зміни ставлення дитини до нього, укріпленням психоемоційного зв'язку та формуванням довірливих стосунків між ними. Тобто, з урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому право змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні дитини- задовольнити частково.
Встановити графік спілкування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 шляхом встановлення необмеженого часу спілкування батька з дитиною за її бажанням засобами телефоного та відеозв'язку (за допомогою месенджерів Telegram, Skype, Viber, WhatsApp, тощо), а також у разі приїзду батька на територію України, шляхом побачень з дитиною кожну субботу тижня з 17 годин 00 хвилин до 20 годин 00 хвилин, або в інші дні за попередньою домовленістю між батьками з урахуванням бажання дитини та її режиму дня в присутності матері ОСОБА_2 в загальнодоступних громадських місцях (міських дитячих розваг та відпочинку, дитячих майданчиках, скверах, парках, тощо) або за місцем проживання дитини.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 11.07.2025 року.
Суддя А.В. Науменко
01.07.25